Рішення № 65199139, 10.03.2017, Дружківський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 229/2353/16-ц

Номер провадження 2/229/196/2017

Категорія № 56

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2017 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Гонтар А.Л.

при секретарі Костенко В.М.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" в особі Дружківського району відділу енергосбуту ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2016 р. ОСОБА_3 звернулась до Дружківського міського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" в особі Дружківського району відділу енергосбуту ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" про захист прав споживачів.

В своїх позовних вимогах позивач ОСОБА_3 зазначила, що вона є власником нежитлового приміщення, яке розташовано по вул. Паризької Комуни,75/110 у м.Дружківка Донецької області на підставі договору купівлі продажу від 29.09.2014р.

Вказане приміщення використовується нею для задоволення власних побутових потреб без здійснення в ньому підприємницької діяльності, або діяльності направленої на отримання прибутку.

19 січня 2015року між нею та відповідачем укладено договір про приєднання до електричних мережі №01/01.15, в якому позивач виступає замовником, а відповідач -виконавцем послуг.

Пунктом 2.1 розділу 2 договору № 01./01.15 встановлено, що виконавець послуг забезпечує приєднання електроустановок обєкта замовника відповідно до схеми зовнішнього електропостачання і проектної документації та здійснює підключення обєкта замовника до електричних мереж на умовах цього договору.

На виконання умов розділу 4 договору № 01/01.15 вона сплатила 3648грн. На дату підписання позовної заяви нежитлове приміщення, яке розташовано за адресою вул. Паризької Комуни,75/110м.Дружківка Донецької області до електричної мережі відповідачем не приєднано.

Відповідач отримав гроші в сумі 3648грн, але приміщення до електромережі не приєднав.

03.03.2015року вона звернулась до відповідача з листом в якому просила надати для підписання договір про надання послуг з електропостачання в нежитлове приміщення, яке розташовано по вул.Паризької Комуни,75/110, підготовлений на підставі типового договору. На що отримано відповідь, що договір на постачання електроенергії повинен укладатися на основі типового договору, затвердженого Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996року № 28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією", а для укладання договору на постачання електричної енергії необхідно надати відділу енергозбуту низку документів.

Посилання відповідача на те, що у цих відносинах слід застосовувати Правила № 28, не ґрунтуються на нормах права. Відповідно до положень п.1.1. Правил №28 дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Норми розділів "Загальні положення", "Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів" поширюються на всіх споживачів без винятку.

В листі відповідача № 354-106-1 від 13.03.2015р наведено перелік документів, надання яких передбачено п.5.4 Правил №28 розділу 5 "Укладання договорів" , а сфера дії розділу 5 "Укладання договорів" не поширюється на населення.

Статусу підприємця вона не має, відповідач вимагає від неї надання документів як з фізичної особи підприємця, чи юридичної особи.

Просить визнати укладеним договір про користування електричною енергією в нежитловому приміщенні, розташованому в м.Дружківка вул. Паризької Комуни 75 літера "А9" між ОСОБА_3 та ПАТ "ДТЕК "Донецькобленерго" на умовах визначених Типовим договором про користування електричною енергією із застосуванням тарифу на електроенергію, що відпускається населенню.

Стягнути з ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" на користь ОСОБА_3 551 грн. 21 коп. судового збору.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, надала заяву з клопотанням розглядати справу у її відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги. Пояснив, що ОСОБА_3 придбала нежитлове приміщення, яке не було підключено до електромережі. Звернулася до Дружківських РЕМ для вирішення цього питання. Уклала договір з відповідачем про приєднання до електромережі № 01/01.15 від 19.01.2015року, відповідно до якого були виконані всі умови, крім підписання між сторонами договору на користування електричною енергією. За приєднання до електромережі ОСОБА_3 сплатила 3 648грн. В березні 2015р ОСОБА_3 звернулася до відповідача надати їй для підписання договір на користування електроенергією в її нежитловому приміщенні по вул. Паризької Комуни,75/110, на що отримала відповідь про необхідність надання документів, які в неї не можуть існувати взагалі, оскільки вона не є підприємцем, не є юридичною особою. Вона не здійснює підприємницьку діяльність. Крім того, відповідач вважає, що оплата за користування електроенергією позивачем має здійснюватися по тарифам для юридичної особи, в той час, як позивач не займається підприємницькою діяльністю. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. Пояснив, що в січні 2015року ОСОБА_3 звернулася до Дружківських РЕМ із заявою про приєднання електроустановки в офісному приміщенні за адресою м.Дружківка, вул. П.Комуни,75/110. Позивачу були надані технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок. При цьому функціональним призначенням обєкта, розташованого по вул.П.Комуни ,75 є офіс.

19.01.2015р позивач та відповідач уклали договір приєднання до електромережі № 01/01.15 . Пунктом 3.1.2 Договору передбачені етапи, після виконання яких відповідач зобов'язаний підключити електроустановки замовника. З боку відповідача були виконані всі умови. Для складання договору на користування електроенергією позивачу було рекомендовано надати документи, які передбачені п. 5.4 Правил користування електроенергією № 28 , оскільки сама ОСОБА_3 зазначила в заяві про приєднання, що нежитлове приміщення є офісом, що дало підстави вважати, що в приміщені здійснюється підприємницька діяльність. Що стосується умови договору на користування електроенергією в частині тарифів, то вважає, що все ж таки тарифи мають бути застосовані, як для юридичної особи. Використання електроенергії фізичними особами на обєктах які не відносяться до житлового фонду не можна віднести до задоволення власних побутових або господарських потреби населення. Тарифи на електричну енергію для населення та порядок їх застосування затверджені постановами НКРЕ від 23.04.2012 № 497 "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню" та від 23.04.2012р № 498 "Про затвердження Порядку застосування тарифів на електроенергію" . Відповідно до пункту 2.1 Порядку до категорії населення відносяться фізичні особи (громадяни), які споживають електричну енергію для власних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках; для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач; для освітлення особистих гаражів та боксів. Даний перелік об"єктів є вичерпним та не містить у собі поняття "офісу". Дане твердження також знаходить своє відображення у роз'ясненнях НКРЕ № 7969/26/47-12 від 11.12.2012р., № 6866/26/47-13 від 03.10.2013р.

Питання укладання договору між фізичною особою власником нежитлового приміщення та енергопостачальником має бути врегульовано шляхом укладення договору на постачання електроенергії. Розрахунки за спожиту електроенергію відповідно до договору про постачання електроенергії проводяться за роздрібними тарифами відповідно класу напруги. Вважає, що вимога позивача заключити договір на користування електроенергією як для населення є безпідставною. Просить в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача,дослідивши докази по справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі продажу від 29 вересня 2014 року позивач ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення , яке розташовано за адресою м.Дружківка, Донецької області, вул. Паризької Комуни, 75. Нежитлове приміщення згідно технічної документації , знаходиться на першому поверсі, літера "А-9", загальною площею 15,2кв.м. (а.с. 11-13). Згідно рішення Виконавчого комітету Дружківської міської ради від 15.10.2014р № 465 об'єкту нерухомо майна, а саме вбудованому нежитловому приміщенню, загальною площею 15,2 кв.м. , за адресою вул.Паризької Комуни, б.75 м.Дружківки присвоєно поштову адресу : вул. Паризької Комуни, б.75 приміщення 110, м.Дружківка. (а.с.14 )

03 березня 2015року ОСОБА_3 звернулася до ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" з заявою про надання для підписання договору на постачання електричної енергії в належне їй приміщення (а.с. 22).

Листом від 13 березня 2015 року, а також листом від 16.06.2015р. ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго" для укладання договору на постачання електроенергії запропонувало позивачу надати до Дружківських РЕМ всі необхідні документи для укладення договору, які передбачені п. 5.4 Правил користування електричною енергією (далі-ПКЕЕ), затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року, № 28 (а.с.23, 25) .

19 січня 2015 року між сторонами укладено договір приєднання до електромереж №01/01.15 відповідно до якого виконавець послуг забезпечує приєднання електроустановок обєкта замовника, а саме офісу за адресою вул. Паризької Комуни, 75, м.Дружківка, відповідно до схеми зовнішнього електропостачання і проектної документації та здійснює підключення обєкта замовника до електричних мереж на умовах договору. А замовник оплачує виконавцю послуг вартість приєднання .

Відповідно до п.3.1.2. укладеного договору Виконавець послуг зобовязаний підключити електроустановки Замовника до електричних мереж протягом пяти днів після введення в експлуатацію обєкта Замовника в порядку встановленому законодавством у сфері містобудування, та після виконання таких етапів:

оплати Замовником вартості приєднання;

введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання обєкта Замовника;

надання документів, що підтверджують готовність до експлуатації електроустановки обєкта Замовника;

узгодження із Замовником акта розмежування балансової належності електроустановок та експлуатаційної відповідальності сторін;

підписання сторонами договору про постачання (користування) електричною енергією (а.с.18-19).

З матеріалів справи убачається, що усі технічні питання, які є умовою підключення, виконані, замовником оплачено вартість послуг з приєднання, договір на постачання (користування) електричною енергією між сторонами підписаний.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що вона є споживачем електричної енергії проте позбавлена можливості отримувати цю послугу із застосуванням тарифу на електроенергію, що відпускається населенню.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії врегульовані Законом України «Про електроенергетику» відповідно до якого постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електроенергетику» відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Водночас відповідно до ст.. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Процедура укладення договору визначена Правилами користування електричною енергією затверджених постановою НКРЕ від 31.07.196 року № 28 зареєстрованими в МЮУ 02.08.1996 року за №417/1442 які поширюються на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення) та Правилами користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ від 26.07.1999 року N 1357, якими встановлено, що договір про користування електричною енергією між споживачем та енергопостачальником розробляється згідно з типовим договором.

З аналізу вказаних норм убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обовязковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на користування електричною енергією є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлового приміщення та споживачем послуг з постачання електричної енергії які надає відповідач. Між сторонами укладено договір приєднання до електромереж згідно якого позивач має право укладати договір з електропостачальною організацією в порядку, передбаченому законодавством та цим договором.

Проте обраний позивачем спосіб захисту про визнання укладеним договору на умовах визначених Типовим договором про користування електричною енергією із застосуванням тарифу на електроенергію, що відпускається населенню не відповідає вимогам закону.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом визнання договору укладеним на відповідних умовах).

Разом з тим виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків, можна дійти висновку про те, що в разі непогодження споживача з умовами договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання правочину недійсним.

Отже суд, вважає, що позивач обрав спосіб захисту, не передбачений ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то необхідно також відмовити у відшкодуванні судових витрат позивачу за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10,11,58,59,60,84,88,212-215,218, 224 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст. 3,6,16,203,206,208,626,627,628 ЦК України, Закону України "Про енергетику", Закону України "Про захист прав споживачів , суд

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" в особі Дружківського району відділу енергосбуту ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" про захист прав споживача відмовити .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: А. Л. Гонтар