Рішення № 65191536, 20.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017Справа № 910/1198/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 3 319, 68 грн.

за участю представників:

від позивача:не з'явився від відповідача:Чаруковський Р.В.- представник за довіреністю № Ц/3-04/294-16 від 25.10.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - ПрАТ "ММК імені Ілліча") з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення збитків у сумі 3 319, 68 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № Упр14/28/162 від 30.12.2013 р., на адресу позивача були відправлені, зокрема, вагони № 52876323, № 56618655, № 55080352, № 54038336 з вантажем - вугілля кам'яне (антрацит), вантажовідправником якого є ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит". Проте, на станції Волноваха Донецької залізниці була виявлена недостача вантажу у вагоні № 55080352, внаслідок чого позивачу були спричені збитки, які відповідач, як перевізник за договором № 1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 р., укладеним із позивачем, зобов'язаний відшкодувати.

Посилаючись на ст.ст. 224, 225 ГК України, ПрАТ "ММК імені Ілліча" просить стягнути з відповідача збитки, завдані йому на суму 3 319, 68 грн.

У судове засідання представник позивача не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем на підтвердження понесених ним збитків не надано належним чином засвідчених документів щодо дійсної вартості втраченого вантажу. З указаних підстав просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", та ТОВ "ДТЕК Трейдінг" (постачальник) був укладений договір поставки № Упр14/28/162, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію в кількості, зазначеній у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору та на умовах, передбачених цим договором (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах Інкотермс у редакції 2010 р., відповідно до специфікації до договору та підтверджується залізничними накладними.

У подальшому, 25.12.2015 р. між Публічним акціонерними товариством "Українська залізниця" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовласник), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", був укладений договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги № 1970/ДФ/10017 (далі - договір перевезення), предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Так, згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору перевезення вантажовласник зобов'язується пред'являти виконавцю у визначені терміни місячні плани перевезень, заявку на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються, або прибувають на його адресу, а виконавець зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Згідно з п. 7.1 договору перевезення виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

Договір перевезення укладено строком до 31.12.2016 р. (п. 7.4).

З матеріалів справи вбачається, що рахунком-фактурою № 717 від 24.08.2016 р. ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажоотримувач) та ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" (вантажовідправник) погодили поставку товару - вугілля кам'яне (антрацит) та його загальну суму - 792 540,00 грн.

02.10.2016 р. ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит", як вантажовідправник, за накладною № 51405827 від 02.10.2016 р. та досильною накладною № 51616795 від 12.10.2016 р., відправив на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці вагони з вантажем вугілля кам'яне (антрацит) на адресу ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", у тому числі вагони № 52876323, № 56618655, № 55080352, № 54038336.

Також судом встановлено, що на станції Волноваха Донецької залізниці у вагоні № 55080352 було виявлено недостачу вантажу у кількості 2 800 кг., про що комісією у складі начальника станції, представників вантажного двору та приймоздавальника складено комерційний акт AQ № 654585/70/792 від 12.10.2016 р.

За таких обставин позивач зазначає, що ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" понесло збитки у вигляді недоотримання вантажу у загальній сумі 3 319, 68 грн., які просить стягнути з ПАТ "Українська залізниця".

Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі - Статут) встановлено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:

прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;

прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Привалами;

прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах);

прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;

видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;

прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах передбачених Правилами.

Частиною 1 ст. 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству.

При цьому відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу (ст. 114 Статуту).

Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" при відправленні вантажу у залізничній накладній № 51405827 від 02.10.2016 р. зазначило, що загальна маса вантажу (вугілля кам'яного (антрацит)) у вагоні № 55080352 складає 70 000 кг.

Але, як вже встановлено, на станції Волноваха Донецької залізниці у вагоні № 55080352 була виявлена недостача вантажу у кількості 2 800 кг., що підтверджується комерційним актом AQ № 654585/70/792 від 12.10.2016 р.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи, комерційний акт AQ № 654585/70/792 від 12.10.2016 р. засвідчує втрату вантажу у кількості 2 800 кг. При цьому будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування його з боку сторін відсутні.

Отже, судом встановлено, що невиконання відповідачем визначених законодавством зобов'язань в частині збереження перевезеного вантажу, вказаного у залізничній накладній № 51405827 від 02.10.2016 р., призвело до втрати частини вантажу, внаслідок чого позивачу завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, що є складом порушення господарського зобов'язання.

Вирішуючи питання про розмір спричиненої шкоди, завданої відповідачем, суд врахував наступне.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані - 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Таким чином, сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 55080352 складає 1 400 кг. (70 000 кг. * 2 %), а кількість фактичної недостачі становить 1 400 кг. (1,4 тонни) (2 800 кг. (недостача зазначена у комерційному акті AQ № 654585/70/792 від 12.10.2016 р.) - 1 400 кг. (сума норми природної втрати)).

Також суд зазначає, що вартість 1 тонни вантажу у вагоні № 55080352 відповідно до рахунку вантажовідправника - ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" № 717 від 24.08.2016 р. становить 2 264,40 грн. (792 540,00 грн. (загальна вартість вантажу) : 350,00 тонн (загальна кількість вантажу)), а не 2 371,20 грн., як вважає позивач, оскільки вихідні дані (загальна вартість вантажу та загальна його кількість), зазначені у рахунку № 717 від 24.08.2016 р., є іншими, ніж взяті при розрахунку позивачем. Отже, сума втраченого вантажу у вагоні № 55080352 становить 3 170,16 грн. (1,4 т. (кількість фактичної недостачі вантажу) * 2 264,40 грн. (вартість 1 тонни вантажу)), тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність належних документів на підтвердження розміру дійсної вартості втраченого вантажу, оскільки такі доводи спростовуються наявними у справі доказами.

Так, до матеріалів справи позивач додав оригінали комерційного акту AQ № 654585/70/792 від 12.10.2016 р., залізничних накладних № 51405827 від 02.10.2016 р., № 51616795 від 12.10.2016 р., належним чином засвідчені копію договору № Упр14/28/162 від 30.12.2013 р. та виданого вантажовідправником рахунку - фактури № 717 від 24.08.2016 р., які визнаються судом належними та достатніми доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу у вагоні № 55080352.

Крім того, відповідно до п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Враховуюче вищенаведене та беручи до уваги, що залізницею вчинено порушення господарського зобов'язання, що виявилось у незбереженні вантажу, прийнятого до перевезення, при цьому недостача поставленого вантажу сталася з вини відповідача, що завдало позивачу збитків на суму 3 170,16 грн., розмір якої визначено відповідно до вимог законодавства та яка на момент прийняття рішення відповідачем не відшкодована, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 3 170,16 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 32 - 34, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 3 319, 68 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) збиткив у сумі 3 170 (три тисячі сто сімдесят) грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 527 (одна тисяча п'ятсот двадцять сім) грн. 94 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20 лютого 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 6 березня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.