Рішення № 6519276, 07.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2009 р. Справа № 16/178-09-4908

Господарський суд Одеської області У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кічук Ю.Ф. за довіреністю вих. № 1/1 від 10.03.2009р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 15.09.2009р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно зі ст.. 77 ГПК України справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСА-200” до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ОДЕСА-200” (далі по тексту ТОВ „ОДЕСА-200”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту ПП ОСОБА_4) про визнання права власності на 21/100 частину нежитлової будівлі, загальною площею 596,5 кв.м., яка складається із прохідної під літ. „В”, площею 64,1 кв.м, складу під літ. „Д1”, площею 445,5кв.м., побутової під літ. „Д2”, площею 86,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2. Свої вимоги позивач обґрунтовує правомірністю набуття ним права власності на вказані нежитлові приміщення.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 07.10.2009р. позивачем було надано суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ТОВ „ОДЕСА-200” просить суд визнати за ним право власності на нежитлові будівлі, загальною площею 596,5 кв.м., які складаються із прохідної під літ. „В”, площею 64,1 кв.м, складу під літ. „Д”, площею 445,5кв.м., побутової під літ. „Д2”, площею 86,9 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з усними поясненнями представника відповідача, ПП ОСОБА_4 проти задоволення позову не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

На підставі свідоцтва про право власності № 157, виданого Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 18.04.1997р., позивачу на праві власності належали майно та будівля цеху трубозаготівель ГГКПП „Стройдеталь” за адресою: АДРЕСА_2.

В подальшому, як вбачається з рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 91 від 28.02.2002р. „Про оформлення свідоцтва про право власності на 9/20 частин домоволодіння по вул.. Хімічній, 4, АОЗТ „Біт-Юг” з іноземною інвестицією”, а також акту приймання-передачі частини виробничого корпусу та території в м. Одесі по вул.. Хімічній, 4 від ТОВ „Одеса-200” до АТЗТ „Біт-Юг”, додатку до вказаного акту, у звязку із виходом останнього зі складу засновників ТОВ „Одеса-200”, АТЗТ „Біт-Юг” було одержано частку у статутному фонді товариства в натурі у вигляді 9/20 частин належного позивачу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, якій згідно з узгодженим розподілом відповідають нежитлові приміщення першого та другого поверху будівлі під літ. Б1 та прилегла територія, загальною площею 2759 кв.м.. З огляду на викладене, виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення про оформлення та видачу свідоцтва про право власності на 9/20 частин вказаного домоволодіння за АТЗТ „Біт-Юг”.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у 2004 році позивачем було здійснено відчуження 19/50 та 11/100 частин нежитлової будівлі цеху трубозаготовок за адресою: АДРЕСА_2 на користь гр.. ОСОБА_5 згідно з відповідними договорами купівлі-продажу від 26.11.2004р. та 27.12.2004р., які були посвідчені у нотаріальному порядку. Так, до складу відчуженого майна увійшли приміщення під літ. „Б”, загальною площею 856 кв.м. та адміністративно-побутова будівля під літ. „А”, загальною площею 250 кв.м.

Після здійснення вищевказаних відчужень за позивачем на праві власності залишилося 6/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, якій згідно з узгодженим розподілом відповідали будівля прохідної, позначена у технічному паспорті, виготовленому КП „ОМБТІ та РОН” станом на 17.03.2004р. під літ. „В” та майданчик с кранбалкой, позначений під літ. „Д1”.

У 2006 році на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 13.07.2006р. ОСОБА_4 було набуто 100% статутного капіталу ТОВ „Одеса-200”.

Пізніше з метою пристосування належних позивачу приміщень для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_4, як власником товариства, було здійснено реконструкцію належних підприємству на праві власності обєктів нерухомості шляхом перебудови майданчика під літ. „Д1” у склад із спорудженням прибудови до вказаної будівлі під літ. „Д2”, площею 86,9 кв.м. - побутової.

У грудні 2006р. ОСОБА_4 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання за нею права власності на 78/100 частин нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2, яка була самочинно реконструйована.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07.12.2006р. по справі №2-9107/2006 позов ОСОБА_4 був задоволений, у звязку з чим за ОСОБА_4 було визнано право власності на 78/100 частин нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 та складається з прохідної під літерою „В” - 64,1 кв.м., складу під літерою „Д”, побутової під літерою „Д2”, загальною площею 532,4 кв.м.

Право власності ОСОБА_4 на вказаний обєкт було зареєстровано КП „Одеське МБТІ та РОН” 03.04.2007р.

Малиновським районним судом м. Одеси було постановлено додаткове рішення від 24.11.2008р. по справі №2-9107/2006, яким було визнано за ОСОБА_4 право власності на 21/100 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2.

В свою чергу, заступник прокурора Малиновського району м. Одеси звернувся до апеляційного суду Одеської області із апеляційною скаргою на вищевказані судові рішення по справі №2-9107/2006.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.02.2009р. апеляційну скаргу заступника прокурора Малиновського району м. Одеси задоволено частково: заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.12.2006 р., ухвалу від 01.08.2007р. та додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24.11.2008р. скасовано, а провадження у справі №2-9107/2006 за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Одеської міської ради за участю третьої особи КП „ОМБТІ та РОН” про визнання права власності на нежитлові приміщення закрито з підстав непідвідомчості даного спору судам загальної юрисдикції. При цьому, за результатами перегляду вищевказаної цивільної справи апеляційним судом Одеської області було встановлено, що реконструйовані обєкти входять до складу майна ТОВ „Одеса-200” та використовуються останнім для здійснення підприємницької діяльності.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд доходить висновку, що набуття ОСОБА_4 100% корпоративних прав ТОВ „Одеса-200” не призвело до набуття нею права власності на майно, яке належить ТОВ „Одеса-200”, про що в тому числі свідчить помилкове звернення відповідача до Малиновського районного суду м. Одеси.

Згідно з технічним паспортом, виготовленим комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” 22.08.2007 року, після реконструкції спірні нежитлові будівлі складаються із прохідної під літ. „В”, площею 64,1 кв.м, складу під літ. „Д”, площею 445,5 кв.м., побутової під літ. „Д2”, площею 86,9 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з листом за вих. № 07-31/36 від 08.01.2009р. Поштамту центу поштового звязку № 1 Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку „Укрпошта”, було повідомлено про можливість присвоїти спірному обєкту поштової адреси: вулиця Хімічна, 4/10.

Пізніше, у 2009 році товариством з обмеженою відповідальністю „Ніка-САН” (ліцензія АВ №079023) за замовленням позивача було проведено обстеження спірних будівель, за результатами якого були складено технічний висновок про можливість збереження та вводу в експлуатацію реконструйованих нежитлових споруд за адресою: вул. Хімічна, 4.

Так, згідно з вказаним висновком визнано можливим подальшу експлуатацію реконструйованих нежитлових споруд в якості самостійного обєкта згідно з технічним паспортом, складеним станом на 22.08.2007р. Нежитлові споруди не виходять за межі ділянки та збудовані з дотриманням правил будівництва відповідно до ДБН 360-92, технічний стан основних несучих будівельних конструкцій добрий, матеріали, використані при будівництві відповідають протипожежним вимогам ДБН В.1.1-7-2002 „Пожежна безпека обєктів будівництва”, деревяні елементи оброблені антисептиками та антипіренами, обємно-планувальні та конструктивні рішення приміщень відповідають цільовому призначенню та не суперечать санітарним нормам України.

Вважаючи, що відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на реконструйований обєкт нерухомості не дозволяє позивачу, як власнику зазначених обєктів нерухомості, у повному обсязі реалізувати повноваження щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном, ТОВ „Одеса-200” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про визнання за ним права власності на спірні обєкти нерухомості.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ „ОДЕСА-200” правомірні, містяться на законних підставах та підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Положеннями ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів.

Як було зазначено по тексту рішення вище, позивачем у встановленому законом порядку було набуто право власності на будівлю прохідної під літ. „В” та майданчик с кранбалкой, позначений під літ. „Д1”, розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Враховуючи, що подальша реконструкція зазначеного обєкту нерухомості була здійснена позивачем без дозвільних документів та належним чином затвердженого проекту реконструкції, суд вважає за необхідне звернутися до правових положень ст.376 ЦК України, якою врегульовані питання самочинного будівництва.

Положення статті 376 ЦК України визначають поняття самочинного будівництва як забудови на земельній ділянці, яка не була належним чином відведена, або була відведена для іншого цільового призначення, або будівництво здійснювалося без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до наведених положень статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено законодавцем як забудова на земельній ділянці , тобто створення нового обєкту будівництва. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем була здійснена лише реконструкція вже існуючого обєкту нерухомого майна: будівлі прохідної під літ. „В” та майданчику с кранбалкой, позначеного під літ. „Д1”, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, які належать останньому на праві власності. Приймаючи до уваги те, що законодавцем розрізняються поняття будівництва та реконструкції, суд доходить висновку щодо відсутності підстав для визнання реконструйованих обєктів нерухомості самочинним будівництвом.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до технічного висновку, виготовленого на замовлення позивача у 2009 році товариством з обмеженою відповідальністю „Ніка-САН”, було встановлено відсутність порушень вимог державних будівельних норм при здійсненні реконструкції спірних обєктів нерухомості та зазначено, що можлива подальша експлуатація реконструйованих нежитлових споруд в якості самостійного обєкта.

В свою чергу, враховуючи зміст заявлених позивачем позовних вимог, суд вважає за необхідне звернутись до положень діючого законодавства України, якими врегульовано питання набуття субєктами цивільних правовідносин права власності на обєкти нерухомого майна.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Статтею 328 Цивільного кодексу України, передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Згідно ч. 1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України від 16.01.2003р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі визнання права (ст. 16 ЦК України від 16.01.2003р.). Відповідно до ст.. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Приймаючи до уваги ті обставини, що позивачем було правомірно набуто право власності на будівлю прохідної, позначену під літ. „В” та майданчик с кранбалкой, позначений під літ. „Д1”, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та реконструкція зазначених обєктів нерухомості шляхом перебудови майданчика під літ. „Д1” у склад (літ. Д) із спорудженням прибудови до вказаної будівлі під літ. „Д2”, площею 86,9 кв.м. здійснена ТОВ „Одеса-200” в межах реалізації його повноважень як власника зазначеного майна, враховуючи відсутність порушень при здійсненні реконструкції будівельних правил та норм, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Одеса-200” щодо визнання за товариством права власності на реконструйовані нежитлові будівлі, загальною площею 596,5 кв.м., які складаються із прохідної, позначеної згідно з технічним паспортом, виготовленим комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” 22.08.2007 року, під літ. „В”, площею 64,1 кв.м, складу під літ. „Д”, площею 445,5кв.м., побутової під літ. „Д2”, площею 86,9 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Підсумовуючи зазначене, позовні вимоги ТОВ „Одеса-200”, заявлені останнім у межах даної справи, слід задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати, повязані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести на рахунок відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст..ст. 15, 16, 319, ч.1 ст. 320, ст. 328, ч. 2 ст. 331, 392 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСА-200” (м. Одеса, вул. Хімічна, б. 4, код ЄДРПОУ 22455824) на нежитлові будівлі, загальною площею 596,5 кв.м., які складаються із прохідної, позначеної згідно з технічним паспортом, виготовленим комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” 22.08.2007 року, під літ. „В”, площею 64,1 кв.м, складу під літ. „Д”, площею 445,5кв.м., побутової під літ. „Д2”, площею 86,9 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

3.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСА-200” (м. Одеса, вул. Хімічна, б. 4, код ЄДРПОУ 22455824) 1700 грн. /одна тисяча сімсот грн.. 00 коп./ - державного мита та 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн.. 00 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

4.Видати товариству з обмеженою відповідальністю „ОДЕСА-200” (м. Одеса, вул. Хімічна, б. 4, код ЄДРПОУ 22455824) довідку на повернення зайве сплачених витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 76 грн. 50 коп. /сімдесят шість грн. 50 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 09.10.2009р.

Суддя