Рішення № 65192853, 28.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017р. Справа № 914/155/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація», м.Львів

про стягнення 750995,74 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник;

від відповідача не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» про стягнення 682818,08 грн., з яких 638346,90 грн. сума основного боргу, 4029,68 грн. пеня, 32544,47 грн. інфляційні втрати та 7897,03 грн. 3% річних. Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем до стягнення заявлено 750995,74 грн., з яких 638346,90 грн. основний борг, 72207,34 грн. пеня, 32544,47 грн. інфляційні втрати та 7897,03 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 23.01.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.02.2017р. Ухвалою суду від 07.02.2017р. розгляд справи відкладено на 28.02.2017р.

У судове засідання 28.02.2017р. зявився представник позивача, позовні вимоги відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання повторно не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Станом на 28.02.2017р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

02.11.2007р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (надалі споживач) та Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго (надалі енергопостачальна організація) укладено договір №4217/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Згідно з п.3.2.2 договору споживач теплової енергії зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Відповідно до п.6.1. договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно із п.6.3. договору споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді, якщо тариф на теплову енергію є одноставковим. Споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження, яка визначається як 1/12 величини річної плати за приєднане теплове навантаження, якщо тариф на теплову енергію є двоставковим.

Як зазначено у позовній заяві, відповідач свої договірні зобовязання по оплаті теплової енергії не виконує, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем становить 638346,90 грн. Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог вказана заборгованість виникла за поставлену теплову енергію за період з жовтня 2015р. по грудень 2016р.

Відповідно до п.7.2.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Отже позивачем на підставі п.7.2.3. договору нараховано відповідачу 72207,34 грн. пені.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 32544,47 грн. інфляційних втрат та 7897,03 грн. 3% річних.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача, становить 750995,74 грн., з яких 638346,90 грн. основний борг, 72207,34 грн. пеня, 32544,47 грн. інфляційні втрати та 7897,03 грн. 3% річних.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позову слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2007р. між сторонами укладено договір №4217/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач бере на себе зобовязання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобовязується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Відповідно до ст.24 Закону України Про теплопостачання основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Статтею 25 Закону України Про теплопостачання передбачено, що теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

На виконання умов вказаного договору позивач здійснив поставку відповідачу теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.6.3. договору споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді, якщо тариф на теплову енергію є одноставковим. Споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження, яка визначається як 1/12 величини річної плати за приєднане теплове навантаження, якщо тариф на теплову енергію є двоставковим.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позовних вимог заборгованість відповідача становить 750995,74 грн., з яких 638346,90 грн. основний борг, 72207,34 грн. пеня, 32544,47 грн. інфляційні втрати та 7897,03 грн. 3% річних. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позов відповідач не подав.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 638346,90 грн. основного боргу, 72207,34 грн. пені, 32544,47 грн. інфляційних втрат та 7897,03 грн. 3% річних є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справами, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №327 від 18.01.2017р. на суму 10242,27 грн. та платіжним дорученням №2084 від 06.02.2017р. на суму 1022,67 грн.

Враховуючи, що позов згідно із заявою про збільшення розміру позовних вимог підлягає задоволенню повністю, керуючись ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 11264,94 грн. судового збору

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (79026, м.Львів, вул.Стрийська, буд. 45, ідентифікаційний код 33982081) на користь Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго (79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, буд. 1, ідентифікаційний код 05506460) 638346,90 грн. основного боргу, 72207,34 грн. пені, 32544,47 грн. інфляційних втрат, 7897,03 грн. 3% річних та 11264,94 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 06.03.2017р.

Суддя Петрашко М.М.