Ухвала суду № 65211302, 06.03.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/9907/16-ц

Провадження № 22-ц/792/451/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючого судді Корніюк А.П.,

суддів П'єнти І.В., Талалай О.І.,

секретар Філіпчук О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 грудня 2016 року за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «РАНТЬЕ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Звертаючись до суду із позовом ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» зазначало, що 29.10.2013 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Р25.981.73095, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 15682 грн. зі сплатою 4% річних за користування кредитними коштами строком на 48 місяців.

31 грудня 2015 року між ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» та ПАТ «Ідея Банк» укладено договір факторингу № 31/12-2, відповідно до якого банк відступив факторові, а позивач, відповідно до договору факторингу набув право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором, про що було повідомлено ОСОБА_1 Позивач вказує, що на дату відступлення права вимоги 31.12.2015 року заборгованість за кредитним договором від 11.07.2014 № Р25.981.73095 року становила 14478,55 грн., що складається із 5748,27 грн. - основного боргу; 6280,76 грн. - простроченого боргу; 2422,73 грн. - прострочених процентів та 26,29 грн. - строкових процентів.

Посилаючись на те, що після відступлення права вимоги ОСОБА_1 платежів за вказаним кредтиним договором не здійснювала, заборгованість за кредитним договором станом на 30.03.2016 року становить 14492,63 грн., а саме: 12029,03 грн. за тілом кредиту; 2463,60 грн. за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями, тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 вазану суму заборгованості та судові витрати.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12 грудня 2016 року позов ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» (рахунок №29094498173095.980 у ПАТ «Ідея Банк») заборгованість за кредитним договором № Р25.981.73095 від 29.10.2013 року в розмірі 6058,74 грн., з яких: 3596,49 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 2462,25 грн. - заборгованість по нарахованих та несплачених процентах. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, необґрунтованим і таким, що ухвалене з неповним з"ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема положень ст.ст. 1082, 1050 ЦК України. Апелянт вказує, що судом безпідставно не взято до уваги, що позивач скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту шляхом пред»явлення позову до відповідача. Відмовляючи у задоволенні позову, суд неправильно витлумачив та безпідставно послався на п. 5.7 кредитного договору, проте суд не врахував, що ні кредитним договором ні чинним законодавством не передбачено право звернення кредитора до суду виключно після пред'явлення кредитодацем вимоги до позичальника про дострокове повернення кредиту та отримання позичальником такої вимоги. А тому не направлення та неотримання такої вимоги позичальником не позбавляє кредитодавця права звернутись до суду з відповідною вимогою про захист свого порушеного права.

Представник апелянта та відповідачка до суду не з»явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені в розумінні ст. ст. 74, 76 ЦПК України належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Встановлено, що апелянтом оскаржується рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог. В решті рішення сторонами не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1, ч. 1 та ч. 2 ст. 307 і ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кредит ОСОБА_1 було надано строком на 48 місяців, тобто до 29.10.2017 року і представником позивача не надано суду доказів на підтвердження направлення та отримання відповідачем вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому відсутні підстави для дострокового стягнення споживчого кредиту. Разом з тим, враховуючи, що станом на 30.03.2016 року прострочена заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору № Р25.981.73095 від 29.10.2013 року становить 6058,74 грн., тому суд першої інстанції вірно стягнув із відповідача на користь позивача цю суму заборгованості.

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

В силу положень статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). ( ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладення договору) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

При цьому законодавець встановлює спеціальний порядок стягнення як поточної заборгованості, так і дострокового стягнення заборгованості за споживчим кредитом (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

В силу положень пункту 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 29 жовтня 2013 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №Р25.981.73095.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит на поточні потреби у сумі 15 682 грн. зі сплатою 4% річних строком на 48 місяців, а остання зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти та комісію у терміни, обумовлені цим договором шляхом сплати щомісячних платежів згідно з визначеним графіком (а. с. 20-22).

31 грудня 2015 року між ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» та ПАТ «Ідея Банк» укладено договір факторингу №31/12-1, за умовам якого ПАТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, зокрема, і укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 13-19).

Як вбачається із витягу з Додатку № 2 до договору факторингу №31/12-1 від 31.12.2015 року вбачається, що до ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» перейшло право вимоги за кредитним договором №Р25.981.73095 від 29.10.2013 року. (а.с.19).

Факт отримання ОСОБА_1 коштів відповідно до умов кредитного договору №Р25.981.73095 від 29.10.2013 року підтверджується меморіальними ордерами від 29.10.2013 року № 3081803_Р на суму 13944,29грн., № 25.981.73095 на суму 56,61грн., № 25.981.73095.1 на суму 1681,10грн. (а.с.46 - 47).

Відповідно до повідомлення (а.с.12) ОСОБА_1 було повідомлено про відступлення права вимоги ПАТ «Ідея Банк» ТОВ «ФК»РАНТЬЕ».

Згідно деталізованого розрахунку заборгованості за кредитним договором №Р25.981.73095 від 29.10.2013 року (а.с.69-72) станом на 30.03.2016 року прострочена заборгованість ОСОБА_1 становить 6058,74 грн., з яких: 3596,49 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 2462,25 грн. - заборгованість по нарахованих та несплачених процентах.

Оцінюючи доводи апеляційної скраги в тій частині, що під час розгляду справи судом пешої інстанції не було враховано, що нормами матеріального права не передбачено надсилання будь-яких повідомлень чи вимог боржнику фактором за довором факторингу, крім повідомлення про відступлення права грошової вимоги по кредитному договору фактору, якому має бути здійснений платіж, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, адже відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Так, згідно п.1.2 договору факторингу №31/12-2 від 31.12.2015 року, що укладений між Фактором ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» та Клієнтом ПАТ «Ідея Банк» Фактор після переходу до нього Прав Вимоги стає Кредитором за кредитним договором, укладеним між Клієнтом і Боржниками та одержує право замість Клієнта вимагати від Боржників належного виконання ними зобов»язань за такими Кредитними договорами в межах переданих Прав Вимоги. Права Кредитора за Кредитними договорами переходять до Фактора за виключенням права на здійснення Клієнтом договірного списання з рахунку/рахунків Боржників, що надане Клієнту згідно доручення Боржників відповідно до умов Кредитних договорів.

Як слідує із п. 4.2.3 Кредитного договору №Р25.981.73095, що укладений 29.10.2013 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості, відшкодування збитків і витрат на стягнення боргу, а Позичальник зобов»язаний на вимогу Банку достроково виконати вказані грошові зобов»язання в наступних випадках: якщо Позичальник порушив терміни сплати поточних місячних внесків більш ніж на один календарний місяць.

А в силу положень п. 5.7. зазначеного вище договору вимога про дострокове погашення заборгованості за цим Договором направляється Позичальнику в письмовій формі і підлягає виконанню ним в повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання вимоги.

Суд першої інстанції вірно встановив, що кредитування ОСОБА_1 здійснювалося на споживчі потреби, а саме: з метою задоволення її економічних та побутових потреб і відповідачкою використано цей кредит на зазначені потреби та враховуючи правову позицію Верховного Суду України по справі №6-223цс16 від 14.09.2016 року вірно застосував до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

І встановивши факт не направлення позивачем ОСОБА_1 вимоги про дострокове погашення заборгованості по кредитному договору № Р25.981.73095 від 29.10.2013 року, суд першої інстанції вірно стягнув із відповідачки на користь ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» поточну заборгованість в сумі 6058,74грн., складові якої та розмір сторонами не оспорюється.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.

Підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «РАНТЬЕ» відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.П. Корніюк

Судді (підпис) І.В. П'єнта

(підпис) О.І.Талалай

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

________________Головуючий у першій інстанції - Козак О.В. Справа № 22ц/792/451/17

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія № 19,27