Постанова № 65192650, 01.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р. Справа№ 910/18927/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 910/18927/16 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"

про стягнення страхового відшкодування у сумі 192 178,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року позов задоволено частково, стягнено з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 8967,41 грн. страхового відшкодування, 1630,79 грн. пені, 155,52 коп. 3% річних, 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката

Не погодившись з вказаним рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить змінити оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що дане рішення у частині відмови у задоволенні в повному обсязі позовни вимог незаконним, не обгрунтованим та таким, що у повному обсязі не відповідає нормам материального права та встановленим судом фактам на підставі наданих стороною позивача доказів.

Скаржник обґрунтовує скаргу тим, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», зобов'язаний сплатити борг та відшкодувати позивачу страхове відшкодування в розмірі 6240,58 дол. СІІІА, що еквівалентно 161.006,964 ( сто шістдесят одна тисяча шість)грн. за курсом НБУ 25,80 грн за 1 лол. США на дату 13.10.2016 року.

Апелянт зазначає, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 7792,86 грн. та 3% річних штрафних санкцій в розмірі 23.378,58 грн.

Скаржник вказує на те, що відповідач повинен сплатити ФОП ОСОБА_4. кошти витрачені на проведення товарознавчих експертних досліджень 3600,00 грн.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 року апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 01.03.2017 року.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.02.2017 року у зв'язку з перебування судді Куксова В.В. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року у визначеному складі колегії суддів апеляційна скарга прийнята до розгляду.

Відповідач, згідно з поданим до суду 22.02.2017 року заявою, просить апеляційний суд розгляд справи провести за відсутності Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"

Відповідач до судового засідання, що відбулось 01.03.2017 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

07.04.2015 року Підприємцем (страхувальник) і Товариством (страховик) укладено Договір, за умовами якого:

Згідно з п. 3 Договору, предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров'ю третіх осіб та/або їх майну під час надання страхувальником послуг перевезення на умовах: при здійсненні перевезень вантажів на умовах Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 (КДПВ/CMR) зі змінами та доповненнями, внесеними протоколом від 05.07.1978 року.

Відповідно до п. 4 Договору, страховим випадком є подія, що передбачена Договором, яка відбулася після набуття чинності Договором та сталася внаслідок настання страхових ризиків, вказаних в розділі 4 Договору і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування третім особам (потерпілим): відповідальність за вантаж.

Пунктом 7 Договору передбачено, що термін дії Договору: з 00 год. 00 хв. 07.04.2015 року до 24 год. 00 хв. 06.04.2016 року.

Згідно з п. 8 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з 00 год. 00 хв. дня, наступного за днем надходження на поточний рахунок чи в касу страховика обчисленої суми страхового платежу (його чергової частини) в повному обсязі, але не раніше 00 год. 00 хв. дати, зазначеної як дата початку строку дії Договору; Договір діє до 24 год. 00 хв. дати, зазначеної як дата закінчення строку дії Договору; Договір набирає чинності у всіх випадках, незалежно від технічних або інших помилок, допущених сторонами при укладенні Договору.

Пунктом 15.1 Договору передбачено, що страхове відшкодування підлягає виплаті після того, як повністю будуть встановлені причини та розміри збитку; виплата страхового відшкодування здійснюється згідно з Договором на підставі письмової заяви страхувальника та страхового акта, складеного страховиком або уповноваженою ним особою.

Відповідно до п. 15.2 Договору, протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня отримання всіх необхідних, належним чином оформлених документів та відомостей про обставини настання страхового випадку відповідно до розділу 19 Договору, страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті та складає відповідний страховий акт.

Пунктом 15.3 Договору передбачено, що у разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування виплата здійснюється впродовж 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з дня складання страхового акта.

Відповідно до п. 15.6 Договору, у випадку виникнення спорів між сторонами щодо причин та розмірів збитків кожна із сторін має право вимагати проведення незалежної експертизи, яка проводиться за рахунок сторони, яка вимагає проведення такої експертизи.

Згідно з п. 15.7 Договору, страховик має право відстрочити виплату страхового відшкодування у випадку:

якщо у страховика виникли сумніви відносно достовірності наданих страхувальником відомостей та документів; строк прийняття рішення про визнання випадку страховим продовжується на період збирання страховиком необхідних підтверджуючих документів у організацій, підприємств та установ, які володіють необхідною інформацією, але цей строк не може перевищувати 6 (шести) місяців з дня отримання всіх необхідних документів та відомостей про обставини настання страхового випадку та розмір збитків;

якщо на підставі наданих документів неможливо встановити обставини, причини та розмір спричинених збитків; в цьому випадку з метою встановлення обставин, причин та розміру збитків страховик має право призначити розслідування або експертизу, яку виконує належний фахівець (експерт), який має відповідно до чинного законодавства України належні повноваження; страховий акт складається страховиком не пізніше 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після отримання страховиком остаточних результатів такого розслідування або експертизи, але не пізніше, ніж через 6 (шість) місяців з дня отримання всіх необхідних документів та відомостей про обставини настання страхового випадку та розмір збитків (відповідно до розділу 19 Договору) (підпункти 15.7.1, 15.7.2 Договору);

Відповідно до підпунктів 17.5.4 пункту 17.5 Договору, страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов Договору; у випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування сплатити страхувальнику пеню в розмірі 0,01% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення платежу, в межах 1% розміру простроченого страхового відшкодування.

12.06.2015 року Підприємцем (перевізик) і товариством з обмеженою відповідальністю "Бей-Транс" (експедитор; далі - ТОВ "Бей-Транс") укладено договір перевезення вантажу, за умовами якого перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому експедитором вантаж до пункту призначення у встановлений строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі.

Згідно з заявкою на перевезення вантажу від 12.06.2015 року і інвойсу від 19.06.2015 року №7850063805 у транспортний засіб "DAF", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - "DAF"), який належить на праві приватної власності Підприємцю, 19.06.2015 року було завантажено 2 286 картонних коробок з 18 062 упаковками дитячих підгузників на загальну суму 46 195,35 євро або 52 487,16 доларів США, у тому числі у причіп-платформу-Е, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - причеп), було завантажено 1 506 коробок з 14 942 упаковками дитячих підгузників на суму 29 265,75 доларів США.

Маршрутом перевезення визначено: місце завантаження - м. Гемерська Горка Республіки Словакія; місце розвантаження - м. Баку Республіки Азербайджан.

Протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу від 15.01.2015 року №00139-00034-15 транспортний засіб "DAF" визнано технічно справним, дата чергового проходження обов'язкового технічного контролю визначена - 12.01.2016 року.

Відповідно до довідки фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 від 21.06.2015 року №35 автомобіль "DAF" і причеп перебували на станції технічного обслуговування у зв'язку з діагностикою ходової частини транспортного засобу та причепа; автомобіль "DAF" і причеп станом на 21.06.2015 року перебувають у технічно справному стані.

24.06.2015 року біля 01 год. 10 хв. на території Курської області Російської Федерації поряд з с. Густомой Льговського району на 93 км. траси Курск-Рильск під час перевезення застрахованого вантажу автомобілем "DAF" стався страховий випадок - загоряння колеса причепа.

Актом митного огляду від 29.06.2015 року №10108032/300615/000080 відповідно до транзитної митної декларації від 23.06.2015 року №10102090/230615/0034643 встановлено, що вантаж у причепі повністю знищений, вантаж, який знаходиться у автомобілі "DAF" у кількості 780 коробок є у наявності у непошкодженому стані, у зв'язку з чим проведено переопломбування кузову, про що складений акт про заміну засобів ідентифікації.

30.06.2015 року уповноваженим митним органом Російської Федерації складено акт про аварію або дії непереборної сили, у якому зазначено, що вантаж, який перебував у причепі повністю знищений.

Згідно з висновком експерта Курської Торгово-Промислової Палати Російської Федерації від 03.07.2015 року №0650100338: факт загоряння причепа до автомобіля "DAF" в с. Густомой Льговського району по дорозі загального користування Курськ-Рильськ 93 км., підтверджується; вантаж, який знаходився у причепі повністю знищений відкритим вогнем; вантаж, який знаходився в автомобілі "DAF" у кількості 780 місць не пошкоджений.

Актом від 29.07.2015 року №1, складеним вантажоодержувачем та власником за участю митного брокера, встановлено, що у транспортному засобі "DAF" відповідно до інвойсу від 19.06.2015 року №7850063805 знаходилось 780 коробів з 3 120 упаковками дитячих підгузників; причіп відсутній, вантаж у кількості 1 506 коробів з 14 942 упаковками дитячих підгузників на суму 29 265,75 доларів США відсутній.

Висновком Львівської торгово-промислової палати від 28.09.2015 року №19-09/1567 експертного товарознавчого дослідження підтверджена вартість пошкодженого-знищеного вантажу-майна під час дорожньо-транспортної події 24.06.2015 року на 93 км. Курськ-Рильск-Глухів Російської Федерації складає 30 204,89 доларів США з врахуванням транспортних видатків.

02.10.2016 року позивач звернувся до Товариства із заявою про виплату страхового відшкодування.

Зверненням від 22.10.2015 року позивач просив Товариство повідомити Підприємця щодо прийнятого рішення за Договором.

Товариство листом від 11.11.2015 року №4746-ВРСВпросило позивача додатково надати такі документи: довідку про результати діагностики транспортного засобу з причепом, яку ніби з пояснення водія п. ОСОБА_10 було проведено 21.06.2015 року на СТО ФОП "КОПКО" перед поїздкою; акт органів пожежної охорони, які виїжджали для гасіння пожежі причепа; крім того, у вказаному листі Товариство повідомило Підприємця про те, що відповідачем надіслано запити у компетентні органи Російської Федерації для надання ними документів та інформації щодо причин виникнення пожежі причепа.

Запитами від 10.12.2015 року №24-05, від 21.12.2015 року №24-12 і від 27.01.2016 року №27-01 позивач просив Товариство вжити заходів щодо прискорення розгляду наданих матеріалів за страховим випадком.

Листом від 28.01.2016 року №367-ВРСВ Товариство повідомило позивача про те, що відповідачем надіслано запити у компетентні органи Російської Федерації, які займались з'ясуванням обставин ДТП (займання причепу з вантажем), щодо надання інформації та конкретних документів стосовно причини виникнення пожежі, внаслідок якої згорів причеп з вантажем; оскільки станом на 28.01.2016 року Товариством не отримано відповіді від компетентних органів Російської Федерації, відповідачем повторно надіслано відповідні запити до Російської Федерації; крім того, Товариство повторно просило позивача надати акт органів пожежної охорони, які виїжджали на місце ДТП для гасіння пожежі причепа.

Позивач листом від 03.02.2016 року надав Товариству запитувані останнім копії документів.

Підприємець запитами від 09.02.2016 року №09-02 і від 16.02.2016 №16-02 просив Товариство вжити заходів щодо прискорення розгляду наданих матеріалів за страховим випадком.

11.03.2016 року Товариством складно страховий акт №ВП.15-1573 згідно з яким прийнято рішення про виплату Підприємцю страхового відшкодування у сумі 629 465,69 грн.

Товариство листом від 17.03.2016 року №1279-ВРСВ повідомило позивача про те, що після розгляду наданих відповідачу документів за страховим випадком, який стався 24.06.2015 року, було складено страховий акт №ВП15-1573 та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 629 465,69 грн.; при розрахунку сума збитку була переведена у гривні по курсу НБУ на день страхового випадку; сума страхового відшкодування згідно з пунктом 5.2 Договору зменшена на франшизу у сумі 500 грн.; отже сума страхового відшкодування становить 629 465,69 грн. (629 965,69 грн. - 500 грн.); сума страхового відшкодування буде перерахована безпосередньо на розрахунковий рахунок ТОВ "Бей-Транс" після надання узгоджувальної заяви, текст якої Товариством надіслано електронною поштою п. ОСОБА_9

Платіжним дорученням від 25.03.2016 року №1826 Товариство перерахувало ТОВ "Бей-Транс" 300 000 грн., а платіжним дорученням від 29.03.2016 року №1827 - 329 465,89 грн.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення основного боргу в розмірі 6240,58 дол. США, що еквівалентно 161 006,96 грн. за курсом НБУ 25,80 грн за 1 дол. США на дату 13.10.2016 року, пеню в розмірі 7 792, 86 грн. та 3% річних штрафних санкцій в розмірі 23 378, 58 грн., всього 192 178, 40 грн. та вартість проведених експертних товарознавчих досліджень 3600 грн.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частин першої і третьої статті 19 Закону України "Про страхування" страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя.

Страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.

Крім того, абзацами другим - сьомим пункту 8.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 Господарського кодексу України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

Так, Договором передбачена страхова виплата у грошовій одиниці України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Товариством було переведено суму збитків 30 204,89 доларів США у гривню станом на день ДТП.

Разом з тим, сума збитків мала бути переведена Товариством у гривню станом на день подачі позивачем заяви про виплату страхового відшкодування, тобто станом на 02.10.2015 року.

Згідно з офіційним сайтом НБУ курс долара США до гривні станом на 02.10.2015 року становив - 21,1533 грн.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», зобов'язаний сплатити борг та відшкодувати позивачу страхове відшкодування в розмірі 6240,58 дол. СІІІА, що еквівалентно 161 006,964 грн. за курсом НБУ 25,80 грн за 1 лол. США на дату 13.10.2016 року з огляду на наступне.

Оскільки, як сам же вказав апелянт, Відповідно до ч. 3 ст. 229 Господарського кодексу України, у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

В даному випадку колегія судів зазначає, що саме заява про виплату страхового відшкодування від 02.10.2015 року і є відповідним висуненням вимог відповідно до чинного законодавства.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що Товариством не виплачено Підприємцю 8 967,41 грн., тому саме в цій сумі позовні вимоги Підприємця підлягають задоволенню.

Що ж до стягнення 7 792,86 грн. пені, то слід зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 17.5.4 пункту 17.5 Договору встановлено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов Договору; у випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування сплатити страхувальнику пеню в розмірі 0,01% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення платежу, в межах 1% розміру простроченого страхового відшкодування.

Так, Підприємцем у позовній заяві не зазначено періоду нарахування суми пені, проте судом першої інстанції вірно встановлено, що початком періоду нарахування суми пені є день, коли Підприємець дізнався або повинен був дізнатися про порушене право щодо виплати суми страхового відшкодування у меншій сумі, а днем закінчення періоду нарахування суми пені є день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Позивачем вказано про те, що Товариство повідомило Підприємця про виплату страхового відшкодування у сумі 629 465,69 грн. 17.03.2016 №1279-ВРСВ і саме цей день є днем початку періоду нарахування пені.

За доводами позивача днем закінчення періоду нарахування суми пені є день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків, тобто 18.10.2016, проте позовна заява підписана позивачем 13.10.2016 року, отже саме вказана дата є закінченням періоду нарахування суми пені, встановлена позивачем.

Разом з тим, позивачем не враховано, що частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем у розрахунку суми пені не враховані зазначені приписи ГК України.

Отже, за перерахунком суду першої інстанції за період з 17.03.2016 року (день, коли Підприємець довідався про порушене право) по 17.09.2016 року (останній день шестимісячного строку для нарахування пені у відповідності до вимог статті 232 ГК України) сума пені становить 1 630,79 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 630,79 грн. пені, у стягнення суми пені в частині 6 162,07 грн. слід відмовити.

Крім сум страхового відшкодування і пені, позивач просить стягнути з відповідача 23 378,58 грн. 3% річних, нарахований за той самий період як і сума пені.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом першої інстанції вірно перевірено здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних та встановлено, що період визначений позивачем вірно, проте сума 3% річних розрахована невірно.

За перерахунком суду першої інстанції за період з 17.03.2016 року по 13.10.2016 року сума 3% річних становить 155,52 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача підлягає 155,52 грн. 3% річних, в іншій частині стягнення 23 223,06 грн. 3% річних слід відмовити.

Щодо стягнення 3 600 грн. вартості проведених експертних товарознавчих досліджень, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Частиною першою статті 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини шостої статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 28.09.2015 року Львівською торгово-промисловою палатою було складено висновок експертного товарознавчого дослідження №19-09/1567 з визначення розміру матеріальної шкоди, яка сталась внаслідок ДТП. За проведене дослідження Підприємцем було сплачено вказаній палаті 3 600 грн., що підтверджується рахунком на оплату від 24.09.2015 року №24.

Вказане дослідження було проведено Львівською торгово-промисловою палатою не в рамках розгляду даної справи, проведення такого дослідження не було пов'язане з розглядом справи, тому в розумінні статті 44 ГПК України витрати позивачу у сумі 3 600 грн. не відносяться до складу судових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 600 грн. вартості проведених експертних товарознавчих досліджень задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене колегія суддів не приймає доводів апелянта про те, що відповідач повинен сплатити ФОП ОСОБА_4. кошти витрачені на проведення товарознавчих експертних досліджень 3600,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Господарський суд міста Києва встановив, зокрема, таке: ОСОБА_2 складено та підписано позовну заяву; поданими 05.12.2016 року нормативно-правовим обґрунтуванням позовної заяви і 04.01.2017 року додатковим обґрунтуванням позовної заяви, складеними та підписаними ОСОБА_2, фактично відтворено зміст позовної заяви; представник позивача брав участь у судових засіданнях 21.11.2016 року, 05.12.2016 року і 10.01.2016 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що витрати з оплати послуг адвоката у сумі 2 000 грн. є співрозмірними заявленим позовним вимогам і наданим послугам, а тому вбачає за можливе у вказаній сумі витрати покласти на позивача, у решті заявлених до стягнення адвокатських витрат слід відмовити.

З огляду на викладене позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції в частині стягнення 8967,41 грн. страхового відшкодування, 1630,79 грн. пені, 155,52 коп. 3% річних, 2000,00 грн., в іншій частині судом першої інстанції вірно відмовлено.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 910/18927/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 910/18927/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 910/18927/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 910/18927/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/18927/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко