Рішення № 6519167, 12.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2009 р.Справа № 20/113-09-3388 За позовом: Міністерства транспорту та зв'язку України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеської залізниці

до відповідача: Одеської міської ради

про визнання права власності

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: Кулініченко К.Г.- за довіреністю № 8917/15/14-08 від 25.12.2008 року;

від відповідача: не з’явились;

від третьої особи: Кулініченко К.Г.- за довіреністю № 148 від 08.01.2009 року.

СУТЬ СПОРУ: Міністерство транспорту та зв’язку України звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Одеської залізниці, в якій просить визнати за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України право державної власності на об’єкт нерухомого майна –будинок відпочинку локомотивних бригад, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці, та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до п.п. 1.1, 4.2 Статуту Одеської залізниці, Одеська залізниця є статутним державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України. Майно залізниці є державною власністю та закріплено за нею на праві повного господарського відання. Відповідно же до ст. 4 Закону України „Про управління об’єктами державної власності” Міністерства та інші органи виконавчої влади є суб’єктами управління об’єктами державної власності. Таким чином Міністерство транспорту та зв’язку України є суб’єктом управління майном, що закріплене за Одеською залізницею на праві господарського відання, та здійснює повноваження щодо реалізації прав держави, як власника майна, пов’язаних з володінням, користуванням та розпорядженням.

З метою проведення державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна – будинок відпочинку локомотивних бригад, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19, Одеська залізниця в особі свого відокремленого структурного підрозділу –Локомотивного депо Одеса-Застава 1 листом від 27.07.2007 року № 1743 звернулася до Одеської міської ради з проханням оформити свідоцтво про право власності на зазначений об’єкт, на що було отримано відповідь від 29.08.2007 року № 9078 про можливість розгляду питання щодо оформлення права власності лише після надання документів, які посвідчують право власності (зокрема, акту державної комісії про прийняття зазначених об’єктів та введення їх в експлуатацію).

Враховуючи, що будівництво спірного об’єкту здійснювалося Одеською залізницею самостійно, об’єкт введений в експлуатацію, експлуатується, відображений в самостійному балансі та утримується за власний рахунок відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці, однак акти про введення в експлуатацію об’єкту у Міністерства транспорту та зв’язку України та Одеської залізниці не збереглися, позивач просить визнати за ним право власності у судовому порядку.

Крім того, Міністерство транспорту та зв’язку України у позовній заяві зазначає, що згідно з Державним актом на право постійного користування землею № І-ОД 000301, виданим на підставі рішення Одеської міської ради від 28.04.2000р. № 1234-ХХІІІ, Одеській залізниці у постійне користування для виробничої діяльності відведено земельну ділянку площею 377,06 га, в межах якої, згідно з викопіюванням ділянки смуги відводу, знаходиться спірний об’єкт нерухомості.

У судовому засіданні 12.10.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа –Одеська залізниця письмових пояснень щодо позову не надала, проте у судовому засіданні 12.10.2009 року підтримала позов Міністерства транспорту та зв’язку України повністю та просила позов задовольнити.

Представник відповідача, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, у судове засідання 12.10.2009 року не з’явився, але надіслав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі з огляду на наступне.

По-перше, відповідач вважає, що між позивачем та відповідачем відсутній будь-який спір відносно зазначених об’єктів нерухомого майна, що взагалі є підставою для припинення провадження у справі, оскільки це Одеська залізниця зверталась до Одеської міської ради з вимогою про видачу свідоцтва про право власності та відповідь про неможливість оформлення зазначеного свідоцтва отримала саме Одеська залізниця, а не Міністерство транспорту та зв’язку України, таким чином права та охоронювані законом інтереси Міністерства транспорту та зв’язку України не були порушені внаслідок дій Одеської міської ради.

Крім того, об’єкти, на які позивач просить суд визнати право власності, ніколи ні за ким не були зареєстровані, а також позивачем не доведено які саме документи ним були втрачені, в зв’язку з чим посилання позивача на ст. 392 ЦК України є необґрунтованим.

До того ж відповідач зазначає, що передача майна на баланс зовсім не свідчить про передач його у власність, а одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємств у володіння майна безпосередньо власником.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін третьої особи, суд встановив наступне.

Локомотивне депо Одеса-Застава 1 Одеської залізниці є, згідно довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці без права юридичної особи.

Як свідчать матеріали справи, спірний об’єкт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19, тривалий час знаходяться на утриманні відокремленого підрозділу Одеської залізниці –Локомотивного депо Одеса-Застава 1 та відображений в його самостійному балансі. На зазначений об’єкт ведеться інвентарна картка обліку основних засобів.

13.07.2000 року Одеській залізниці відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.04.2000 року № 1234-ХХІІІ виданий відповідний Державний акт на право постійного користування землею № І-ОД 000301, згідно якого Одеській залізниці надається у постійне користування для виробничої діяльності 377,06 га землі в межах згідно з планом землекористування. З викопіровки ділянки смуги відводу вбачається, що в межах зазначеної земельної ділянки розташований й спірний об’єкт нерухомості.

На замовлення Одеської залізниці Комунальним підприємством „ОМБТІ та РОН” були проведені інвентаризаційні роботи та виготовлено технічний паспорт від 12.04.2007 року на будинок відпочинку локомотивних бригад по вул. Заньковецькій, 19 у м. Одесі.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою проведення державної реєстрації права власності на спірний об’єкт –будинок відпочинку локомотивних бригад по вул. Заньковецькій, 19 у м. Одесі, Одеська залізниця в особі свого відокремленого структурного підрозділу –Локомотивного депо Одеса-Застава 1 листом від 27.07.2007 року № 1643 звернулася до відповідача –Одеської міської ради з проханням оформити свідоцтво про право власності на спірний об’єкт.

Листом від 29.08.2007р. № 9078 вих Юридичним управлінням Одеської міської ради було надано відповідь начальнику Локомотивного депо Одеса-Застава 1 Одеської залізниці про відсутність підстав для оформлення свідоцтва про право власності у зв’язку з ненаданням необхідних документів (зокрема–акту комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію).

Відмова відповідача здійснити оформлення правовстановлюючих документів і змусила Міністерство транспорту та зв’язку України звернутися до господарського суду з даними позовними вимогами за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Проаналізувавши надані докази в їх сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник може пред’явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи, що відповідачем –Одеською міською радою листом від 29.08.2007р. № 9078 вих було відмовлено позивачу в оформленні права власності на об’єкт нерухомості –будинок відпочинку локомотивних бригад по вул. Заньковецькій, 19 у м. Одесі, у зв’язку з відсутністю необхідної кількості правовстановлюючих документів, суд доходить висновку про правомірність звернення позивача із даними позовними вимогами до суду.

Згідно ст. 90 Цивільного кодексу України РСР від 18.07.1963 року, що була чинна на момент будівництва спірної споруди, земля, її надра, води і ліси знаходяться у виключній власності держави і надаються тільки в користування. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що спірний об’єкт –будинок відпочинку локомотивних бригад по вул. Заньковецькій, 19 у м. Одесі, який, як вбачається з матеріалів справи (інвентарна картка, технічний паспорт), був збудований у 1992 році, на час його створення належав до державної форми власності.

Як положеннями ст. 3 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. № 697-ХХІІ, який діяв в Україні з 1991 року, так і приписами ст.ст. 2, 318 Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. № 435-IV (який є чинним в нинішній час), держава визнана одним із суб'єктів права власності в Україні.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. № 1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Враховуючи, що Локомотивне депо Одеса-Застава 1 є відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці, заснованим на загальнодержавній власності без права юридичної особи, суд доходить висновку, що будинок відпочинку локомотивних бригад по вул. Заньковецькій, 19 у м. Одесі, збудований у 1992 році, належить до власності держави Україна, як правонаступника СРСР.

Згідно із ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-Vвизначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Зазначене цілком кореспондується із ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України, згідно з якими орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п. п. 12 п. 4 Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. № 789, Міністерство транспорту та зв’язку України здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Як вбачається зі статуту Одеської залізниці (п.1.1), це створене згідно зі ст. 1,4 Закону України „Про залізничний транспорт” статутне територіально-галузеве об’єднання, засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України.

Згідно п.п. 4.1., 4.2 статуту Одеської залізниці майно Залізниці становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у балансі Залізниці. Майно Залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання.

Всі вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення статуту Одеської залізниці, дозволяють дійти висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, суб’єктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та зв’язку України.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Враховуючи обов’язковість дотримання суб’єктами цивільного обігу Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. № 6/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за реєстраційним № 66/7387, яким встановлено, що державна реєстрація прав власності на об’єкти нерухомості є обов’язковим елементом при виникненні, зміні або припиненні права власності на нерухоме майно, а також складовою частиною цивільних правовідносин, пов’язаних з реалізацією права власності, суд зазначає, що відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно позбавляє Міністерство транспорту та зв’язку України як органа, уповноваженого Державою здійснювати функції управління державним майном, як здійснити реєстрацію права власності на спірний об’єкт на виконання приведених вище законодавчих положень, так і позбавляє даного суб’єкта цивільних правовідносин у повному обсязі здійснювати реалізацію своїх прав власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом, визнання права. При цьому, згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

На виконання вимог ухвал суду позивачем у ПП „Ротонда-Люкс”, діючого на підставі ліцензії від 07.10.2008 року Серії АВ № 409553, було замовлено та у подальшому надано до матеріалів справи паспорт про технічний стан спірної будівлі та технічний звіт обстеження стану будівельних конструкцій будинку відпочинку локомотивних бригад по вул. Заньковецькій, 19 у м. Одесі. Відповідно до паспорту про технічний стан спірної будівлі технічний стан основ та конструктивних елементів нормальний, технічний стан інженерного обладнання задовільний. Згідно до технічного висновку будинок відпочинку локомотивних бригад по вул. Заньковецькій, 19 у м. Одесі віднесений до ІІ категорії технічного стану (задовільний), будівля збудована у відповідності до діючих у будівництві норм, правил, інструкцій та Державних стандартів та придатна для подальшої експлуатації.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги відповідність стану спірного об’єкту будівельним нормам та правилам та придатність його для подальшої експлуатації, суд зазначає, що позовні вимоги Міністерства транспорту та зв’язку України про визнання за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України права державної власності на об’єкт нерухомого майна –будинок відпочинку локомотивних бригад, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 312,50 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.          Визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 00017584) право власності на об’єкт нерухомого майна –будинок відпочинку локомотивних бригад, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.

3.          Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Міністерства транспорту та зв’язку України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 00017584) - витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500 /двадцять п’ять тисяч п’ятсот/ грн. 00 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 312 /триста дванадцять/грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя