Ухвала суду № 65193173, 06.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа №756/10290/15-ц Головуючий у 1 інстанції Богдан О.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/15842/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 березня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., при секретарі Юрченко А.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глобал Капітал» про захист прав споживача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.01.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2016, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду. Отже, предметом нового апеляційного розгляду є апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року у даній справі.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.08.2007 між ТОВ «ФК «Глобал Капітал» як Управителем та ОСОБА_6 як Довірителем укладено Договір №03-08/2007-20 (далі - Договір) про участь у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ), за умовами якого позивач на підставі повного визнання ним Правил ФФБ виду А «Перша черга котеджного містечка «Деснянське» (далі - Правила…) надав згоду на участь у ФФБ, взяв на себе зобов'язання виконувати Правила ФФБ, передав кошти Управителю в управління з метою отримання у власність об'єкта інвестування та встановив обмеження щодо окремих дій Управителя з управління коштами, а Управитель прийняв кошти в управління, зарахував їх на рахунок ФФБ з подальшим їх використанням у порядку, визначеному правилами ФФБ та договором.

Об'єктом будівництва відповідно до згаданих Правил… є містечко малоповерхової забудови у с. Троєщина між вулицями Леніна та Толстого у Деснянському районі м. Києва, будівництво якого організує Забудовник на підставі укладеного із Управителем ФФБ договору та фінансування будівництва якого здійснює управитель за рахунок отриманих від довірителів в управління грошових коштів відповідно до умов договору про участь у ФФБ.

Свідоцтвом №03-08/2007-21-09 про участь у ФФБ ТОВ «ФК «Глобал Капітал» за програмою Забудовника «Підприємство «Вертикаль» від 29.12.2008, виданим позивачу відповідачем на виконання п.2.1.1. Договору, засвідчено факт внесення ОСОБА_6 як Довірителем за Договором №03-08/2007-20 коштів - 4764318,44грн за об'єкт інвестування та передбачено запланованою датою введення об'єкта будівництва в експлуатацію 30 вересня 2009 року.

Також установлено судом, що у передбаченому Договором порядку сторони 13.01.2009 підписали Акт звіряння взаємних розрахунків та в цей же день уклали Договір про уступку майнових прав на об'єкт інвестування, передбачений Договором №03-08/2007-20 від 03.08.2007; 27.01.2014 Забудовником і ОСОБА_6 підписано Акт прийому-передачі об'єкта інвестування, а 09.04.2014 - Акт приймання-передачі документів, необхідних для оформлення права власності на вказаний об'єкт; 24.04.2014 на підставі зазначених документів позивач отримав Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - об'єкт інвестування за Договором.

Виходячи з положень статей 13, 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» і п.7.3.Договору, враховуючи встановлені обставини справи, а також, що відповідач як Управитель повністю виконав свої зобов'язання за Договором, а позивач не надав доказів неналежного виконання ним своїх зобов'язань щодо контролю за строками прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва, зокрема, доказів того, що збільшення строків будівництва об'єкта сталося саме внаслідок дій чи бездіяльності Управителя - відповідача у справі, - суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_6

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, зокрема, що відповідач систематично повідомляв позивача про перенесення строку введення в експлуатацію об'єкта будівництва; на недоведеність обставин, які суд вважав установленими та невідповідність висновків суду обставинам справи та вимогам закону, а саме що суд помилково вважав повністю виконаними зобов'язання відповідача як Управителя за Договоромз урахуванням положень п.7.3. Договору, безпідставно вважав вчиненим у межах норм чинного законодавства відтермінування строку введення об'єкта будівництва в експлуатацію, в тому числі через обставини фінансового характеру, безпідставно вважав недоведеним факт невиконання зобов'язань Управителя за Договором щодо контролю за дотриманням забудовником строків здачі в експлуатацію об'єкта будівництва; на неправильне застосування судом норм матеріального права.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Представники відповідача просили апеляційну скаргу відхилити і залишити законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених ст.309 ЦПК України підстав для його скасування з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є стягнення на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» неустойки за порушення відповідачем строків надання фінансової послуги за Договором №03-08/2007-20 від 03.08.2007 (Договір).

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі, коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Встановлено, що за Договором позивач (Довіритель) передав відповідачу (Управителю) в управління кошти - 4764318,44грн - з метою отримання у власність об'єкта інвестування та встановив обмеження щодо окремих дій управителя з управління цими коштами, а управитель прийняв кошти позивача в управління, зарахував їх на рахунок ФФБ з подальшим їх використанням у порядку, визначеному Правилами ФФБ та Договором. Такі правовідносини сторін регулюються нормами глави 70 ЦК України, Законом України «Про фінансово-кредитні механізми при будівництві житла та операціях з нерухомістю», Правилами Фонду фінансування будівництва виду «А» «Перша черга котеджного містечка «Деснянське» та Договором №03-08/2007-20 від 03.08.2007.

За змістом роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» (абзац 2 п.2) норми Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються до правовідносин фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю в частині, не врегульованій спеціальним законом.

За Законом України «Про фінансово-кредитні механізми при будівництві житла та операціях з нерухомістю», відповідно до Правил ФФБ… і Договору «Об'єкт будівництва» - це комплекс споруд - містечко малоповерхової забудови у с. Троєщина між вулицями Леніна та Толстого у Деснянському районі м. Києва, будівництво яких організує Забудовник на підставі укладеного із Управителем ФФБ договору та фінансування будівництва якого здійснює Управитель за рахунок отриманих від довірителів в управління грошових коштів відповідно до умов договору про участь у ФФБ, а «Об'єкт інвестування» - одноквартирний житловий будинок в об'єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном.

Отже, спірні правовідносини виникли з приводу управління відповідачем коштами позивача (надання фінансової послуги за договором) з метою отримання позивачем у власність об'єкта інвестування - одноквартирного житлового будинку, що входить у комплекс споруд об'єкта будівництва.

24.04.2014 позивач отримав у власність об'єкт інвестування, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (ас39). Тобто, мета укладеного сторонами Договору досягнута. За таких обставин не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що відповідач прострочив виконання фінансової послуги.

Разом з тим, відповідно до п.7.3. Договору управління майном припиняється, а умови Договору вважаються виконаними, якщо Довіритель виконав усі зобов'язання перед Управителем та після введення об'єкта будівництва в експлуатацію підписав Акт прийому-передачі закріпленого за ним об'єкта інвестування. Такі положення Договору відповідають ч.11 ст.20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Отже, позивач як Довіритель виконав усі зобов'язання перед Управителем та підписав Акт прийому-передачі закріпленого за ним об'єкта інвестування, проте, об'єкт будівництва як комплекс споруд в експлуатацію не введено. За таких обставин відсутні передбачені п.7.3. Договору та ч.11 ст.20 Закону підстави вважати управління майном припиненим, а умови Договору виконаними. Зазначене не заперечується відповідачем.

Виходячи з того, що об'єкт будівництва не введений в експлуатацію, хоча відповідно до Свідоцтва про участь у ФФБ від 29.12.2008 запланованою датою введення його в експлуатацію значиться 30.09.2009, а також враховуючи, що відповідач систематично повідомляв позивача про перенесення запланованої дати введення об'єкта будівництва в експлуатацію, проте, відповідно до підпункту 10 пункту 2.1.1. Договору не здійснив контроль за виконанням Забудовником його зобов'язань у процесі будівництва та не вжив усіх передбачених законодавством заходів для недопущення виникнення внаслідок дій Забудовника ризиків, що можуть призвести, зокрема, до збільшення строків будівництва, - позивач вважає наявними підстави для задоволення його позовних вимог.

При цьому позивач не зазначає, які саме дії чи бездіяльність відповідача призвели до збільшення Забудовником строків будівництва. У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача пояснив, що на думку позивача порушення строків будівництва сталося внаслідок відсутності коштів на будівництво у Забудовника, який відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми при будівництві житла та операціях з нерухомістю» приймає на себе ризики щодо недостатності залучених коштів на спорудження об'єкта будівництва та зобов'язаний своєчасно ввести його в експлуатацію незалежно від обсягу фінансування, а Управитель зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням Забудовником його зобов'язань у процесі будівництва та вживати усіх передбачених законодавством заходів для недопущення виникнення внаслідок дій Забудовника ризиків, що можуть призвести, зокрема, до збільшення строків будівництва. Оскільки Управитель жодних передбачених законом заходів не вжив, передбаченого законом і договором контролю за своєчасністю будівництва не здійснив, позивач вважає, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з чим має нести передбачену ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідальність у вигляді сплати неустойки в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення за прострочення виконання зобов'язання.

Така позиція позивача не грунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до підпункту 10) п.2.1.1. Договору, що відповідає положенням статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми при будівництві житла та операціях з нерухомістю», відповідач як Управитель зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням зобов'язань Забудовником, передбачених договором про спорудження об'єкта будівництва (укладеним між Забудовником і Управителем), з метою своєчасного запобігання виникненню ризиків у процесі будівництва внаслідок дій Забудовника, що призвели, зокрема, до збільшення строків будівництва більше ніж на 90 днів. При виявленні таких ризиків Управитель зобов'язаний вжити усіх передбачених законодавством заходів для їх недопущення (ас8зворот).

Відповідно до ст.13 Закону Управитель здійснює контроль за цільовим використанням забудовником спрямованих на будівництво коштів, дотриманням строків виконання робіт на об'єкті будівництва (абзац 15 ч.1). Відповідно до ст.18 Закону «Про фінансово-кредитні механізми при будівництві житла та операціях з нерухомістю» Управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору або повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва коштів тощо, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов'язань за договором, визначені цим Законом (ч.2 ст.18 Закону).

Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст.13, ч.10 ст.16 Закону «Про фінансово-кредитні механізми при будівництві житла та операціях з нерухомістю» Управитель в інтересах Довірителя може (має право), а на письмову вимогу Довірителя - зобов'язаний перевіряти фінансовий стан Забудовника та виступати в інтересах Довірителя позивачем у разі невиконання Забудовником своїх зобов'язань щодо строків спорудження об'єктів будівництва.

Оскільки позивач в обгрунтування своїх вимог посилався на порушення строків введення в експлуатацію об'єкта будівництва через відсутність у Забудовника коштів на будівництво, проте, належних і допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини у передбаченому ст.ст.10,60,137 ЦПК України суду не надав, а також виходячи з того, що перевірка Управителем фінансового стану Забудовника є його правом, а обов'язок здійснити таку перевірку у відповідача не виникла, адже позивач як Довіритель письмово не звертався до Управителя з вимогою перевірити фінансовий стан Забудовника, - колегія вважає відсутніми підстави вважати встановленим факт невиконання відповідачем як Управителем передбачених підпунктом 10) п.2.1.1. Договору та ст.18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми при будівництві житла та операціях з нерухомістю» його обов'язків здійснювати контроль за виконанням Забудовником зобов'язань щодо дотримання строків будівництва. Крім того, позивач не зазначив і не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту порушення Забудовником строків будівництва саме внаслідок невиконання Управителем його обов'язків щодо здійснення контролю за виконанням зобов'язань Забудовника.

З огляду на таке правильним є висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог ОСОБА_6

Крім того, у разі порушення Забудовником строків спорудження об'єкта будівництва Довіритель має право вимагати від Управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів у передбачених ст.20 Закону «Про фінансово-кредитні механізми при будівництві житла та операціях з нерухомістю» порядку та розмірі (ч.4 ст.18 Закону).

Отже, положеннями Закону «Про фінансово-кредитні механізми при будівництві житла та операціях з нерухомістю» чітко визначено процедуру взаємодії Довірителя, Управителя та Забудовника на випадок порушення Забудовником строків спорудження об'єкта будівництва, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що спеціальним законодавством не врегульовані спірні правовідносини. За таких обставин підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» немає.

Крім того, на випадок прострочення введення в експлуатацію об'єкта будівництва (прострочення виконавцем робіт чи надання послуг) і Законом «Про фінансово-кредитні механізми при будівництві житла та операціях з нерухомістю», і Законом «Про захист прав споживачів» передбачена відповідальність виконавця (у спірних правовідносинах - Забудовника), проте, такий спосіб захисту прав позивача не є предметом розгляду у даній справі.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог і заперечень, підтверджених наявними у матеріалах справи та дослідженими судом доказами, і, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обгрунтоване рішення. Передбачених ст.309 ЦПК України підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,308,313,315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О.Антоненко

Судді А.М.Стрижеус

О.І.Шкоріна