Рішення № 6519489, 19.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2009 р.Справа № 20/94-09-3022 За позовом: Комунального підприємства "Комунтеплосервіс" Іллінецької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Іллінецької міської ради

до відповідача: Приватного підприємства "Фірма "ТОМ"

про стягнення 120 000,00 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Сторожук М.С., діючий за довіреністю №83 від 16.10.09р.

від третьої особи: Сторожук М.С., діючий за довіреністю № 577-02.24 від 12.06.2009 року;

від відповідача: Юферев Є.В., директор.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України.

Суть спору: Позивач Комунальне підприємство „Комунтеплосервіс” Іллінецької міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „Фірма ТОМ”, в якому, з урахуванням уточнень, просив розірвати договір оренди автомашини марки Камаз-53213 державний номер 35-78 ВИС, укладений між сторонами 21.06.2005 р., стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства „Комунтеплосервіс” Іллінецької міської ради з заборгованість по орендній платі в сумі 120000 грн., витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу, а також зобов’язати відповідача негайно повернути Комунальному підприємству „Комунтеплосервіс” Іллінецької міської ради автомобіль марки Камаз-53213 державний номер 35-78 ВИС, у стані, в якому він був одержаний з урахуванням нормального зносу, шляхом доставки його до юридичної адреси підприємства за рахунок боржника.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2009р., приймаючи до уваги, що Іллінецька міська рада є власником спірного майна, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства "Комунтеплосервіс", у зв'язку з чим рішення з господарського спору може вплинути на права та обов'язки Іллінецької міської ради, для встановлення повної та об'єктивної істини по справі, Іллінецьку міську раду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідач ПП „Фірма ТОМ” надав до суду відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п.8 ст.181 ГК України договір від 21.06.2005р. є неукладеним у зв'язку із недосягненням сторонами згоди по усім істотним умовам договору, а саме: щодо вартості майна, порядку використання амортизаційних відрахувань, страхування майна, розміру орендної плати, тощо. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було дотримано вимог Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 N 1388 (зі змінами) щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону.

Відповідач також вказує, що автомобіль до теперішнього часу знаходиться за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с.Залужани і за об’єктивних причин (відсутність технічного огляду) не може бути перевезений ним до м. Іллінці.

Заперечуючи проти відзиву, позивач надав пояснення, в яких вказує, що сторони договору досягли згоди по всім істотним умовам договору, який, крім цього, частково виконувався сторонами, у зв'язку з чим договір є укладеним. Крім того, відповідач був обізнаний про технічний стан автомобіля при підписанні договору оренди та акту прийому-передачі. Щодо тверджень відповідача про невиконання позивачем вимог Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 N 1388 (зі змінами) про оформлення тимчасового реєстраційного талону, позивач зазначає, що вказаним нормативним актом обов’язок оформлення талону покладається саме на орендаря. Щодо місця повернення автомобілю позивач стверджує, що у даному випадку місце виконання зобов’язання визначено, згідно до ч.1 ст.197 ГК України, змістом зобов’язання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справи докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Як вбачається із матеріалів справи, 21.06.2005 року між сторонами Комунальним підприємством „Комунтеплосервіс” Іллінецької міської ради та Приватним підприємством „Фірма ТОМ” було укладено договір оренди, відповідно до умов якого відповідачу було передано у строкове платне користування автомашину марки Камаз-53213, державний номер 35-78 ВИС.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору було передбачено, що орендна плата вноситься на умовах попередньої оплати за місяць вперед на протязі 3-х календарних днів з моменту одержання рахунку та складає 3100 грн. на місяць.

Згідно до п.4 договору орендар зобов’язаний використовувати майно відповідно до його призначення та умов договору, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, забезпечити збереження майна. Запобігати його пошкодженню та псуванню, своєчасно здійснювати ремонт орендованого майна, крім капітального, а також у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати збитки в разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини орендаря.

Згідно з актом прийому передачі відповідачу через МП „Діто” (попереднього орендаря) було передано майно, яке включало двигун, акумулятор, шасі, авторезину та техталон.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем на виконання договору від 21.06.2005р. 22.06.2005р. було сплачено 3100 грн. та 20.08.2005р. було сплачено 3000 грн. Крім того, позивач вказує про сплату відповідачем ще суми 1000 грн. 13.01.2006р., разом з тим, відповідач проти факту проведення останнього платежу заперечує.

Невиконання відповідачем в подальшому умов договору щодо сплати орендної плати зумовило позивача, після надіслання претензії від 31.08.2007 року, звернутися до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи правову природу укладеного договору, суд доходить висновку про наявність між сторонами орендних правовідносин за договором найму транспортного засобу, передбаченого ст.798 - 805 ЦК України, предметом якого, згідно п. 1 ст. 798 ЦК України, можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Відповідно до приписів ст. 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахувань вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для його виконання сторонами.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.762 ЦК України, ч.3 ст. 285 ГК України та ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що після закінчення зазначеного у договорі строку його дії (31.12.2005р.), відповідач, в порушення вимог п.4.5 договору та ст.785 ЦК України, орендовану автомашину не повернув, суд, з урахуванням того, що правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою ч. 4 ст. 291 ГК України, дійшов висновку про автоматичне поновлення договору.

Враховуючи, що відповідач, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не надав доказів внесення орендної плати згідно до п.3.2 договору, позовні вимоги Комунальне підприємство „Комунтеплосервіс” Іллінецької міської ради в частині стягнення орендної плати є обґрунтованими, а орендна плата в сумі 120 000 грн. за період за 2005, 2006, 2007 та 11 місяців 2008 року згідно із розрахунком позивача (а.с.10) з урахуванням часткової сплати, підлягає стягненню на користь позивача.

Приймаючи до уваги, що позивачем у відповідності до ст.22 ГПК України не були уточнені позовні вимоги в частині періоду стягнення орендної плати, судом не приймається розрахунок орендної плати (а.с.73).

Аналізуючи питання заявлення вимог за межами строку позовної давності, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Приймаючи до уваги, що жодною із сторін не заявлено про застосування строків позовної давності, підстави для її застосування у суду відсутні.

Сформульовані у відзиві твердження відповідача з посиланням на ч.8 ст.181 ГК України про неукладеність договору від 21.06.2005 року та, відповідно, не породження ним прав і обов’язків не приймаються судом до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах вказаної норми, так як положення ст.181 ГК України стосуються врегулювання розбіжностей щодо умов договору у проекті договору, про що робиться застереження у ньому. У даній же справі предметом судового дослідження був договір, який відповідає вимогам ст. 181 ч. 1 цього Кодексу та частково виконувався сторонами.

Суд також відхиляє заперечення відповідача про неможливість використання майна за відсутності технічного огляду, оскільки, виходячи з положень ст.767 ЦК України, Орендар був зобов'язаний у присутності орендодавця перевірити справність автомобіля. Якщо він у момент передачі автомобіля в оренду не переконається в його справності, автомобіль вважається переданим у належному стані.

Таким чином, одержавши майно по акту приймання-передачі, орендар повинен був виконувати умови договору, а у разі неможливості виконувати умови договору повідомити про це орендодавця у визначений договором строк.

Крім того, ст.784 закріплює право Орендаря вимагати розірвання договору оренди, якщо: 1) орендодавець передав в оренду річ (автомобіль), якість якого не відповідає умовам договору та його призначенню; 2) орендодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі (автомобіля), (якщо за договором оренди це не покладено на орендаря).

Однак, як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, ніяких заяв щодо неможливості використовувати орендоване майно чи заяв про розірвання договору оренди відповідно до ст. 784 ЦК України відповідач позивачу не надавав.

Вказане свідчить про невиконання відповідачем умов договору оренди, а відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом також не приймаються до уваги твердження відповідача про невиконання позивачем вимог Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 N 1388 (зі змінами) про оформлення тимчасового реєстраційного талону. Так, пунктом 15 вказаних правил визначено, що якщо власник транспортного засобу передає в установленому порядку право керування та (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, підрозділом ДАІ такій особі видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, що підтверджує право керування та (або) розпорядження. У цій ситуації документом, що підтверджує право керування та (або) розпорядження автомобілем, є договір оренди автомобіля, а період дії тимчасового реєстраційного талона обмежується строком дії договору оренди.

Порядок отримання тимчасового реєстраційного талона регламентовано Інструкцією про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.04.2002 N 335 (далі - Інструкція N 335).

Так, підпунктом 6.3 пункту 6 Інструкції N 335 передбачено, що юридичній особі тимчасовий реєстраційний талон може видаватися за умови, що власник транспортного засобу передав їй право користування та (або) розпорядження в установленому порядку, на підставі нотаріально засвідченого доручення, договору оренди чи лізингу.

Керуючись підпунктом 2.2 пункту 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.93 N 1094, підприємство-орендар, що має тимчасовий реєстраційний талон, може передавати керування транспортним засобом водію, при цьому, тимчасовий реєстраційний талон відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Правил дорожнього руху має знаходитися у водія.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вказаним нормативним актом обов’язок оформлення талону покладається саме на орендаря і будь-яких доказів звернення до відповідних органів з цього приводу відповідач, в порушення ст.33 ГПК України, суду не надав.

Аналізуючи вимоги про розірвання договору, суд вказує наступне.

Відповідно до ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, Приватне підприємство „Фірма „Том”, в порушення приписів закону та договору, не дотримувалося встановлених строків внесення орендної плати, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приймаючи до уваги, що одностороння відмова від договору не допускається, суд зазначає, що договір оренди є діючим та підлягає розірванню у судовому порядку, з урахуванням чого відповідні позовні вимоги щодо розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку вимогам позивача про зобов’язання відповідача негайно повернути Комунальному підприємству „Комунтеплосервіс” Іллінецької міської ради автомобіль марки Камаз-53213 державний номер 35-78 ВИС, у стані, в якому він був одержаний з урахуванням нормального зносу, шляхом доставки його до юридичної адреси підприємства за рахунок боржника, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов’язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Приймаючи до уваги відсутність правових підстав користування автомобілем з боку ПП „Фірма „Том”, суд, з урахуванням вказаних норм закону та п.4.5 договору, доходить висновку про правомірність вимог позивача в частині зобов’язання повернути орендоване майно.

Разом з тим, виходячи з аналізу положень ст.532 ЦК України та ст.197 ГК України, місцем виконання зобов'язання є те місце, в якому боржник повинен виконати свій обов'язок (передати кредитору річ, результати робіт, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор повинен прийняти належне виконання. За загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами в договорі. В даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буду зручним для сторін. Місце виконання може також бути встановлене у законодавстві або випливати із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Так, наприклад, зобов'язання із зберігання речей в камерах схову організацій, підприємств транспорту виконується за місцезнаходженням цих камер схову. Договір будівельного підряду має бути виконаний за місцезнаходженням будівельного майданчику тощо.

Проте, якщо місце виконання зобов'язання не встановлене сторонами в договорі, не визначене законодавством та не може бути встановлене виходячи із суті зобов'язання, воно визначається за наступними правилами.

Зобов'язання про передання нерухомого майна виконуються за місцезнаходженням цього майна. Зобов'язання про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення виконується за місцем здавання товару (майна) перевізникові. Зобов'язання про передання товару (майна), що виникає із інших правочинів (договір підряду, купівлі-продажу, оренди тощо), підлягає виконанню за місцем виготовлення товару (якщо із суті зобов'язання випливає, що товар виготовлюється) або за місцем зберігання товару (склад, магазин тощо), якщо це місце було відоме кредитору на момент виникнення зобов'язання. Місцем виконання грошового зобов'язання визнане місце проживання кредитора (якщо кредитором є фізична особа) або місцезнаходження кредитора (якщо кредитором є юридична особа).

По всім іншим зобов'язанням виконання проводиться за місцем проживання боржника, а якщо боржником є юридична особа - за місцем її знаходження.

З урахуванням викладеного, вимога про повернення майна шляхом доставки його до юридичної адреси позивача за рахунок боржника не ґрунтується на вимогах договору або закону, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства „Комунтеплосервіс” Іллінецької міської ради підлягають частковому задоволенню, з урахуванням чого судові витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладають на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди автомашини марки КАМАЗ –53213, державний номер 35-78 ВИС, укладений 21.06.2005 року між Комунальним підприємством "Комунтеплосервіс" Іллінецької міської ради та Приватним підприємством "Фірма "ТОМ" .

3.          Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "ТОМ" (65000, м. Одеса, Приморський район, пр-т Шевченка, буд. 1 А, кв. 25, код 23861851) на користь Комунального підприємства "Комунтеплосервіс" Іллінецької міської ради (22700, Вінницька обл., м. Іллінці, вул. Пестеля, 28, р/р 260023118701, код ЄДРПОУ 33522947, код банку 302731 ФАБ „Енергобанк”) заборгованість по орендній платі у сумі 120000 /сто двадцять тисяч/ грн. 00 коп., державне мито у сумі 1242 /тисяча двісті сорок дві/ грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 234 /двісті тридцять чотири/ грн. 38 коп.

4.          Зобов’язати Приватне підприємство "Фірма "ТОМ" (65000, м. Одеса, Приморський район, пр-т Шевченка, буд. 1 А, кв. 25, код 23861851) повернути Комунальному підприємству "Комунтеплосервіс" Іллінецької міської ради (22700, Вінницька обл., м. Іллінці, вул. Пестеля, 28, р/р 260023118701, код ЄДРПОУ 33522947, код банку 302731 ФАБ „Енергобанк”) автомобіль марки КАМАЗ –53213, державний номер 35-78 ВИС, у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу.

5. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя