Рішення № 6518755, 12.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2009 р.Справа № 22/141-09-4212 За позовом: Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області; в інтересах держави в особі, якою є Біляївська районна державна адміністрація; в особі, якою є Одеське обласне виробниче управління по водному господарству; до відповідачів: 1)Дністровське міжрайонне управління водного господарства; 2)Товариство з обмеженою відповідальністю "АРАГОН"

про визнання недійсним та удаваним договору

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від прокурора: Ракович М.М. - за посвідченням № 191 від 18.12.2007р.;

Від позивача Біляївської районної державної адміністрації: не з'явилися;

Від позивача Одеського обласного виробничого управління по водному господарству: Донець М.В. - представник за довіреністю № ММ-20-1798 від 27.08.2008р.;

Від відповідача Дністровського міжрайонного управління водного господарства: Пасарар Н.М. - представник за довіреністю № 402 від 09.09.2009р.;

Від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АРАГОН": Ватренко Н.Б. - представник за довіреністю № б/н від 20.08.2009р.

СУТЬ СПОРУ: Одеський міжрайонний природоохоронний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної державної адміністрації та Одеського виробничого управління по водному господарству звернувся до суду з позовом про визнання удаваним та таким, що насправді укладений для того, щоб приховати договір оренди водного об`єкту Біляївського водосховища, а також про визнання недійсним договору про спільну виробничу діяльність, укладеного 07.03.2006 року між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРАГОН".

10.09.2009 р. Біляївська районна державна адміністрація надала до суду пояснення, згідно з якими вона вважає, що договір про спільну виробничу діяльність від 07.03.2006 р., укладений між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРАГОН" є дійсним та відповідає діючому законодавству, а саме вимогам ст.ст.1130, 1131, 1132-1139 ЦК України. Райдержадміністрація вважає, що Дністровське міжрайонне управління водного господарства відповідно до вимог ст.ст.628, 638, 1130, 1131 ЦК України уклало 07.03.2006 р. договір з ТОВ "АРАГОН" про спільну виробничу діяльність та додаткові угоди від 03.08.2006 р., №2 від 15.05.2007 р., від 01.08.2007 р., а також, що протягом дії договору сторони належним чином виконували свої обов’язки щодо спільної участі в сумісній діяльності. Таким чином Біляївська райдержадміністрація вважає, що правовідносини між відповідачами не порушують інтересів держави, а позов прокурора не оснований на дійсних обставинах та не ґрунтується на вимогах діючого законодавства України.

          Одеське виробниче управління по водному господарству заявлений прокурором позов підтримує.

11.09.2009 р. ТОВ "АРАГОН" був наданий до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вказуючи, що правовідносини, які виникли між відповідачами на підставі договору від 07.03.2006 р., дійсно є відносинами спільної виробничої діяльності, а не прихованими орендними правовідносинами, що договірні зобов'язання сторонами виконуються в повному обсязі, а також виконуються зобов’язання сторін перед державою шляхом виконання правил експлуатації водосховища, звітування та сплати податків, а отже, на думку відповідача, відсутні підстави для визнання договору про спільну виробничу діяльність від 07.03.2006 р. удаваним та недійсним.

Відповідач - Дністровське міжрайонне управління водного господарства 11.09.2009 р. надав суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що Біляївське водосховище є державною власністю та закріплене за ДМУВГ і належить йому на праві оперативного управління, а договір з ТОВ "АРАГОН" був укладений з метою отримання прибутку для можливості виконувати свої завдання згідно Положення, що на думку відповідача, не суперечить ст.1130 ЦК України. При цьому відповідач зазначає, що внеском Управління у спільну діяльність було надання водного об`єкту та трудова участь, а внеском ТОВ "АРАГОН" були грошові кошти, обладнання, трудова участь та матеріальні цінності. За твердженням відповідача, водосховище не було спільним майном, так як не воно передавалось як внесок у спільну діяльність, а майнові права: право користування водосховищем. ДМУВГ вказує на те, що згідно з договором, право користування Біляївським водосховищем є спільним, і обидві сторони за договором спільно використовують вказаний об`єкт. Відповідач також зазначає, що отримання ним коштів за договором у сумі 20 000 грн. на рік не можна вважати отриманням орендної плати, а є надмірно розподіленим прибутком. Така плата є гарантією захисту інтересів держави та запорукою раціонального використання державного майна. З урахуванням цих та інших обставин, викладених у відзиві, Дністровське міжрайонне управління водного господарства проти задоволення позову заперечує.

          Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив:

07 березня 2006 року між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства (далі –ДМУВГ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРАГОН" (далі –ТОВ) був укладений договір про спільну виробничу діяльність, відповідно до пункту 1.1 якого (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 15.05.2007 р.) сторони за даним договором зобов`язуються шляхом об`єднання майна та зусиль спільно використовувати Біляївське водосховище, яке розташоване на північно-західній околиці м. Білявка 0,15 км від автошляху Білявка –Граданиці по Корудоровій балці (далі –Водосховище) для риборозведення та провадження діяльності, пов`язаної з організацією відпочинку, розваг та рекреації.

Підпунктом 2.1 договору визначені обов`язки ДМУВГ, а саме: установлення режиму роботи водосховища згідно з "Правилами експлуатації"; складення водогосподарського балансу водосховища; розробка диспетчерських графіків регулювання стоку при різних гідрометеорологічних умовах; визначення порядку пропуску вод, використання водних ресурсів водосховища в маловодні періоди, гранично допустимої інтенсивності спрацювання і наповнення водосховища; розробки рекомендацій по використанню надмірного притоку, по експлуатації споруд в надзвичайних умовах; контроль виконання природоохоронних заходів у водоохоронних зонах та прибережних смугах водосховища; виконання заходів з попередження замулення і заростання водосховища; виконання промивки водосховища, заходів по боротьбі з підтопленням земель.

Відповідно до підпункту 2.3 договору, до обов`язків ТОВ віднесено: експлуатація дзеркала водосховища та землі прибережної захисної смуги згідно з Водним Кодексом України та цільовим призначенням водосховища; зариблення, вирощення та догляд риби; організація охорони риби та водосховища із спорудами; виконання благоустрою прилеглої до водосховища території; виконання необхідних природоохоронних заходів. Додатковою угодою від 03.08.2006 року на ТОВ також покладений обов`язок здійснювати бухгалтерський облік спільної виробничої діяльності та звітувати перед державними органами щодо цієї діяльності.

За умовами договору право використовувати водосховище та землі прибережної захисної смуги у своїй господарській діяльності, право власності на продукцію, одержану при використанні водосховища та доходи від її реалізації має лише ТОВ (п.п.2.4.1, 2.4.2).

Водночас, розділом 3 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 15.05.2007 р.) передбачений обов`язок ТОВ перераховувати на розрахунковий рахунок ДМУВГ один раз на рік грошові кошти у розмірі 20 000 грн. з ПДВ, незалежно від розміру прибутку, отриманого за результатами звітного року.

01 серпня 2007 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору про спільну виробничу діяльність від 07 березня 2006 року, якою сторони визначили, що внесок ДМУВГ полягає в наданні водного об’єкту та трудовій участі (частка складає не менше 60%), а внесок ТОВ - грошові кошти, обладнання, трудова участь та матеріальні цінності (що складає не менше 40%).

Також вказаною додатковою угодою внесені зміни до пункту 3.1 договору, а саме: визначено, що прибуток, що отримують сторони від сумісної діяльності, підлягає розподілу пропорційно вищезазначеним часткам по результатам календарного року. Проте, частка прибутку від спільної діяльності, який отримує ДМУВГ, не може бути меншим, ніж 20 000 грн.

Посилаючись на те, що у спірному договорі не визначені всі необхідні умови, такі як координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна тощо, а також на передбачений підпунктом 3.1 обов`язок сплати грошових коштів, прокурор вважає, що такі вимоги договору суперечать самому визначенню спільної діяльності, та за всіма ознаками містить в собі приховану форму договору оренди водного об`єкту. При цьому прокурор зазначає, що відповідно до ст.16 Водного кодексу України та Положення про ДМУВГ, останнє не має права надавати в оренду водні об`єкти, або їх окремі частини.

Вищевикладене обумовило звернення Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області до суду з позовом про визнання удаваним та таким, що насправді укладений для того, щоб приховати договір оренди водного об`єкту Біляївського водосховища, а також про визнання недійсним договору про спільну виробничу діяльність, укладеного 07.03.2006 року між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРАГОН".

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Дністровське міжрайонне управління водного господарства є бюджетною неприбутковою організацією з правом отримання власних надходжень, підпорядковується Одеському облводгоспу і належить до сфери управління Державного комітету України по водному господарству. ДМУВГ діє на підставі Положення, затвердженого наказом Держводгоспу України від 24.05.2005 р. №136.

Згідно з пунктом 6.2 Положення про ДМУВГ, майно Управління є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління.

Відповідно до пункту 4.5 Положення, купувати, брати та здавати в оренду рухоме та нерухоме майно ДМУВГ має право тільки за погодженням з Держводгоспом України.

До основних завдань Управління віднесено, зокрема, організація експлуатації державних меліоративних систем міжгосподарського значення, водогосподарських комплексів та окремих споруд, виконання поточного і капітального ремонтів, надання послуг водокористувачам на договірних засадах з технічного обслуговування внутрішньогосподарських меліоративних мереж, контроль за додержанням вимог Водного кодексу України та природоохоронного законодавства щодо збереження і раціонального використання водних ресурсів тощо ( розділ 2 Положення).

Відповідно до покладених на нього завдань, ДМУВГ здійснює відповідно до законодавства в межах своїх повноважень контроль за раціональним використанням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів, дотриманням суб’єктами господарювання незалежно від форми власності, у тому числі й іноземними, вимог водного законодавства, стандартів, норм і правил водокористування (п.3.3 Положення), надає суб’єктам господарювання, юридичним і фізичним особам платні послуги відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та відповідно до Порядку надання платних послуг бюджетними організаціями Держводгоспу України (п.3.11).

Суду був наданий Перелік платних послуг, які можуть надаватися Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства на замовлення юридичних і фізичних осіб згідно з Постановою Кабміну від 29.07.1999 р. №1379 (в редакції постанови Кабміну від 16.11.2002 р. №1743), який є додатком до п.3.1 Положення про ДМУВГ.

Відповідно до пунктів 8, 11 Переліку, ДМУВГ згідно зі своїми функціональними повноваженнями може надавати інформаційні послуги з питань функціонування водогосподарського меліоративного комплексу, використання земель водного фонду, забезпечення нормативними документами, довідковою літературою; інженерні, гідрогеологічні, еколого-геологічні вишукування, проектні та топографо-геодезичні роботи, складання проектно-кошторисної документації на будівництво, реконструкцію невеликих об`єктів зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних споруд, ремонтних, проведення протиповіневих, культуртехнічних, планувальних та інших робіт.

Також Підпунктом 3.1.1 Правил експлуатації Біляївського водосховища зазначено, що нагляд за цвітінням води; замуленням, заростанням, підтопленням прибережних територій, перероботкою берегів, розвитком мілководь і технічним станом споруд водосховища ведеться штатними робітниками служби експлуатації Дністровського управління зрошувальних систем (далі –Дністровське УЗС), яке на підставі наказу Одеського облводгоспу №63 від 06.04.2005 року і наказу по управлінню №46-А від 01.06.2005 р. перейменовано з 1 червня 2005 року в Дністровське міжрайонне управління водного господарства (довідка ДМУВГ від 09.09.2009 р. №404), в порядку виконання службових обов`язків.

Згідно зі статтею 76 Водного кодексу України, робота водогосподарських систем (водосховищ, каналів та інших зв’язаних між собою водних об’єктів) регулюється шляхом встановлення відповідних режимів для кожного водного об’єкта системи з урахуванням прогнозу водності. Режими роботи цих систем встановлюються водогосподарськими органами на підставі правил експлуатації водних об’єктів з урахуванням екологічних вимог та інтересів всіх водокористувачів.

Таким чином, суд доходить висновку, що обов`язки ДМУВГ, визначені підпунктом 2.1 спірного договору, віднесені до основних завдань Управління, які воно зобов’язано виконувати у відповідності з чинним законодавством, Положенням про Управління та Правилами експлуатації водосховища, в тому числі і на платній основі.

Статтею 1 Водного кодексу України (далі –ВК України) визначено, що водний об’єкт—це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Водойма—безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об’єкт.

Водосховищем є штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку. Ставок—це штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Біляївське водосховище, згідно з Технічним паспортом №2, складеним 17.01.2003 року, є наливним водосховищем, яке введено в експлуатацію в 1976 році. Повний об`єм –0,930 млн. кубічних метрів, корисний об`єм –0,565 млн. кубічних метрів. Призначенням водосховища зазначено – зрошення. Відповідно до Правил експлуатації Біляївського водосховища, погоджених начальником Одеського обласного виробничого управління по водному господарству, призначенням водосховища за проектом є риборозведення, зрошення, рекреація.

Таким чином, суд доходить висновку, що Біляївське водосховище є штучно створеним водним об’єктом (водоймою), а саме ставком, оскільки місткість його є меншою, ніж 1 млн. кубічних метрів.

Відповідно до статті 3 ВК України, усі води (водні об’єкти), в тому числі, штучні водойми (водосховища, ставки) на території України становлять її водний фонд.

Згідно зі ст.4 ВК України землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами належать до земель водного фонду.

Розпорядником Біляївського водосховища в Правилах експлуатації зазначено Дністровське УЗС. Пунктом 6.1 Правил закріплено, що Біляївське водосховище експлуатується Дністровським УЗС.

Статтею 5 ВК України визначено, що до водних об’єктів місцевого значення належать поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення.

Частина 1 статті 51 ВК України передбачає можливість надання водних об’єктів (їх частин) місцевого значення та ставків, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, у користування на умовах оренди водокористувачам для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

При цьому частинами 3, 7 статті 51 ВК України закріплено, що орендодавцями водних об’єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради, а право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Відповідно до ст.85 ВК України, порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Дослідження судом наданих документів надає можливість дійти висновку, що права і обов`язки ДМУВГ, визначені спірним договором про спільну виробничу діяльність від 07.03.2006 р., не включають в себе здійснення користування водним об`єктом, а лише закріплю обов`язок ДМУВГ виконувати свої функції та основні завдання згідно чинного законодавства.

Надані Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства суду копії відомостей результатів вимірювання показників якості вод, відомостей результатів хімічного аналізу води, актів про відбір проб не свідчить про здійснення Управлінням спільної виробничої діяльності за договором від 07.03.2006 р., а свідчить про виконання Управлінням вимог, визначених підпунктом 3.1.1 Правил експлуатації Біляївського водосховища.

Водночас, аналіз пунктів 2.3.1, 2.3.2, 2.4.1, 2.4.2 договору від 07.03.2006 р. свідчить про те, що саме ТОВ "АРАГОН" здійснює користування водним об`єктом та землями прибережної захисної смуги.

Згідно з ч.2 ст.48 ВК України, спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Стаття 49 ВК України закріплює, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві у користування за плату на певний строк. Згідно з частиною 2 статті 760 ЦК України, предметом договору найму можуть бути майнові права.

Спірним договором визначені такі обов’язкові умови як плата за користування майном, строк договору.

Пункт 2.4.2 договору, який визначає, що ТОВ має право власності на продукцію, одержану при використанні водосховища та доходи від її реалізації, тотожний змісту статті 775 ЦК України, за якою наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Посилання відповідачів на те, що сплата ТОВ "АРАГОН" на користь ДМУВГ коштів за договором у сумі 20 000 грн. на рік не є орендною платою, а є надмірно розподіленим прибутком, суд до уваги не приймає, оскільки за умовами спірного договору незалежно від результатів діяльності та наявності прибутку, сума коштів, які підлягають сплаті не може бути меншою, ніж 20 000 грн.

У відповідності зі статтею 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат або збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ч.2 ст.1131 ЦК України).

Суд вважає, що права та обов’язки сторін за спірним договором від 07.03.2006 р. не свідчать про домовленість сторін про спільну діяльність, так само, як і не вбачається, що правочин укладений для досягнення певної мети в результаті ведення спільних справ тощо.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскільки чинним законодавством не передбачено передачу водних об’єктів у користування юридичним та фізичним особам на підставі договору про спільну виробничу діяльність, а лише на підставі договору оренди, то укладений 07.03.2006 року між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРАГОН" договір про спільну виробничу діяльність є удаваною угодою, що насправді укладена для того, щоб приховати договір оренди водного об`єкту Біляївського водосховища.

Згідно зі статтею 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вона насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оскільки судом встановлено, що між відповідачами фактично виникли орендні правовідносини, то вони мають відповідати вимогам параграфу 1 глави 58 Цивільного кодексу України.

Зокрема, статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, які належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Як вже зазначалось вище, згідно з частинами 3, 7 статті 51 ВК України, орендодавцями водних об’єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради, а право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Окремі повноваження щодо надання водних об’єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.

Пунктом 4.5 Положення про ДМУВГ також передбачено, що купувати, брати та здавати в оренду рухоме та нерухоме майно ДМУВГ має право тільки за погодженням з Держводгоспом України.

Оскільки суду не надано доказів того, що обласна рада передала ДМУВГ повноваження щодо надання Біляївського водосховища у тимчасове користування ТОВ "АРАГОН", суд встановив, що Дністровське міжрайонне управління водного господарства не є особою, уповноваженою передавати в користування іншим особам водний об’єкт місцевого значення.

Суду також не було надано доказів того, що користування ТОВ "АРАГОН" Біляївським водосховищем було погоджено з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Відповідачами не доведено, що ТОВ "АРАГОН" отримав у встановленому законом порядку дозвіл на спеціальне водокористування.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України є підставою недійсності правочину (ч.1 ст.215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позов Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної державної адміністрації та Одеського виробничого управління по водному господарству про визнання удаваним та таким, що насправді укладений для того, щоб приховати договір оренди водного об`єкту Біляївського водосховища, а також про визнання недійсним договору про спільну виробничу діяльність, укладеного 07.03.2006 року між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРАГОН", підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідачів пропорційно сумі задоволених позовних вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати удаваним правочином договір про спільну виробничу діяльність, укладений 07.03.2006 року між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРАГОН".

3. Визнати недійсним договір про спільну виробничу діяльність, укладений 07.03.2006 року між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРАГОН".

4. Стягнути з Дністровського міжрайонного управління водного господарства (67654, Одеська область, Біляївський район, с. Маякі, вул. Богачова, 83):

- до Державного бюджету України витрати по держмиту в сумі 42,50/сорок дві грн.50коп./ на р/р 31114095700008, код бюджетної класифікації № 22090200, символ звітності банку 095, одержувач ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЕДРПОУ 23213460;

- на користь Державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118/сто вісімнадцять/ гривень на р/р 31217259700008, код бюджетної класифікації № 22050000 „Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах”, символ звітності банку 259, одержувач ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЕДРПОУ 23213460.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРАГОН" (65044, м. Одеса, вул. Романа Кармена, 11):

- до Державного бюджету України витрати по держмиту в сумі 42,50/сорок дві грн.50коп./ на р/р 31114095700008, код бюджетної класифікації № 22090200, символ звітності банку 095, одержувач ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЕДРПОУ 23213460;

- на користь Державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118/сто вісімнадцять/ гривень на р/р 31217259700008, код бюджетної класифікації № 22050000 „Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах”, символ звітності банку 259, одержувач ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЕДРПОУ 23213460.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя