Рішення № 6518203, 07.09.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2009 р.Справа № 34-27-8/43-09-955 за позовом Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз”

про зобов’язання укласти договір в редакції позивача

Суддя Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали участь представники

від позивача: Висоцький С.О., діючий на підставі довіреності від 12.01.09р.;

від відповідача: Усманова Г.Р.- діюча на підставі довіреності від 04.01.09р. №21/17-2;

В судовому засіданні 24.07.2009р. по справі було оголошено перерву до 25.08.2009р. до 12год.00хв. в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, дочірня компанія „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх№237 від 19.01.2009р.) до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” про зобов’язання відповідача укласти договір з позивачем на транспортування природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються із державного та місцевих бюджетів в 2009році в редакції позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2009р. №31/62-09 зазначену позовну заяву повернуто позивачу без розгляду на підставі п.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2009р. апеляційну скаргу дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задоволено, ухвалу господарського суду Одеської області від 21.01.2009р. №31/62-09 скасовано, позовні матеріали з доданими документами надіслано до господарського суду Одеської області для вирішення питання відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2009р. порушено провадження у справі №8/43-09-955 за позовом дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” про зобов’язання укласти договір в редакції позивача та прийнято позовну заяву до розгляду.

Згідно з розпорядженням Голови господарського суду Одеської області №109-р від 23.03.2009р., справу 8/43-09-955 передано для подальшого розгляду судді Семенюку Г.В., у зв’язку із перебуванням судді господарського суду Одеської області Атанової Т.О. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2009р. суддею господарського суду Одеської області Семенюк Г.В. справу №8/43-09-955 прийнято до провадження з присвоєнням №27-8/43-09-955.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2009р. провадження у зазначеній справі зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2009р. по справі №31/62-09.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2009р. зазначену касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2009р. без змін.

У зв’язку із обранням судді господарського суду Одеської області Семенюка Г.В. суддею Одеського апеляційного адміністративного суду згідно постанови Верховної ради України від 21.05.2009р. №1405-ІV „Про обрання суддів” та відрахуванням зі штату суддів господарського суду Одеської області відповідно до наказу в.о. голови суду від 11.06.2009р. №57-к, розпорядження заступника голови господарського суду Одеської області від 03.07.2009р. №278-р справу №27-8/43-09-955 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Фаєр Ю.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.07.09р. прийнято справу №27-8/43-09-955 до провадження судді господарського суду Одеської області Фаєр Ю.Г. з присвоєнням №34-27-8/43-09-955.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.08.09р. строк розгляду справи продовжено по 03.10.09р., в порядку ст.69 ГПК України.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх№18506 від 24.07.2009р.), згідно якого просить суд у позові відмовити, а неузгоджені умови договору (п.3.6, п.4.4, п. 7.1. та п.7.2.) викласти в редакції протоколу розбіжностей.

11.08.09р. представник позивача подав уточнення позовних вимог від 03.08.09р., згідно яких просить суд вважати договір №118В-401 від 26.11.08р. укладеним в редакції, яка викладена в уточненнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у відкритому судовому засіданні представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Під час укладання договору на транспортування природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів в 2009р. між Дочірньою компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” виникли розбіжності, щодо його умов.

Відповідно до Протоколу узгодження розбіжностей від 08.01.2009р. до договору про транспортування природного газу від 26.11.08р. №118В-401 між ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” та ВАТ по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” спірним є п.п. 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 3.7, 3.8, 4.4, 7.1, 7.2, 7.3, 10.6, 10.8 договору, однак згода не досягнута по п.п. 3.6., 4.4., 7.1., 7.3. спірного договору.

Посилаючись на недосягнення згоди по пунктам спірного договору, позивач звернувся до суду із позовом та уточненням до нього про зобов’язання відповідача укласти договір з позивачем на транспортування природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються із державного та місцевих бюджетів в 2009році в редакції позивача.

Спірним п.3.6 договору позивачем передбачено, що „Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови:

- надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору;

- дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС;

- 100% оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу за даним договором.

У випадку якщо кількість відібраного Замовником газу на виході з ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування, а також у випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС.”

Відповідач у протоколі розбіжностей запропонував викласти даний пункт в наступній редакції: „Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками за умови дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС.”

Проте, відповідно до п.13. Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01р. № 1729, постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100 % оплати грошима.

Згідно п.12 вказаного Порядку газотранспортні підприємства НАК „Нафтогаз України” обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів (лімітів) поставки природного газу.

Згідно п.2.6. Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України при перевитратах добової норми відбору природного газу газозбутовою організацією понад обумовлені договором обсяги газопостачальній організації надається право здійснювати примусове обмеження подавання газу до встановленого добового об'єму через 24 години з часу попередження, а газозбутовій організації щодо споживача здійснювати примусове обмеження поставки природного газу до встановленої середньодобової норми через 6 годин після попередження.

Враховуючи вищевикладене, постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100 % оплати грошима, а в разі порушення порядку оплати законодавством передбачена можливість обмеження або припинення подачі газу.

У зв’язку з цим, суд вважає цілком обґрунтованим зазначення позивачем в договорі умов подачі зазначеної в договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС.

Також спірним є п.4.4 договору, в якому позивачем передбачено, що: „Акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу є підставою для проведення остаточних розрахунків”.

Відповідачем в протоколі розбіжностей було запропоновано викласти даний пункт в наступній редакції: „Акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу для потреб населення є первинними бухгалтерськими документами та є підставою для розрахунків та визначення зобов'язань сторін даного договору”.

Так, згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську ітерацію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, належним чином складені сторонами акти здачі-прийомки природного газу можуть бути передбачені сторонами за договором як первинні документи.

Враховуючи викладене, редакція відповідача, якою передбачено, що акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу для потреб населення є первинними бухгалтерськими документами та є підставою для розрахунків та визначення зобов'язань сторін даного договору є цілком правомірною.

Відносно внесення змін до п.7.1 договору суд зазначає наступне.

У протоколі розбіжностей в редакції позивача вказано, що Виконавець і Замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань по даному договору несуть відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України.

В той же час, редакція п.7.1 відповідача передбачає відповідальність „в межах передбачених цим договором”.

На думку суду, редакція позивача, щодо встановлення обсягу відповідальності саме „у межах, передбачених чинним законодавством України” є найбільш доцільною, оскільки фактично включає крім відповідальності, встановленої договором, додаткову відповідальність відповідно принципам ділового обороту та моральним засадам суспільства.

Щодо спірного п.7.3 договору суд зазначає наступне.

За умовами п.7.3 договору №117Н-574 від 18.12.2007р. позивачем викладений в наступній редакції: „У разі несплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу”.

Відповідач, згідно протоколу розбіжностей, запропонував викласти даний пункт в наступній редакції: „У разі несвоєчасної оплати Замовником з його вини послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені у п.6.2 даного договору він сплачує на користь Виконавця, з його вимогою, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу”.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, діючим законодавством України встановлено лише граничний розмір пені, тобто: не вище подвійної облікової ставки Національного банку України.

Так, як вбачається з п.7.3 договору в редакції позивача, Дочірньою компанією „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” було встановлено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Тобто, позивачем було встановлено максимальний розмір пені за порушення відповідачем зобов’язання по оплаті послуг по транспортуванню газу.

Між тим, суд не вбачає підстав для встановлення максимального розміру пені за порушення відповідачем зобов’язання по оплаті послуг по транспортуванню газу, оскільки позивачем не було доведено необхідність встановлення максимального розміру пені.

Відтак, на думку суду, цілком обґрунтованою є редакція відповідача п.7.3 договору, якою передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Замовником з його вини послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені у п.6.2 даного договору він сплачує на користь Виконавця, з його вимогою, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

У відповідності з п.1 ст.179 Господарського кодексу України майново–господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько –договірними зобов'язаннями.

Крім того, п.п.4,7 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь –які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно –правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності з п.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За своїм змістом договір встановлює умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 2 ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача про зобов’язання укласти договір на транспортування природного газу для потреб населення в 2009році в редакції позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно зі ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Вважати укладеним договір №118В-401 від 26.11.08р. на транспортування природного газу для потреб населення в 2009році між Дочірньою компанією„Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” в редакції запропонованій Дочірньою компанією „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, у тому числі в частині пунктів розбіжності в наступній редакції:

пункт 3.6. Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови:

- надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору; - дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС;

- 100% оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу.

У випадку якщо кількість відібраного Замовником газу на виході з ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування, а також у випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС.

пункт 7.1. Виконавець і Замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по даному договору несуть відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України. 3. Пункти 4.4. та 7.3. договору №118В-401 від 26.11.08р. на транспортування природного газу для потреб населення в 2009році між Дочірньою компанією„Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” вважати укладеними в редакції запропонованій Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Одесагаз”: пункт 4.4. Акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу для потреб населення є первинними бухгалтерськими документами та є підставою для розрахунків та визначення зобов'язань сторін даного договору. пункт 7.3. У разі несвоєчасної оплати Замовником з його вини послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені у п.6.2 даного договору він сплачує на користь Виконавця, з його вимогою, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу”.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208; п/р 260091552 в ОФ АБ „Укргазбанк”, МФО 328759) на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801; р/р 26006001200004 в ОПЕРУ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 300023) 42(сорок дві)грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита; 59(п’ятдесят дев’ять)грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

5. В решті позовних вимог Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області, підписане 14.09.09р., набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України. Суддя