Рішення № 6518942, 12.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2009 р.Справа № 22/145-09-4216 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "КРАСНА ГОРА"; до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧОРНОМОР'Є ПЛЮС"; про стягнення 55425,54 грн.; Суддя Торчинська Л.О. Представники: Від позивача: Волканов Є.В. - адвокат;

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "КРАСНА ГОРА" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧОРНОМОР'Є ПЛЮС", в якій просить суд стягнути суму заборгованості у розмірі 40425,54 грн. та вартість послуг адвоката у розмірі 15000,00 грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

01.10.2007 р. між позивачем ТОВ «Торгівельний дім «Красна Гора» та відповідачем ТОВ «Чорномор'є Плюс»було укладено договір, відповідно до умов якого ТОВ «Торгівельний дім «Красна Гора»зобов'язалось постачати (передавати) товар у власність ТОВ «Чорномор'є Плюс», а відповідач зобов’язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору. У відповідності до п.1 договору, цей договір укладено з метою реалізації цегли керамічної марки М –125. Продавець - позивач зобов'язується поставити товар, згідно з підписаними сторонами графіком поставки. Кількість товару визначається згідно накладних.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що прийом товару по кількості та якості здійснюється покупцем - відповідачем в порядку, передбаченому чинним законодавством, згідно документів.

Згідно п. 10.2 договору строк дії договору становить до 30.09.2008 р.

Відповідно до умов договору ТОВ «Торгівельний дім «Красна Гора» здійснило поставку цегли керамічної марки М-125 на адресу ТОВ «Чорномор'є Плюс»згідно наступним накладним:

-          накладна №27/12-2 від 27.12.2007 р. на суму 90070,32 грн.;

-          накладна №31/1-1 від 31.01.2008 р. на суму 22881,12 грн.;

-          накладна №29/2-4/1 від 29.02.2008 р. на суму 75640,32 грн.;

-          накладна №28/3-5 від 28.03.2008 р. на суму 40002,69 грн.;

-          накладна №29/9-1 від 29.09.2008 р. на суму 23284,80 грн.

Відповідач не виконує свої зобов'язання по оплаті вартості керамічної цегли марки М - 125 у нього виникла заборгованість станом на 01.05.2008 р. у розмірі 34 536,56 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 34 536,56 грн.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України, договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання, неповне, несвоєчасне або неналежне виконання своїх обов'язків, згідно чинного законодавства України.

Таким чином, у зв'язку з простроченням сплати грошового зобов'язання відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 941,14 грн. та сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 39484,40 грн.

Крім того, 17.08.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "КРАСНА ГОРА" та адвокатом Волкановим Є.В. було укладено договір про надання юридичних послуг. Згідно умов договору виконавець - адвокат за дорученням замовника - позивача зобов'язується представляти інтереси замовника по даній справі. За роботу виконану виконавцем замовник оплачує кошти в розмірі 15000 грн., наступним чином 10000 грн. протягом одного дня після підписання договору, 2500 грн. після прийняття судом рішення та 2500 грн. після набрання рішенням законної сили.

Як зазначає позивач, 17.08.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "КРАСНА ГОРА" сплатило 10000 грн. адвокату Вулканову Є.В. про що свідчить квитанція.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановлено Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено за послуги адвоката 10000 грн., за таких обставин, суд доходить висновку, що вимога про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 15000 грн. підлягає частковому задоволенню у розмірі 10000 грн.

При вказаних обставинах суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованість документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс»(код ЄДРПОУ 32478489, Одеська обл., Біляївський район, пгт. Хлібодарське, Маякська дорога, 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Красна Гора»(код ЄДРПОУ 34643289, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, завод Іллічівський, р/р №2600302255001 в АКБ «Імексбанк»в м. Одесі, МФО 328384) суму заборгованості у розмірі 40425,54/сорок тисяч чотириста двадцять п’ять грн. 54 коп./, вартість послуг адвоката у розмірі 10000/десяти тисяч грн./, держмито у сумі 404,25/чотириста чотири грн. 25 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236/двісті тридцять шість грн./.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя