Рішення № 6518225, 18.09.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2009 р. Справа № 15/131-09-4188

Господарський суд Одеської області у складі: судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1;

від відповідача - Баришникова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь” про визнання договору іпотеки дійсним та визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 10.09.2009 р. оголошувалась перерва до 18.09.2009 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь” про визнання дійсним договору іпотеки від 07.05.2008 р., укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ „Буддеталь”, та про визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 права власності на нежилі будівлі та споруди, що в цілому складаються з адміністративної будівлі літ. „А”, 1/2 гуртожитку літ. „В”, складів літ. „Б”, „Е”, печів літ. „Ж”, „К”, трансформаторів літ. „Н”, „М”, „О”, цехів літ. „Ц”, „Р”, „З”, гаражу літ. „Г”, вбиральні літ. „С” загальною площею 6453,6 кв.м., та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належали ТОВ „Буддеталь”, в рахунок погашення боргових зобов'язань ТОВ „Буддеталь”, що виникли за договором позики б/н від 07.05.2008 р. та договору іпотеки б/н від 07.05.2008 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.09.2009 р. порушено провадження у справі № 15/131-09-4188 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь” про визнання дійсним договору іпотеки від 07.05.2008 р., укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ „Буддеталь”, та про визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 права власності на нежилі будівлі та споруди, що в цілому складаються з адміністративної будівлі літ. „А”, 1/2 гуртожитку літ. „В”, складів літ. „Б”, „Е”, печів літ. „Ж”, „К”, трансформаторів літ. „Н”, „М”, „О”, цехів літ. „Ц”, „Р”, „З”, гаражу літ. „Г”, вбиральні літ. „С” загальною площею 6453,6 кв.м., та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належали ТОВ „Буддеталь”, в рахунок погашення боргових зобов'язань ТОВ „Буддеталь”, що виникли з договору позики б/н від 07.05.2008 р. та договору іпотеки б/н від 07.05.2008 р. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

07 травня 2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Буддеталь” був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав у власність відповідачу грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобовязався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів з урахуванням індексу інфляції в строк, передбачений договором. Договір було укладено в письмовій формі відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 1.2 договору позика надавалась для господарських потреб позичальника і використовувалась на його розсуд. Сума позики за договором згідно з п. 2.1 договору становить 400000,00 грн.

Як зазначає позивач, позичальник отримав суму позики готівкою в повному обсязі до підписання договору, що підтверджується п. 3.2 договору, а також прибутково-видатковим касовим ордером ТОВ „Буддеталь” від 07.05.2008 р.

Пунктом 2.2 договору було передбачено строк повернення позики, який складає 12 календарних місяців з моменту надання суми позики, тобто 07 травня 2009 року. Відповідно до п. 4.1 договору позичальник зобов'язався повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 2.2 цього договору.

Однак, як зазначає позивач, станом на 20.08.2009 р. відповідач в порушення п.п. 1.1, 2.2, 4.1 договору не повернув позивачу суму позики, як було обумовлено сторонами і передбачено договором.

Пунктом 5.1 договору позики передбачено, що при простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 50 % від неповерненої суми позики. Тобто розмір штрафу за прострочення зобов'язання складає 400000 х 50% = 200 000 грн. Крім цього, відповідно до п. 5.1. договору у випадку прострочення повернення позики позичальник додатково сплачує пеню в розмірі 0,3 % від простроченої суми за кожен день прострочення до моменту повернення позики. Строк повернення позики встановлений п. 2.2 договору -07.05.2009 р. Таким чином, пеня розраховується за період з 08.05.2009 р. по день подачі позову, тобто по 20.08.2009 р., і в цілому складає 126000,00 грн.

До того ж пунктами 1.1. та 5.2. договору передбачено, що позичальник зобовязується повернути позикодавцю позичену суму грошових коштів з урахуванням індексу інфляції, в тому числі і за весь період прострочення у випадку прострочення повернення позики. За офіційними даними Держкомстату України індекс інфляції у відсотках з моменту укладення договору позики за період з 07.05.2008 р. по 20.08.2009 р. склав 1,156, а тому сума основного боргу збільшується на цей коефіцієнт і складає: 400 000 грн. х 1,156 - 400 000 грн. = 62400 грн.

Таким чином, сума заборгованості ТОВ „Буддеталь” за договором позики складає: сума основного боргу - 400000,00 грн., штраф - 200000,00 грн., пеня в розмірі 126000,00 грн. та індекс інфляції 62400,00 грн., що в цілому становить 788400,00 гривень.

До того ж пунктом 4.5 договору позики було передбачено, що на забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань відповідно до цього договору, сторонами додатково укладається договір іпотеки нерухомого майна, що належить позичальнику, і на яке, у випадку неповернення позики, може бути звернене стягнення позикодавцем в порядку, передбаченому договором іпотеки.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки б/н, який було укладено між позивачем і відповідачем 07.05.2008 року з метою забезпечення виконання договору позики б/н від 07.05.2008 р., іпотекодержатель (позивач) має право у разі порушення іпотекодавцем (відповідачем) своїх обовязків за основним договором (договір позики) одержати задоволення своїх вимог за основним договором за рахунок передбаченого в розділі 3 цього договору майна, яке передається в іпотеку за цим договором. Договір іпотеки, як і договір позики, було також укладено в простій письмовій формі, в порушення ч.1 ст. 577 ЦК України, якою передбачено, що якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому, як зазначає позивач, відповідач пообіцяв негайно розпочати підготовку всіх необхідних для нотаріального посвідчення договору іпотеки документів та протягом одного місяця зявитися до нотаріуса для підписання договору іпотеки у встановленому законодавством порядку, що також було передбачено пунктом 1.5. договору іпотеки. Однак, незважаючи на свою обіцянку, після отримання грошей за договором позики, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору іпотеки.

Так, приймаючи до уваги те, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору іпотеки, та з огляду на те, що позивачем умови договору були повністю виконані, позивач просить суд визнати дійсним договір іпотеки б/н від 07.05.2008 р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Буддеталь”.

Крім того, розділом 3 договору іпотеки було визначено предмет іпотеки - нежилі будівлі та споруди, що в цілому складаються з адміністративної будівлі літ. „А”, 1/2 гуртожитку літ. „В”, складів літ. „Б”, „Е”, печів літ. „Ж”, „К”, трансформаторів літ. „Н”, „М”, „О”, цехів літ. „Ц”, „Р”, „З”, гаражу літ. „Г”, вбиральні літ. „С”, загальною площею 6453,6 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; та зареєстровані в ОМБТІ та РОН 28 квітня 2001 року в кн. 13 неж. стр. 5 реєстр. № 2969. Узгоджена за договором іпотеки вартість предмета іпотеки, що відповідає балансовій вартості нежилих будівель та споруд, складає 700000,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору іпотеки за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним договором в повному обсязі, включаючи сплату неустойки, основної суми боргу та будь-яке збільшення цієї суми у відповідності до основного договору.

Пункт 1.4. договору іпотеки передбачає, що іпотекодержатель має право задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України „Про іпотеку”.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач на теперішній час не розрахувався і не має можливості розрахуватися з позивачем в повному обсязі та погасити готівкою чи в безготівковій формі грошове зобовязання, що виникло з договору позики від 07.05.2008 р., а договором іпотеки передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, вважаю за необхідне визнати за позикодавцем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 право власності на нежилі будівлі та споруди, що в цілому складаються з адміністративної будівлі літ. „А”, 1/2 гуртожитку літ. „В”, складів літ. „Б”, „Е”, печів літ. „Ж”, „К”, трансформаторів літ. „Н”, „М”, „О”, цехів літ. „Ц”, „Р”, „З”, гаражу літ. „Г”, вбиральні літ. „С”, загальною площею 6453,6 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та були зареєстровані за ТОВ „Буддеталь” в ОМБТІ та РОН 28 квітня 2001 року в кн. 13 неж. стр. 5 реєстр. № 2969. Також позивач зазначає, що рішенням Одеської міської ради № 4858-ІУ від 09.11.2005 р. „Про найменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території міста Одеси”, для вулиці „Кірпічна” була затверджена назва „Цегляна”.

Відповідач відзив на позов до суду не надав; проте в засіданнях суду представник відповідача проти позову не заперечував, посилаючись на неможливість повернення заборгованості за договором позики.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 20 жовтня 2005 року, номер запису в ЄДР 2067 000 0000 006333, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

07 травня 2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Буддеталь” був укладений договір позики, згідно якого позивач передав у власність позичальнику - ТОВ „Буддеталь” грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобовязався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів з урахуванням індексу інфляції в строк, передбачений договором.

Відповідно до п. 1.2 договору позика надавалась для господарських потреб позичальника і використовується на його розсуд. Сума позики згідно з п. 2.1 договору становить 400000,00 грн. Строк повернення позики складає 12 календарних місяців з моменту надання суми позики, тобто 07 травня 2009 року.

Відповідно до розділу 3 договору позики позикодавець надає позичальнику суму позики готівкою. Своїми підписами під цим договором сторони підтверджують факт передачі грошей та відсутність будь-яких претензій фінансового характеру щодо отримання позичальником повної суми позики.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До того ж згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з розділу 3 договору позики та квитанції прибуткового касового ордеру № 10 від 07.05.2008 р., сума позики в розмірі 400000,00 грн. була перерахована позивачем на виконання умов договору позики від 07.05.2008 р. Товариству з обмеженою відповідальністю „Буддеталь” 07.05.2008 р.

Відповідно до п. 4.1 договору позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 2.2 цього договору (07.05.2009 р.).

Однак, як встановлено в ході розгляду справи, станом на 20.08.2009 р. відповідач суму позики не повернув, у звязку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь” перед позивачем за договором позики від 07.05.2008 р. складає 400000,00 грн.

Крім того, стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення . Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611того ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

При цьому ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також відповідно до п.п. 1.1. та 5.2. договору передбачено, що позичальник зобовязується повернути позикодавцю позичену суму грошових коштів з урахуванням індексу інфляції, в тому числі і за весь період прострочення у випадку прострочення повернення позики.

Як вже зазначалось вище, договором позики передбачено, що строк повернення позики складає 12 календарних місяців з моменту надання суми позики, тобто 07 травня 2009 року, що відповідачем не було здійснено.

Таким чином, як вбачається з розрахунку індексу інфляції, що міститься в уточненій позовній заяві, з моменту укладення договору позики за період з 07.05.2008 р. по 20.08.2009 р. індекс інфляції склав 1,156, а тому сума основного боргу збільшується на цей коефіцієнт і складає 62400 грн. (400 000 грн. х 1,156 - 400 000 грн.). При цьому суд зазначає, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Щодо нарахованих позивачем пені та штрафу суд зазначає наступне.

Чинним законодавством передбачена відповідальність боржника за порушення зобовязання. Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.1 договору позики при простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 50 % від неповерненої суми позики. Так, розмір штрафу за прострочення зобов'язання складає 200 000 грн. (400000 х 50%).

Крім того, відповідно до п. 5.1. договору у випадку прострочення повернення позики позичальник додатково сплачує пеню в розмірі 0,3 % від простроченої суми за кожен день прострочення до моменту повернення позики. Строк повернення позики встановлений п. 2.2 договору - 07.05.2009 р. Таким чином, пеня розраховується за період з 08.05.2009 р. по день подачі позову, тобто по 20.08.2009 р., та складає 126000,00 грн.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобовязання за договором позики щодо повернення грошових коштів, на думку суду, позивачем правомірно нараховано ТОВ „Буддеталь” штраф у розмірі 200 000 грн. та пеню в сумі 126000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, загальна сума заборгованості ТОВ „Буддеталь” за договором позики від 07.05.2008 р. складає 788400,00 гривень (основний борг - 400000,00 грн., штраф - 200000,00 грн., пеня - 126000,00 грн. та індекс інфляції 62400,00 грн.)

Разом з тим відповідно до пункту 4.5 договору позики на забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань відповідно до цього договору, сторонами додатково укладається договір іпотеки нерухомого майна, що належить позичальнику, і на яке, у випадку неповернення позики, може бути звернене стягнення позикодавцем в порядку, передбаченому договором іпотеки.

Так, 07.05.2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Буддеталь” був укладений договір іпотеки, яким було забезпечено виконання іпотекодавцем ТОВ „Буддеталь” його обовязків перед іпотекодержателем позивачем, які визначені у п.1.1 основного договору договору позики та полягають у поверненні позичених грошових коштів. Розмір зобовязання, що забезпечується складає 400000,00 грн. та має бути виконано у строк до 08.05.2009 р. шляхом повернення позичених грошових коштів.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки б/н, який було укладено між позивачем і відповідачем з метою забезпечення виконання договору позики б/н від 07.05.2008 р., іпотекодержатель (позивач) має право у разі порушення іпотекодавцем (відповідачем) своїх обовязків за основним договором (договір позики) одержати задоволення своїх вимог за основним договором за рахунок передбаченого в розділі 3 цього договору майна, яке передається в іпотеку за цим договором. Договір іпотеки як і договір позики було також укладено в письмовій формі, в порушення ч.1 ст. 577 ЦК України, якою передбачено, що якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому, як зазначає позивач, відповідач пообіцяв негайно розпочати підготовку всіх необхідних для нотаріального посвідчення договору іпотеки документів та протягом одного місяця зявитися до нотаріуса для підписання договору іпотеки у встановленому законодавством порядку, що також було передбачено пунктом 1.5. договору іпотеки. Однак, незважаючи на свою обіцянку, після отримання грошей за договором позики, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору іпотеки.

Відтак, позивач вважає, що оскільки сторони домовились щодо всіх істотних умов договору іпотеки, та з боку позивача умови договору були повністю виконані, договір іпотеки б/н від 07.05.2008 р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Буддеталь”, є дійсним.

Крім того, розділом 3 договору іпотеки було визначено предмет іпотеки - нежилі будівлі та споруди, що в цілому складаються з адміністративної будівлі літ. „А”, 1/2 гуртожитку літ. „В”, складів літ. „Б”, „Е”, печів літ. „Ж”, „К”, трансформаторів літ. „Н”, „М”, „О”, цехів літ. „Ц”, „Р”, „З”, гаражу літ. „Г”, вбиральні літ. „С”, загальною площею 6453,6 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; та зареєстровані в ОМБТІ та РОН 28 квітня 2001 року в кн. 13 неж. стр. 5 реєстр. № 2969. Узгоджена за договором іпотеки вартість предмета іпотеки, що відповідає балансовій вартості нежилих будівель та споруд, складає 700000,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору іпотеки за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним договором в повному обсязі, включаючи сплату неустойки, основної суми боргу та будь-яке збільшення цієї суми у відповідності до основного договору.

Пункт 1.4. договору іпотеки передбачає, що іпотекодержатель має право задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України „Про іпотеку”.

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Згідно ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 577 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню .

Як зазначено позивачем, після укладення договору іпотеки, відповідач пообіцяв негайно розпочати підготовку всіх необхідних для нотаріального посвідчення договору іпотеки документів та протягом одного місяця з'явитися до нотаріуса для підписання договору іпотеки у встановленому законодавством порядку, що також було передбачено пунктом 1.5. договору іпотеки. Однак, незважаючи на це, після отримання грошей за договором позики, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору іпотеки.

Як вже зазначалось вище відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Пунктом 1.5 договору іпотеки передбачено, що сторони зобовязуються протягом одного місяця з дати підписання цього договору зявитись до нотаріальної контори та посвідчити договір іпотеки нотаріально.

Між тим згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як зясовано судом, сторонами була досягнута домовленість щодо усіх істотних умов договору іпотеки, що підтверджується матеріалами справи та не суперечить вимогам Закону України „Про іпотеку”, також сторонами фактично виконані ці умови договору.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що не спростовано відповідачем, господарський суд вважає, що укладений позивачем і відповідачем та скріплений печатками сторін договір іпотеки від 07.05.2008 р. є дійсним.

Також відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч.1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Відповідно до п. 1.3 договору іпотеки за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним договором в повному обсязі, включаючи сплату неустойки, основної суми боргу та будь-яке збільшення цієї суми у відповідності до основного договору.

Розділом 3 договору іпотеки було визначено, що предметом іпотеки є нежилі будівлі та споруди, що в цілому складаються з адміністративної будівлі літ. „А”, 1/2 гуртожитку літ. „В”, складів літ. „Б”, „Е”, печів літ. „Ж”, „К”, трансформаторів літ. „Н”, „М”, „О”, цехів літ. „Ц”, „Р”, „З”, гаражу літ. „Г”, вбиральні літ. „С” загальною площею 6453,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; та зареєстровані в ОМБТІ та РОН 28 квітня 2001 року в кн. 13 неж. стр. 5 реєстр. № 2969. Узгоджена за договором іпотеки вартість предмета іпотеки, що відповідає балансовій вартості нежилих будівель та споруд, складає 700000,00 грн.

До того ж пунктом 1.4. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України „Про іпотеку”.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України „Про іпотеку” від 5 червня 2003 року N 898-ІV (зі змінами та доповненнями) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

То того ж підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1.4. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

Право власності відповідача на майно, що є предметом іпотеки, підтверджується свідоцтвом про право власності на нежилі будівлі та споруди № 013576 від 28.04.2001 р., виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради та схематичним планом ОМБТІ та РОН, складеним 15.05.2008 р.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає обґрунтованими вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності на нежилі будівлі та споруди, що в цілому складаються з адміністративної будівлі літ. „А”, 1/2 гуртожитку літ. „В”, складів літ. „Б”, „Е”, печів літ. „Ж”, „К”, трансформаторів літ. „Н”, „М”, „О”, цехів літ. „Ц”, „Р”, „З”, гаражу літ. „Г”, вбиральні літ. „С”, загальною площею 6453,6 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та були зареєстровані за ТОВ „Буддеталь” в ОМБТІ та РОН 28 квітня 2001 року в кн. 13 неж. стр. 5 реєстр. № 2969.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь” про визнання договору іпотеки дійсним та визнання права власності на майно задовольнити.

2. ВИЗНАТИ дійсним договір іпотеки б/н від 07.05.2008 р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Буддеталь”.

3. ВИЗНАТИ за фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (02094, АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) право власності на нежилі будівлі та споруди, що в цілому складаються з адміністративної будівлі літ. „А”, 1/2 гуртожитку літ. „В”, складів літ. „Б”, „Е”, печів літ. „Ж”, „К”, трансформаторів літ. „Н”, „М”, „О”, цехів літ. „Ц”, „Р”, „З”, гаражу літ. „Г”, вбиральні літ. „С” загальною площею 6453,6 кв.м, та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належали Товариству з обмеженою відповідальністю „Буддеталь” (код ЄДРПОУ 13875680), в рахунок погашення боргових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь”, що виникли відповідно до договору позики б/н від 07.05.2008 р. та договору іпотеки б/н від 07.05.2008 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 21.09.2009 р.

Суддя