Рішення № 6519996, 15.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2009 р. Справа № 30/183-09-4736

За позовом: Приватне підприємство „АГРОПРОФІТ” До відповідача: Фізична особа підприємець ОСОБА_1

Про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності

Суддя РОГА Н.В.

Представники:

Від позивача: Воронков В.О. довіреність від 11.09.2009 р.

Від відповідача: ОСОБА_3 довіреність від 08.09.2009 р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство (далі - ПП) „АГРОПРОФІТ”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі - підприємець ОСОБА_1.) про визнання дійсним договору купівлі продажу, укладеного 08.09.2009 р. між сторонами по справі та визнання права власності на ларьок павільйон (магазин) реалізації сільськогосподарської продукції, 1972 року будівництва, загальною площею 40 кв.м, розташований на Центральному ринку Ізмаїльського райспоживспілки за адресою: АДРЕСА_1

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на своїх вимогах.

Відповідач у судовому засіданні проти дійсності договору купівлі-продажу, укладеного 08.09.2009 р. між сторонами по справі та виникнення у позивача права власності на обєкт купівлі-продажу не заперечує.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Згідно витягу з протоколу зборів уповноважених пайщиків ТОВ „Бесарабія” від 14.03.2005 р. ОСОБА_1 виділено в рахунок майнового паю у сумі 30205 грн. ларьок павільйон (магазин) реалізації сільськогосподарської продукції, 1972 року будівництва, розташований на Центральному ринку Ізмаїльського райспоживспілки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 40 кв.м.

08 вересня 2009 р. між підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та ПП „АГРОПРОФІТ” (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу нерухомості, згідно умов якого Продавець зобовязується передати, а Покупець зобовязується прийняти належний Продавцю на праві приватної власності ларьок павільйон (магазин) реалізації сільськогосподарської продукції, 1972 року будівництва, загальною площею 40 кв.м, вартістю 5839 грн. , розташований на Центральному ринку Ізмаїльського райспоживспілки за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до п. 4 Договору сторони домовились, що даний Договір підлягає оформленню в нотаріальному порядку та державній реєстрації в строк до 10.09.2009 р.

08 вересня 2009 р. сторони за Договором підписали Акт прийому-передачі нерухомого майна, згідно якого Продавець передав, а Покупець прийняв ларьок павільйон (магазин) реалізації сільськогосподарської продукції, 1972 року будівництва, загальною площею 40 кв.м, вартістю 5839 грн. , розташований на Центральному ринку Ізмаїльського райспоживспілки за адресою: АДРЕСА_1

Згідно видаткового касового ордеру від 08.09.2009 р. ПП „АГРОПРОФІТ” видало на підставі договору купівлі продажу від 08.09.2009 р. Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 5839 грн., а Підприємець отримав зазначену суму.

Позивач зазначив, що відповідно до умов Договору сторони домовилися, що 09.08.2009 р. о 10:00 годині повинні зустрітися у приміщенні Ізмаїльської державної нотаріальної контори з метою укладення та посвідчення договору. Але підприємець ОСОБА_1 у назначений час не зявився, у звязку з чим договір купівлі продажу не був укладений.

Такі дії відповідача позивач вважає порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів, тому звернувся до суду за захистом та просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 08.09.2009 р. між сторонами по справі, визнати за позивачем права власності на ларьок павільйон (магазин) реалізації сільськогосподарської продукції, 1972 року будівництва, загальною площею 40 кв.м, розташований на Центральному ринку Ізмаїльського рай споживспілки за адресою: АДРЕСА_1

Позивач по справі звернув увагу суду на те, що відповідно до ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Крім того, позивач зазначив, що згідно ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Представник відповідача зазначив, що не заперечує проти дійсності зазначеного Договору та визнання права власності позивача на ларьок павільйон (магазин) реалізації сільськогосподарської продукції, 1972 року будівництва, загальною площею 40 кв.м, розташований на Центральному ринку Ізмаїльського райспоживспілки за адресою: АДРЕСА_1 придбаний за Договором від 08.09.2009 р.

Розглянув матеріали справи суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог за таких підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 08 вересня 2009 р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та ПП „АГРОПРОФІТ” (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу нерухомості, згідно умов якого Продавець зобовязується передати, а Покупець зобовязується прийняти належний Продавцю на праві приватної власності ларьок павільйон (магазин) реалізації сільськогосподарської продукції, 1972 року будівництва, загальною площею 40 кв.м, вартістю 5839 грн., розташований на Центральному ринку Ізмаїльського райспоживспілки за адресою: АДРЕСА_1 Договір був укладений у письмовій формі, містить усі істотні умови, передбачені для договорів такого виду, не суперечить законодавству України, що діяло на момент укладення договору, виконаний сторонами.

Відповідно до ст..220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна сторона ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони за Договором домовилися щодо всіх істотних умов, обєкт купівлі-продажу передано Покупцю, а Продавець отримав вартість обєкту купівлі-продажу.

За таких обставин, є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомості від 08.09.2009р., укладеного між сторонами по справі.

Що стосується вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на ларьок павільйон (магазин) реалізації сільськогосподарської продукції, 1972 року будівництва, загальною площею 40 кв.м, розташований на Центральному ринку Ізмаїльського райспоживспілки за адресою: АДРЕСА_1 то ця вимога позивача підлягає задоволенню виходячи з такого:

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст..16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 ЦК України, згідно з якою власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст..328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно , якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім того, відповідно до ст.41 Конституції України, ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на забезпечення судового процесу покласти на відповідачів згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Приватного підприємства „АГРОПРОФІТ” - задовольнити.

2. Визнати дійсним Договір купівлі-продажу нерухомості, укладений 08.09.2009 р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством „АГРОПРОФІТ”.

3. Визнати за Приватним підприємством „АГРОПРОФІТ” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Перекопської дивізії, буд.. 10, кв. 16, код ЄДРПОУ 36398470) право власності на ларьок павільйон (магазин) реалізації сільськогосподарської продукції, 1972 року будівництва, загальною площею 40 кв.м, розташований на Центральному ринку Ізмаїльського райспоживспілки за адресою: АДРЕСА_1.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (68644, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „АГРОПРОФІТ” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Перекопської дивізії, буд.. 10, кв. 16, код ЄДРПОУ 36398470) витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 19 жовтня 2009 р.

Суддя