Рішення № 65204791, 07.03.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/6414/16-ц

Номер провадження 2/489/759/17

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

07 березня 2017 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку у проведені остаточного розрахунку, компенсацію моральної шкоди,

встановив

В грудні 2016 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її чоловік працював у ТОВ «Мостобудівельний загін №73». З 16.03.2015 був звільнений з роботи. Проте відповідачем не були проведені розрахунки з ним в строки, встановлені законом. Крім того такі розрахунки по заробітній платі не проведені і на теперішній час. Вказує, що позивач, будучи дружиною ОСОБА_2, має право на отримання такої заборгованості.

Просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі (в тому числі і компенсація за відпустку) у розмірі 33703,15 за період з 01.10.2013 по 16.03.2015; нараховані але не виплачені витрати на відрядження у розмірі 12980 грн.; середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 02.10.2013 по 01.09.2016 в сумі 21898,12 грн. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

07.02.2017 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява. Просив суд стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену ОСОБА_2 заробітну плату ( в тому числі компенсація за відпустку - 6026,15 грн.) в загальній сумі 33703,15 грн.; нарахованих але не виплачених ОСОБА_2 витрат на відрядження в сумі 12980 грн.; середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 26066,98 грн.; спричинену моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Позивач є дружиною ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії І- ЖС №313793.

Згідно з свідоцтвом про смерть серії 1- ЖС №346504 ОСОБА_2 помер 14.01.2016.

Як вбачається з копій паспортів позивача та ОСОБА_2 вони проживали разом (вул. Хортицька, 16 в с. Розумівка Запорізького району Запорізької області). Тобто позивач є таким, що фактично прийняв спадщину після смерті чоловіка.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити заборгованість по заробітній платі та витратам на відрядження.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_2 ОСОБА_2 ОСОБА_3 прийнятий судоводієм в ТОВ"Мостобудівельний загін №73" з 11.16.2010.

Згідно з наказом №МО/К-10993 ОСОБА_2 звільнений з 16.03.2015.

Згідно з звітом по виплаті заробітної плати за 01.08.2013 по 31.03.2015 заборгованість відповідача по невиплаченій заробітній платі ОСОБА_2 станом на 16.03.2015 складає 33703,15 грн. Витрати на відрядження - 12980,00 грн. Загальна сума компенсації за затримку виплати заробітної плати становить 21898,12 грн.

Представник позивача в судовому засіданні вказав, що при звільненні з ОСОБА_2 не був проведений розрахунок по заробітній платі.

В даному випадку відносини, що виникли між сторонами є спадковими, а не трудовими.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається з матеріалів справи в даному випадку має місце спадкування за законом. Позивач є спадкоємцем першої черги після смерті свого чоловіка.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, закон прямо покладає на підприємство обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок виплатити всіх сум, що належать йому. У разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Таким чином відповідно до вимог ст. 1227 ЦК України заборгованість по заробітній платі, в тому числі компенсація на відпустку та витрати на відрядження у розмірі 46683,15 грн. повинна бути передана позивачу, як члену його сім'ї.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та компенсації моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України, які не мають разового характеру, пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Фактично позивач звернувся до суду про стягнення частини спадкового майна, що складається з сум заробітної плати чоловіка.

В довідці, яка міститься в матеріалах справи, відповідачем зроблений розрахунок заборгованості суми компенсації за затримку виплати заробітної плати спадкодавцю, яка на момент його смерті складала 21898,12 грн.

За період з моменту смерті спадкодавця, по день винесення судового рішення, компенсація у розмірі 4168,86 грн., яка була самостійно донарахована позивачем та не належала спадкодавцю на момент його смерті, а тому позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 4168,86 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач вказує, що несвоєчасна виплата заробітної плати чоловіку призвела до моральних страждань та переживань, оскільки ОСОБА_2 хворів та необхідні були дорогоцінні препарати на лікування, та яку він оцінює в 10000 грн.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 5 зазначеної вище Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи викладене та виходячи із засад розумності та справедливості суд вважає, що вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 1000 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку у проведені остаточного розрахунку, компенсацію моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №73» (код ЄДРПОУ - 30126124) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 33703,15 грн., витрати на відрядження 12980 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні 21898,12 грн. та компенсацію моральної шкоди 1000 грн., а всього 69 581 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одна) грн. 27 коп. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер 14.01.2016.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №73» на користь держави 2073,81 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв