Постанова № 65194046, 01.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1647/16

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта - Лугвеневої Лариси Сергіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНА-ГРУП" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНА-ГРУП" до Енергетичної митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сана Груп» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Енергетичної митниці Державної фіскальної служби України (далі ДФС) про визнання протиправними та скасування рішень про корегування митної вартості товарів №903020001/2016/000105/1 та №903020001/2016/000104/1 від 13 серпня 2016 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду, ТОВ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що до митного оформлення на митний пост «Коростень-енергетичний» Енергетичної митниці ДФС позивачем було подано митні декларації від 13 серпня 2016 року типу ІМ40ДТ №903020001/2016/015801 та №903020001/2016/015800.

Відповідно до гр.31 МД ІМ40ДТ №903020001/2016/015801 імпортований товар: 1.Важкі дистиляти, газойлі, паливо дизельне, марки ДТ-Л-К5, сорт С, СТБ1658-2015, не містить біодизель, ДСТУ 7688:2015. Фракційний склад:40,0%(об.) переганяється при температурі 250 град.С,94,3%(об) переганяється при температурі 350 град.С, 95%(об.) переганяється при температурі 353,5 град.С. Масова частка сірки 0,00069 % мас.. Температура спалаху 71 град.С. Щільність при 15 град.С-829,0 кг/мЗ- 1227,201 тис.літрів Налив.

Також, відповідно до гр.31 МД ІМ40ДТ №903020001/2016/015800 імпортований товар: 1.Важкі дистиляти, газойлі: паливо дизельне, марки ДТ-Л-К5, сорт С, СТБ1658-2015, не містить біодизель, ДСТУ 7688:2015. Фракційний склад:40,0%(об.) переганяється при температурі 250 град.С,94,3%(об) переганяється при температурі 350 град.С, 95%(об.) переганяється при температурі 353,5 град.С. Масова частка сірки 0,00069 % мас.. Температура спалаху 71 град.С. Щільність при 15 град.С- 829,0 кг/мЗ- 583,836 тис.літрів Налив.

У зв'язку з наявністю розбіжностей в документах, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості протягом 10 днів.

Позивачем було надіслано на адресу Енергетичної митниці ДФС електронне повідомлення про те, що додаткових документів надано не буде надано.

У зв'язку з наявністю розбіжностей в МД відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №903020001/2016/000105/1 та №903020001/2016/000104/1 від 13 серпня 2016 року.

Винесення вказаних рішень про коригування митної вартості товарів і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом була проведена процедура консультації шляхом витребування додаткових документів згідно з переліком, передбаченим ч.3 ст.53 МК України, проте, декларантом не були надані витребувані митницею документи, а тому відповідач мав всі підстави для визначення митної вартості із застосуванням другорядного методу, оскільки довів неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом 1 ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.57 МК України (Глава 9) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості відповідач виходив з факту не подання позивачем додаткових документів (надані до оформлення документи містять розбіжності, а подані додаткові документи не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення).

Частиною 2 ст.53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, якими є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ст.53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-IV Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу: при подачі митної декларації №903020001/2016/015801 було подано наступні документи: накладну УМВС від 28 липня 2016 року №21006125 з відомістю вагонів (з відомостями про позитивні результати радіогологічного контролю); інвойс від 05 серпня 2016 року №0508-2 разом з котируваннями; інвойс від 22 липня 2016 року №2207-2; рахунок-фактуру від 28 липня 2016 року №2573-4/01; зовнішньоекономічний договір від 03 червня 2016 року №0306-1; додаткову угоду №7 від 22 липня 2016 року; додаткову угоду №7-1/2 від 0 серпня 2016 року; сертифікат відповідності UA1.145.0018276-16; декларацію про відповідність від 29 липня 2016 року №б/н; декларацію про походження товару від 28 липня 2016 року №2573-4/01; паспорт від 03 липня 2016 року №1088; копію декларації країни відправлення №14315/280716/0007975; при подачі митної декларації №903020001/2016/015800 було подано наступні документи: накладну УМВС від 28 липня 2016 року №21006126 з відомістю вагонів (з відомостями про позитивні результати радіологічного контролю); інвойс від 08 серпня 2016 року №0808-1; інвойс від 22 липня 2016 року №2207-1; рахунок-фактуру від 28 липня 2016 року №2609-7/01; зовнішньоекономічний договір від 03 червня 2016 року №0306-1; додаткову угоду №7 від 22 липня 2016 року; додаткову угоду №7-1/2 від 05 серпня 2016 року; сертифікат відповідності UA1.145.0018276-16; декларацію про відповідність від 29 липня 2016 року №б/н; декларацію про походження товару від 28 липня 2016 року №2573-4/01; паспорт від 03 липня 2016 року №1088; копію декларації країни відправлення №14315/280716/0007975.

Однак, ДФС не визнаючи митну вартість, заявлену ТОВ згідно ціни контракту, посилалась на відсутність (не надання ТОВ) договору із третіми особами, пов'язаного з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається.

Разом з тим, колегія суддів зазначає що вказані обставини (не надання договору) не є належними, ґрунтовними, а головне достатніми підставами для не визнання митної вартості за основним методом, в тому випадку, якщо з аналізу обсягу решти документів вбачається логічний комерційно-економічний зміст господарської діяльності підприємства за тими угодами, які досліджуються при визначенні митної вартості заявленого товару.

Також, слід зазначити, що з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, водночас.

В ході розгляду справи ДФС не було обґрунтовано підстав, за наявності яких поданих декларантом документів було недостатньо для визначення митної вартості за основним методом, тобто за ціною договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання ДФС, з якими погодився суду першої інстанції, з приводу того, що під час митного оформлення та на вимогу митного органу додаткові угоди №7 від 22 липня 2016 року та №7-1/2 від 05 серпня 2016 року надані не були, є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, доповнень до митних декларацій від 13 серпня 2016 року №903020001/2016/015801 та №903020001/2016/015800 вказані додаткові угоди №7 від 22 липня 2016 року та №7-1/2 від 05 серпня 2016 року були надані ДФС та зазначені в графі 44.

Окрім іншого, колегія суддів наголошує, що при прийнятті спірних рішень про коригування митної вартості ДФС було порушено порядок (механізм) застосування другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів з огляду на таке.

Положеннями ст.59 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

З аналізу наведених норм вбачається, що керуючись методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів, ДФС повинна була застосовувати ту митну вартість ідентичних товарів імпортованих в Україну, яку вже було прийнято (застосовано, погоджено) органом доходів і зборів по іншій операції та за іншою митною декларацією під час ввезення на митну територію України ідентичних товарів.

Разом з тим, зі спірних рішень про корегування митної вартості товарів вбачається, що ДФС митна вартість товару була визначена за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі рахунків-фактур від 28 липня 2016 року №2573 та від 28 липня 2016 року №2609-07/01, що є помилковим та суперечить змісту та сутності методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Крім того, ДФС не було доведено, що по вказаним рахункам-фактурам відбулось розмитнення товарів при ввезенні в Україну, або факту розмитнення ідентичних товарів за цією ціною іншими імпортерами.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправними та скасування рішення ДФС про корегування митної вартості товарів №903020001/2016/000105/1 та №903020001/2016/000104/1 від 13 серпня 2016 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНА-ГРУП" - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САНА-ГРУП" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Енергетичної митниці Державної фіскальної служби України про корегування митної вартості товарів №903020001/2016/000105/1 та №903020001/2016/000104/1 від 13 серпня 2016 року.

Постанова апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук