Ухвала суду № 65192854, 28.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.02.2017 р. Справа № 914/253/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління, м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Львів

про стягнення 5756,40 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність №2410-10-1818 від 02.03.2017р.);

від відповідача ОСОБА_3 представник (довіреність №9957 від 26.10.2016р.).

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Комунальним підприємством Адміністративно-технічне управління до відповідача ОСОБА_1 філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 5756,40 грн.

Ухвалою суду від 13.02.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 28.02.2017р.

В судове засідання зявились представники позивача та відповідача.

Представник позивача подав через канцелярію суду клопотання (вх.8084/17 від 28.02.2017р.), в якому КП Адміністративно-технічне управління повідомляє суд, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет спору і з тих же підстав немає.

Крім цього, через канцелярію суду позивач подав клопотання (вх.904/17 від 28.02.2017р.), в якому КП Адміністративно-технічне управління просить змінити первісного відповідача у справі №914/253/17 на належного відповідача ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця.

Представник відповідача проти клопотання про заміну неналежного відповідача заперечив.

В обґрунтування поданого клопотання про заміну неналежного відповідача, позивач зазначив, що відповідачем в позовній заяві є філія, яка у відповідності до норм чинного законодавства не є юридичною особою, а тому не може бути відповідачем у справі. Також зазначив, що регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця є відокремленим підрозділом ПАТ Українська залізниця, яка в свою чергу і є юридичною особою.

Відповідно до ч.2 ст.24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Згідно ч.2 ст.21 ГПК відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

З огляду на вищенаведене, заміна неналежного відповідача належним проводиться щодо відповідача у справі, який відповідно до вимог ст.1 ГПК України може виступати учасником (стороною) у господарському процесі і має правовий статус відповідача.

Доказів того, що ОСОБА_1 філія Львівська залізниця є юридичною особою чи уповноважена представляти інтереси Публічного акціонерного товариства Українська залізниця у судових органах, матеріали справи не містять.

Відповідно до абз.4 п.1.3. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у разі якщо заява (клопотання) про залучення іншого відповідача або про заміну відповідача залишається судом без задоволення, то ухвала з цього приводу не виноситься, а про відхилення відповідної заяви (клопотання) зазначається в описовій частині рішення суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

З урахуванням вищенаведеного, та того, що регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця не є юридичною особою та не може виступати стороною у господарському процесі згідно вимог ст.1 ГПК України клопотання про заміну неналежного відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.21 ГПК України, сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, фізичні особи, яким предявлено позовну вимогу.

Частиною 1 ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

У статті 55 ГК України зазначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. (ч.2, 4 ст.64 ГК України).

Згідно ч.1, 3 ст.95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Пунктом 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розяснено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Суд звертає увагу, що у п.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам зазначено, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Як вбачається з позовної заяви, позивач Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління звернувся в господарський суд з позовом, в якому визначив відповідачем ОСОБА_1 філію Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця як особу, якій предявлено позовну вимогу.

Згідно із даними поміщеними у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 філія Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця не є окремою юридичною особою, а є відокремленим підрозділом юридичної особи Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, а відтак не може бути відповідачем у справі.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Абз.2 пп.4.2. п.4. та пп.4.2.5. пп.4.2. п.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розяснено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

Беручи до уваги те, що відповідач у даній справі ОСОБА_1 філія Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця не має статусу юридичної особи, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі №914/253/17 на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст.86 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі.

Суддя Петрашко М.М.