Ухвала суду № 65200632, 01.03.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 302/514/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Кожух О.А. та Кондора Р.Ю., при секретарі: Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду від 23 серпня 2016 року за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Міжгірського районного суду від 23 серпня 2016 р. позов ПАТ КБ «ПриватБанк» (надалі Банк) задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у сумі 8889,67 грн., а також вирішено питання судових витрат.

ОСОБА_1 просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Доводить про невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що платіжну картку не отримував і генеральну угоду від 06.12.2012 р. не підписував. Зазначає, що жодного кредиту від Банку він не отримував, а розрахунок заборгованості не відповідає дійсності та з ним не узгоджений.

Суд першої інстанції виходив із того, що при укладенні кредитного договору у виді генеральної угоди сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України. Відповідач узяті на себе зобовязання належним чином не виконував, а кредитні платежі вчиняв нерегулярно, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед Банком. При цьому, сума пені та комісії в розмірі 1543.84 грн. нарахована із пропуском строку позовної давності. З аналогічних мотивів суд відмовив у задоволенні вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 1806,71 грн.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін, із таких мотивів.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем була підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 09.03.2011 р. (а.с.5), у якій ОСОБА_1 зазначив контактну інформацію про себе, паспортні дані, місце роботи, дохід і бажану суму кредитного ліміту за платіжною карткою кредитка «Універсальна»/GOLD (1000 грн.) Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (надалі Генеральна угода) б/н від 06.12.2012 р.(а.с.6) ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 11378.50 грн. на строк 24 місяці з 06.12.2012 р. по 31.12.2014 р. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на споживчі цілі зі сплатою 1.5 % в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту із погашенням заборгованості кожного місяця у сумі 569.38 грн. Окрім того, цією угодою (п.1) було зменшено розмір заборгованості по кредитному договору № SAMDN50000041755819 від 09.03.2011 р, яка виникла з дати надання позичальнику кредиту. Генеральна угода також була підписана відповідачем.

Згідно з положеннями ст.ст. 526 ч.1, 530 ч.1 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо позики, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскарженого рішення як безпідставні, необґрунтовані, суперечні обставинам справи та нормам матеріального права.

Так, твердження ОСОБА_1 про те, що він жодних договорів не підписував і коштів не отримував, спростовується письмовими доказами, а саме: анкетою-заявою (а.с.5), розрахунком заборгованості (а.с.4), з якого видно, що апелянтом здійснювалися періодичні погашення заборгованості, а також Генеральною угодою (а.с.6). ОСОБА_1 зворотного не доведено, розрахунку заборгованості та факту наявності його підпису на анкеті-заяві та генеральній угоді не спростовано.

Унаслідок укладенням генеральної угоди відповідачем не тільки було отримано новий кредит, а також було реструктуризовано борг, який виник за кредитним договором № SAMDN50000041755819 від 09.03.2011 р., анкета-заява щодо отримання якого міститься у матеріалах справи та датована 09.03.2011р.

З приводу тверджень ОСОБА_1 про відсутність у матеріалах справи цього кредитного договору (№ SAMDN50000041755819 від 09.03.2011 р.) належить зауважити, що предметом спору є кредитний договір б/н від 06.12.2012 р (Генеральна угода).

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність повно зясованим фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та належним чином оціненим доказам у справі.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

2. Рішення Міжгірського районного суду від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: