Рішення № 65213731, 06.03.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9852/16-ц

Провадження № 2/185/842/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2017 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Павлограда цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, в якій просила суд стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 150000,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилалася на те, що з 1999 року вона неодноразово зверталась до державних органів соціального захисту населення, в тому числі і до відповідача, з приводу призначення їй пенсії, як державному службовцю і тільки постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року її права були поновлені. Визнані дії відповідача в призначенні пенсії державного службовця протиправними та зобовязано відповідача нарахувати та сплачувати позивачу пенсію державного службовця з дня подання заяви про призначення пенсії державного службовця з 29 червня 1999 року, безстроково. Внаслідок протиправних дій відповідача їй була спричинена моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях і переживаннях. Тривалий час вона знаходилась в стані сильного нервового стресу, так як вимушена була в судових інстанціях доводити свої порушені права, тоді як є людиною похилого віку та має хворобливий стан. Спричинену моральну шкоду він оцінює в 150000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, надавши письмові заперечення до суду, відповідно до яких вважав, що відповідач не здійснював ніяких дій, які б призвели до будь-яких ушкоджень здоровю та нормальних життєвих звязків позивача, а також відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, які передбачені діючим законодавством. Крім того постанова суду 14 грудня 2015 року на яку посилається відповідач була виконана в добровільному порядку відповідачем.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Тому даний спір вирішується судом в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України підставою для застосування відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою.

За матеріалами справи встановлено, що постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області (нині Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області) про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії щодо призначення пенсії державного службовця задоволено.

Визнані дії Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області в призначенні пенсії державного службовця протиправними та зобовязано відповідача нарахувати та сплачувати позивачу пенсію державного службовця з дня подання заяви про призначення пенсії державного службовця з 29 червня 1999 року, безстроково.

Відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року вищезазначена постанова суду від 14 грудня 2015 року залишена без змін.

Зурахуванням роз'яснень передбачених п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди",відповіднодоякогорозмір відшкодуванняморальної (немайнової) шкоди має визначатись судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності та справедливості (ст. 23 ЦК).

Оскільки такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного.

З урахуванням конкретних обставин справи, глибини та тяжкості моральних страждань позивача, наслідків протиправних дій відповідача, суд вважає, що належною компенсацією моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача є сума 1 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., понесені судові витрати по справі, а саме: суму сплаченого судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В.М. Бондаренко