Ухвала суду № 65205440, 10.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/11628/16-к 10.03.2017

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2017 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Ржепецького О.П. Гулого Г.М. Куценко О.В.

за участю секретаря: Алексишинця М.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016150020003158 за апеляційною скаргою законного представника потерпілої ОСОБА_4- ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2017 року, якою відмовлено в задоволено скарги ОСОБА_5 на постанову в.о. заступника СВ Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області Гаркуші Ю.М. про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7

Учасники судового провадження.

прокурор: Шинкарюк А.А.

особа, щодо якою закрито

провадження: ОСОБА_7

законний представник потерпілої: ОСОБА_5

Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді, і ухвалити нову, якою задовольнити її скаргу та скусувати постанову в.о. заступника СВ Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області Гаркуші Ю.М. від 23.09.2016 року про закриття кримінального провадження № 120161500200003158 від 07.07.2016 р.

______________

Провадження № 11-сс/784/102/17 Головуючий у першій інстанції:

Категорія: закриття кримінального провадження Подзігун Г.В.

Доповідач апеляційного суду:

Ржепецький О.О.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.02.2017 р. відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на зазначену вище постанову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляцію:

Апелянт вважає судове рішення незаконним та необґрунтованим внаслідок порушень кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Не погоджується з мотивами прийнятого рішення про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 166 КК України - ненастання тяжких наслідків. Зазначає, що такими наслідками може бути розлад здоров'я, психічне захворювання. Вказує, що її донька у важкому стані була доставлена до реанімаційного відділення дитячої лікарні № 2. В подальшому її стан був середньої тяжкості. Психіка дитини травмована, вона боїться води, погано спить, налякана.

Зазначає про неповноту досудового розслідування, яка полягає у непроведенні судово-медичної експертизи для визначення ступеню тяжкості заподіянні дитині тілесних ушкоджень, що є обов'язковим відповідно до п.2 ч.2 ст. 242 КПК України.

Також вказує, що не досліджені карта виїзду швидкої допомоги, виписки з реанімаційного відділення, виписки з лікарні. Відсутні відомості спеціаліста щодо травмування психіки дитини. Не допитані усі свідки та лікарі. Також не досліджено та не відображено в постанові стан сп'яніння батька. Не витребувані відомості зі служби у справах дітей щодо виконання батьком обов'язків з виховання дитини.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

03.02.2017 р. ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді зі скаргою, в якій порушувала питання про скасування постанови в.о. заступника СВ Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області Гаркуші Ю.М. від 23.09.2016 року про закриття кримінального провадження №120161500200003158.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_5, слідчий суддя зазначив, що відповідно до ст. 166 КК України кримінальна відповідальність настає за злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки.

Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість постанови про закриття кримінального провадження, прийнятої після проведення об'єктивного досудового розслідування, в ході якого допитані необхідні свідки та потерпіла ОСОБА_4, яка вказала, що сама винна у ситуації, яка склалась, оскільки випустила круг.

Суд послався на невстановлення під час досудового розслідування даних щодо злісного невиконання ОСОБА_7 обов'язків по догляду за дитиною та настання тяжких наслідків.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення законного представника потерпілої - ОСОБА_5 на підтримку апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_7, прокурора, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд прийшов до таких висновків.

Згідно п.1 ч.1 ст.284 КПК України Кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Із ст. 166 КК України вбачається обов'язковість настання тяжких наслідків таких, наприклад, як смерть, каліцтво дитини, захворювання на небезпечну хворобу, заподіяння істотної шкоди її здоров'ю або якщо наслідки потягли за собою великі матеріальні збитки тощо. При цьому обов'язковою умовою кримінальної відповідальності батьків, опікунів чи піклувальників є те, що зазначені наслідки перебувають у причинному зв'язку із їх діянням.

Згідно матеріалів справи до Міської дитячої лікарні № 2, 02.07.2016 року була доставлена ОСОБА_10, із діагнозом стан після утоплення в прісній воді. Слідчим була допитана в.о. завідуючого відділення вказаної лікарні, ОСОБА_11, яка пояснила, що стан потерпілої на момент переводу у реанімаційне відділення був середньої тяжкості. Також згідно виписки з історії хвороби №4521 ОСОБА_4 її стан при виписці був задовільнений.

Слідчим також був допитаний у якості свідка ОСОБА_12, який пояснив, що 02.07.2016 року знаходячись на пляжі бази «Локомотив» в мікрорайоні Намив м. Миколаєва, побачив, що незнайомий чоловік на руках виносить з води дівчинку, яку потім передали швидкій допомозі. Через деякий час свідок зателефонував до лікарні та пересвідчився, що з дівчинкою все гаразд.

Отже зазначені вище обставини свідчать, що тяжкі наслідкі передбачені ст.166 КПК України, та про які вказує апелянт, не настали.

Крім цього передбачене ст.166 КК України злісне невиконання батьками обов'язків по догляду за дитиною може характеризуватися тривалістю, системністю, багаторазовістю, а також неодноразовими зверненнями представників влади, освітніх, медичних та інших закладів, органів опіки та піклування, громадян з приводу неналежного виконання зазначених вище обов'язків.

Так, згідно протоколу допиту потерпілої від 11.07.2016 року, ОСОБА_4 в присутності законного представника ОСОБА_5 пояснила, що на річці вона грала в м'яч та плавала в надувному крузі, але коли захотіла досягти дна відпустила його та опинилася під водою. Весь час батько був на березі і разом зі всіма дивився, як чоловіки літали з парашутами. Зі слів потерпілої вбачається, що батько до неї ставиться добре і вона не пам'ятає щоб останній взагалі вживав алкогольні напої при ній. Винною у тому, що трапилось вважає себе, так як сама відпустила круг. Що свідчить про відсутність в діях підозрюваного систематичного, тривалого або багаторазового невиконання покладених обов'язків передбачених ст. 166 КК України.

Отже, з огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість постанови про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу злочину передбаченого ст.166 КК України.

Доводи апелянта щодо неповноти досудового розслідування не знайшли підтвердження, оскільки слідчим досліджені всі обставини, які можуть свідчати про наявність ознак злочину.

Наявних в матеріалах провадження сукупності доказів згідно ст.97 КПК України є достатньо для прийняття процесуального рішення.

З огляду на наведене, апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 405, 419, 424, 532 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2017 року, якою відмовлено в задоволено скарги ОСОБА_5 на постанову в.о. заступника СВ Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області Гаркуші Ю.М. про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Ржепецький О.П. Гулий Г.М. Куценко О.В.