Рішення № 6518915, 13.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2009 р.Справа № 31-27-8/38-09-934 Позивач: ДП „Проектний інститут „Одесакомунпроект” Відповідач: ТОВ „Інфокс”

про стягнення 17 112 грн. 24 коп.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Лашин Є.В.

від відповідача: Комаров В.А.

Суть спору: про стягнення 17 112 грн. 24 коп. штрафу та 3% річних.

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача позов в частині штрафу та 3% річних не визнав.

Матеріалами справи встановлено:

12.02.2007 року за № 7697 сторони уклали договір, відповідно до умов якого позивач виконує для відповідача підрядні роботи з розробки робочого проекту «Реконструкція самотечних колекторів по Деволанівському узвізу на дільниці від вул. Єврейської до Митної площі у м. Одесі». Ціна робіт складає 402544 грн. 37 коп. Оплата здійснюється поетапно з авансом в сумі 92256 грн. 77 коп. Приймання –передача результатів робіт здійснюється за актом. Відповідно до п. 7.1 договору, за несвоєчасне перерахування грошових коштів позивачу, відповідач сплачує штраф в розмірі 0,2% від платіжної суми за кожен день прострочення.

До вказаного договору сторони уклали протокол про договірну ціну в сумі 402544 грн. 37 коп.

До вказаного договору сторони уклали календарний план робіт, у якому передбачили 5 етапів робіт та ціну кожного етапу, а саме: ціна 1 етапу –19056 грн. 77 коп., ціна 2 етапу –73200 грн., ціна 3 етапу –108000 грн., ціна 4 етапу - 108000 грн., ціна 5 етапу –94287 грн. 60 коп., а всього на загальну суму 402544 грн. 37 коп.

До вказаного договору складені кошториси досліджені судом.

01.08.2007 року до вказаного договору сторони уклали додаткову угоду № 1, відповідно до якої змінили загальну ціну робіт по договору до суми 472978 грн. 78 коп.

До вказаної додаткової угоди сторони уклали протокол про договірну ціну в сумі 472978 грн. 78 коп.

До вказаної додаткової угоди сторони уклали календарний план робіт, у якому передбачили 5 етапів робіт та ціну кожного етапу, а саме: ціна 1 етапу –19056 грн. 77 коп., ціна 2 етапу –73200 грн., ціна 3 етапу –108000 грн., ціна 4 етапу –144 000 грн., ціна 5 етапу –128 722 грн. 01 коп., а всього на загальну суму 472978 грн. 78 коп.

На виконання умов договору позивач повністю виконав роботи передбачені договором на суму 472978 грн. 78 коп. у період з 30.03.2007 року по 29.08.2008 року, що підтверджується актами виконаних робіт (роботи по 1 етапу завершені 30.03.2007 року, роботи по 2 етапу завершені 20.06.2007 року, роботи по 3 етапу завершені 18.10.2007 року, роботи по 4 етапу завершені у серпні 2008 року, роботи по 5 етапу завершені 29.08.2008 року).

Суд відхиляє вказані акти у частині сум які перевищують договірну ціну робіт, оскільки по договору відповідач зобовґязаний сплатити позивачу договірну ціну в сумі 472978 грн. 78 коп.

Відповідач повністю розрахувався з позивачем сплативши 472978 грн. 78 коп. у період з 01.03.2007 року по 01.09.2009 року.

Станом на дату звернення позивача до суду заборгованість відповідача за виконані роботи складала 167722 грн. 01 коп.

Після звернення позивача до суду 01.09.2009 року відповідач сплатив позивачу за виконані роботи 167722 грн. 01 коп., в звґязку із чим ухвалою від 13.10.2009 року провадження у справі припинено в частині 167722 грн. 01 коп. основної заборгованості, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

На розгляді суду залишилися позовні вимоги про стягнення 17 112 грн. 24 коп. штрафу та 3% річних.

З суми 167722 грн. 01 коп. (заборгованість відповідача за виконані роботи станом на дату звернення позивача до суду) до 4 етапу робіт відноситься сума 39000 грн., та до 5 етапу робіт відноситься сума 128 722 грн. 01 коп. Прострочення оплати 4 етапу робіт на суму 39000 грн. почалося з 02.09.2008 року. Прострочення оплати 5 етапу робіт на суму 128 722 грн. 01 коп. почалося з 02.09.2008 року.

          У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував 3% річних на суму 675 грн. 48 коп. з 23.12.2008 року по 09.02.2009 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив його правильність.

Перевіряючи розрахунок 3% річних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов’язання; переривання перебігу строку позовної давності; ст. 625 ЦК України.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував штраф в сумі 16436 грн. 76 коп. з 23.12.2008 року по 09.02.2009 року.

В задоволенні позову в частині штрафу в сумі 16436 грн. 76 коп. слід відмовити з наступних підстав.

Штраф нарахований позивачем на підставі п. 7.1 договору.

Відповідно до п. 7.1 договору, за несвоєчасне перерахування грошових коштів позивачу, відповідач сплачує штраф в розмірі 0,2% від платіжної суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України - штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до інформаційний лист ВГСУ від 07.04.2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»- 48. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить. Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України.

В даному випадку сторони в порушення ст. 549 ЦК України передбачили у п. 7.1 договору нарахування штрафу не як однократного платежу який не обраховується за кожен день прострочення оплати, а як платежу який обраховується за кожен день прострочення оплати, що є юридичними ознаками пені а не штрафу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 217 ЦК України - недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ст. 83 ГПК України - господарський суд, приймаючи рішення, має право:

1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

          На підставі викладеного суд прийшов до висновку про наявність підстав та необхідність визнання недійсним п. 7.1 договору, відповідно до якого за несвоєчасне перерахування грошових коштів позивачу, відповідач сплачує штраф в розмірі 0,2% від платіжної суми за кожен день прострочення, в звґязку з його невідповідністю ст. 549 ЦК України.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

          Відповідно до ст. 236 ЦК України - нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

          Оскільки п. 7.1 договору визнається судом недійсним, він є недійсним з моменту його вчинення, і не створює юридичних наслідків у вигляді нарахування штрафу.

Загальна сума до стягнення складає 675 грн. 48 коп. (3% річних), що зумовлює часткове задоволення позову.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеної вимоги. При цьому при розрахунку пропорції має бути врахована сума 167722 грн. 01 коп., оскільки ця сума була б стягнута з відповідача на користь позивача, у випадку не сплати цієї суми відповідачем під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача частини фактично понесених позивачем судових витрат у справі і вирішити питання про покладення на позивача частини фактично понесених ним судових витрат у справі в зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ „Інфокс” код 14289688 (м. Київ, вул. Мельникова, 46) на користь ДП „Проектний інститут „Одесакомунпроект” код 31014804 (м. Одеса, вул. Терешкової, 15) - 675 грн. 48 коп., 1683 грн. 97 коп. по держмиту, 107 грн. 50 коп. за ІТЗ судового процесу.

П. 7.1 договору від 12.02.2007 року № 7697 між ДП „Проектний інститут „Одесакомунпроект” та ТОВ „Інфокс” (відповідно до якого за несвоєчасне перерахування грошових коштів позивачу, відповідач сплачує штраф в розмірі 0,2% від платіжної суми за кожен день прострочення) - визнати недійсним.

В іншої частині в задоволенні позову –відмовити.

Покласти на ДП „Проектний інститут „Одесакомунпроект” фактично понесені судові витрати у справі по держмиту в сумі 164 грн. 37 коп., за ІТЗ судового процесу в сумі 10 грн. 50 коп.

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 13.10.2009 року.

Рішення набуває законної сили з 24.10.2009 р.

Суддя