Вирок № 65214557, 10.03.2017, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№ 340/93/17

Судове провадження № 1-кп/340/37/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 року Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

з участю прокурора Сілецької С.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Верховина Івано-Франківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.02.2017 за №12017090130000030, про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 міської ради Івано-Франківської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, на час інкримінованих дій працюючого на посаді майстра лісу Верхньоясенівського лісництва Верховинського районного лісгоспу, на даний час відстороненого від виконання посадових обовязків, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 2010 та 2014 років народження, раніше не судимого; зареєстрованого та проживаючого за адресою: с. Криворівня, присілок Суха, Верховинського району Івано-Франківської області, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

обвинувачений ОСОБА_2, працюючи на посаді майстра лісу Верхньоясенівського лісництва Верховинського районного лісгоспу, будучи службовою особою, до повноважень якого входило охорона і захист лісу, лісовпорядних знаків та іншого ввіреного йому майна в закріпленому за ним 10.03.2014 обході №4 із кварталами №7, 8, 9, 10, 11, 16 Верхньоясенівського лісництва Верховинського районного лісгоспу, та матеріально відповідальною особою згідно з укладеним із ним договором про повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених йому матеріальних цінностей та забезпечення охорони лісу на обході від самовільних рубок від 09.12.2013, умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, всупереч службовим обовязкам, покладеним на нього посадовою інструкцією, привласнив, вивіз 09.02.2017 з території лісової ділянки №34 кварталу №7 Верхньоясенівського лісництва Верховинського районного лісгоспу, ввірену йому на відповідальне зберігання, належну Верховинському районному лісгоспу, лісодеревину обємом 4,88 м3 у виді кругляка хвойної породи, пиловника третього сорту, вартістю 4977 грн. 60 коп., з наміром в подальшому обернути його на власну користь. Таким чином скоїв злочин передбачений ч.2 ст.191 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений вину у скоєному визнав повністю, суду показав, що дійсно він з середини грудня 2013 року працював на посаді майстра лісу Верхньоясенівського лісництва Верховинського районного лісгоспу з визначеними посадовими обовязками, до яких входило охорона лісу у визначеному обході, зокрема кварталі №7. Крім цього при поступленні на роботу із ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. В березні 2016 року було проведено санітарну рубку в кварталі №7 ввіреного йому обходу №4, після чого спиляну деревину було вивезено, а решту обємом 6 м3, залишено на його відповідальне зберігання. Частиною із цієї деревини він вирішив заволодіти, а тому за допомогою знайомого погрузив лісодеревину обємом 4,88м3 на вантажний автомобіль та став транспортувати в напрямку свого дому, щоб в подальшому використати у своєму господарстві у власних цілях. Однак по дорозі був затриманий працівниками правоохоронних органів, а деревина була вилучена у нього. На даний час шкода відшкодована, шкодує про вчинене, у скоєному злочині розкаюється.

Оскільки обвинувачений повністю визнав вину у вчиненому злочині, і після розяснення учасникам судового розгляду положень ч.3 ст.349 КПК України, суд зясував, що вони правильно розуміють зміст обставин, встановлених у даному кримінальному провадженні та не оспорюють їх, і така позиція є добровільною, розяснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та отримавши згоду учасників судового провадження на проведення судового розгляду в такому порядку, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин скоєння обвинуваченим зазначеного злочину, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів, суд приходить до переконливого висновку про те, що винуватість обвинуваченого у скоєному є доведена повністю.

Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 191 КК України, оскільки він будучи службовою особою та матеріально відповідальною особою, умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, всупереч службовим обовязкам, покладеним на нього посадовою інструкцією, привласнив ввірене йому на відповідальне зберігання належне Верховинському районному лісгоспу майно - лісодеревину обємом 4,88 м3 у виді кругляка хвойної породи, пиловника третього сорту, вартістю 4977 грн. 60 коп.

Призначаючи покарання обвинуваченому, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які помякшують покарання є щире каяття у скоєному, сприяння органам слідства у розслідуванні справи, наявність у обвинуваченого на утриманні двох неповнолітніх дітей, відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує, що він вчинив злочин середньої тяжкості, завдану злочином матеріальну шкоду відшкодував, раніше не судимий, щиро розкаявся у скоєному злочині, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, по місцю проживання характеризується позитивно.

Тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та відбуття основного покарання, а тому суд обирає йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.2 ст.191 КК України, та на підставі ст.75 КК України звільняє від обраного основного покарання із випробуванням з покладенням на обвинуваченого обовязків передбачених ст.76 КК України. Крім цього, слід призначити обвинуваченому додаткове покарання в межах санкції ч.2 ст.191 КК України.

У відповідності до положень ст.100 КПК України слід вирішити питання про долю речових доказів.

Керуючись статтями 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Обрати покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст. 191 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права займати посади повязані із виконанням адміністративно-господарських функцій у державних підприємствах у сфері лісового господарства, строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від обраного покарання у виді обмеження волі з випробуванням встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України зобовязати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Іспитовий строк ОСОБА_2 рахувати з часу проголошення вироку, а строк відбуття покарання за додатковим покаранням з моменту набрання законної сили вироком.

Речові докази:

-автомобіль марки ГАЗ-66, реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання власнику ОСОБА_4, вважати повернутими за належністю;

-лісодеревину масою 4,88 м3, передані на зберігання Верховинському районному лісгоспу, вважати повернутими за належністю.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.395 КПК України, протягом 30 днів з дня їх проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд, який ухвалив рішення.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: А.Б. Бучинський