Ухвала суду № 65181964, 09.03.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2220/15

Провадження № 22-ц/779/311/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бельмега М.В. М. В.

Суддя-доповідач Проскурніцький П.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Возняк В.Д.

сторін: представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом СПД ФО ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за невиконання договірних зобов'язань та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів про надання консультаційних послуг та поруки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Косівського районного суду від 06 грудня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за послуги отримані ОСОБА_2 за договором № 3103/1 про надання консультаційних послуг від 31 березня 2014 року, в розмірі 138116,46 грн., що по курсу НБУ станом на 4 листопада 2015 року становить 6000 (шість тисяч) доларів США, стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 штрафні санкції, передбачені п. 6.3 договору № 3103/1 про надання консультаційних послуг від 31 березня 2014 року, в розмірі 276232,92 грн., що по курсу НБУ станом на 4 листопада 2015 року становить 12000 (дванадцять тисяч) доларів США та судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим що, що 31 березня 2014 року в приміщенні офісу позивача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7, було укладено договір № 3103/1 про надання консультаційних послуг між позивачем (в договорі консультантом) та відповідачем ОСОБА_2 (в договорі клієнт). Згідно з договором № 3103/1 позивач зобов'язався надати відповідачу послуги - здійснити консультування з питань отримання відповідачем імміграційної візи від посольства США. Свої зобов'язання за договором № 3103/1 позивач виконав в повному обсязі - факт надання послуг підтверджується актами виконання робіт від 31 березня 2014 року та від 18 липня 2014 року.

Згідно з п. 6.2 договору № 3103/1 клієнт зобов'язався сплатити повну вартість договору № 3103/1 в розмірі 7000 тисяч доларів США у гривнях по курсу Національного банку України на момент сплати частинами, відповідно:

- 100 (сто) доларів США у гривнях по курсу Національного банку України на момент сплати протягом двох тижнів з дня підписання Договору № 3103/1 (п.6.2.1. Договору № 3103/1);

- 900 (дев'ятсот) доларів США у гривнях по курсу Національного банку України на момент сплати протягом двох тижнів з дня проходження співбесіди та підписання акту виконання робіт (п.6.2.2. Договору № 3103/1);

- 3000 (три тисячі) доларів США у гривнях по курсу Національного банку України на момент сплати протягом шести місяців з дня проходження співбесіди та підписання акту виконання робіт (п.6.2.3. Договору № 3103/1);

- 3000 (три тисячі) доларів США у гривнях по курсу Національного банку України на момент сплати протягом одного року з дня проходження співбесіди та підписання акту виконання робіт (п.6.2.4. Договору № 3103/1).

18 липня 2014 року клієнт і консультант за договором № 3103/1 підписали акт виконання робіт, яким зафіксували факт повного надання послуг консультантом клієнтові за договором № 3103/1. Крім того, в п. 2 зазначеного акта виконання робіт від 18 липня 2014 року, клієнт підтвердив факт отримання зазначених послуг і вказав на відсутність у нього будь-яких претензій до консультанта.

Оскільки сторони договору № 3103/1 домовились про розтермінування оплати вартості договору, то до спливу річного терміну, відведеного на повний розрахунок клієнта за надані йому послуги, жодних претензій щодо оплати договору № 3103/1 клієнту не пред'являлось.

Станом на 20 липня 2015 року - перший робочий день по спливу річного терміну, відведеного на повний розрахунок клієнта за надані йому послуги за договором № 3103/1, клієнт оплатив 1000 (тисячу) доларів США - 100 доларів США 11 квітня 2014 року і 900 доларів США 14 серпня 2014 року. Отже, несплачена частина вартості послуг за договором № 3103/1 в розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США становить боргове зобов'язання клієнта.

З огляду на те, що позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав вчасно і у повному обсязі та керуючись п. 6.3 договору № 3103/1, станом на 4 листопада 2015 року до клієнта - застосовуються штрафні санкції в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) доларів США.

З метою забезпечення виконання договору № 3103/1, ОСОБА_2 та позивач 31 березня 2014 року уклали договір поруки за участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Згідно з договором поруки кожен поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов'язань відповідача 1, що виникли у нього за договором № 3103/1. Зокрема поручителі зобов'язались забезпечити порукою обов'язок ОСОБА_2 оплатити надані йому послуги за договором № 3103/1.

Тому в разі невиконання клієнтом договірних зобов'язань щодо сплати суми боргу в розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) доларів США, що склалась внаслідок сумування основного боргу - 6000 (шість тисяч) доларів США, і штрафних санкцій - 12000 (дванадцять тисяч) доларів США, обов'язок сплати боргу переходить до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як його поручителів. Просив позов задовольнити.

У червні 2016 року відповідачі звернулись до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів про надання консультаційних послуг та поруки.

Свій позов мотивовали тим, що у 2014 році до ОСОБА_4 на мобільний телефон зателефонував невідомий, представившись працівником імміграційної служби «Міжнародний центр міграції», який з його слів знаходився в м. Тернопіль, вул. Грушевського, 23, каб. 414. Не називаючи свого прізвища невідомий повідомив його, виграв лотерею щодо «Зеленої карти», а тому йому слід прибути за вказаною адресою для виконання формальностей, адже як слідувало із пояснень їхня фірма створена посольством США в Україні і діє від імені цього посольства з метою належного оформлення міграційних документів за програмою «Зелена карта», адже має відповідну ліцензію. Коли ОСОБА_4 прибула за вказаною адресою, то застала працівника фірми, який сказав, що для того, щоб вони могли виготовити усі документи для того, щоб вона могла стати в реєстраційний облік в посольстві США, вона повинна принести свій паспорт та паспорти членів своєї сім'ї, а також довідки про ідентифікаційний номер, довідки з місця реєстрації, лабораторні аналізи. За все сказали заплатити 1300,00 доларів США. Вони порадились і вирішили позичити гроші і продати цій службі «Міжнародний центр міграції». У момент передачі грошей цій службі, а також паспортів та інших документів, ОСОБА_4 була впевнена у тому, що ця служба дійсно мала ліцензію від уряду США на виготовлення документів для міграції у США. Однак отримавши від ОСОБА_4 гроші у розмірі 1300, доларів США, виготовивши копії паспортів та документів, які вона надала працівникові цієї служби, їй сказали, що необхідно почекати, ще деякий час і вони зателефонують. При цьому надали їй для підпису якісь документи, зміст яких вона не змогла прочитати, сподіваючись на те, що їй дадуть копії усіх документів, однак копії жодного документу їй так і не видано, а вказані копії вона отримала у суді. ОСОБА_4 попросила працівника служби надати їй квитанцію, розписку або будь-який інший документ на підтвердження факту отримання від неї такої великої суми грошей, на що їй відповіли, що ці гроші вони перерахують на рахунок посольства США в Україні і лише після перерахування їй неодмінно дадуть відповідну квитанцію. Із отриманої довідки ОСОБА_4 встановила, що імміграційна служба «Міжнародний центр міграції» взагалі немає відношення до посольства США в Україні, і тим більше до виготовлення документів за програмою «Зелена карта» чи сприяння у їх виготовленні. Також ОСОБА_4 довідалася, що керівник цієї служби ОСОБА_7 не перебуває на обліку як платник податків і зборів у органах ДФС. Збагнувши, що їх обманули і шляхом обману незаконно заволоділи коштами ОСОБА_4, не маючи на меті звертатися в міліцію з приводу вчинення правопорушення, вона звернулася до ОСОБА_7 з вимогою повернути їй кошти. Однак той категорично відмовився повернути ОСОБА_4 гроші. Лише після цього вона звернулася до Тернопільського відділу міліцію про вчинення щодо неї шахрайства. З договору про надання консультаційних послуг від 31 березня 2014 року вбачається, що ОСОБА_7 зобов'язувався сприяти ОСОБА_2 в отриманні імміграційної візи від посольства США, шляхом здійснення консультування, за що ОСОБА_2 повинен був оплатити ОСОБА_7 7000,00 доларів США. Наявними у відповідачів-позивачів доказами підтверджується, що вартість візи в США на дату цього договору становила лише 680,00 доларів США. Тобто, ОСОБА_2 за умовами договору для того щоб отримати візу США ціною у 680,00 доларів США повинен оплатити консультації з приводу її отримання у розмірі, яка у більш як десять разів перевищує вартість самої візи, тобто кабальні умови є очевидними.

Просили їх позов задовольнити та стягнути на їхню користь судові витрати.

Рішенням Косівського районного суду від 06 грудня 2016 року частково задоволено позов СПД ФО ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про суми боргу за невиконання договірних зобов'язань.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь СПД ФО ОСОБА_7 заборгованість за послуги отримані ОСОБА_2 за договором № 3103/1 про надання консультаційних послуг від 31 березня 2014 року, в розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США, що по курсу НБУ станом на 06 грудня 2016 року становить 156 764.87 грн. (сто п'ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 87 копійок), неустойку у розмірі 46 784,69 грн. (сорок шість тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні 69 копійок), 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 2660,72 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят гривень сімдесят дві копійки).

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь СПД ФО ОСОБА_7 суму сплаченого судового збору, у розмірі по 1035,87 грн. (одна тисяча тридцять п'ять гривень 87 копійок), з кожного.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнуто з СПД ФО ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 2 762,33 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят дві гривні 33 копійки) в дохід держави.

В задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу у якій посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, вказує, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неналежному дослідженні судом доказів по справі та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що відповідачі стали жертвами шахраїв, а заявлений позов, договори, розписки, акти виконаних робіт - є лише доказом вчинення щодо них злочину. Судом не враховано те, що ОСОБА_8 не надавав ніяких послуг за угодою про надання консультаційних послуг і не надав доказів про надання таких послуг. З оспорюваного договору вбачається, що він зобов'язувався сприяти ОСОБА_2 в отриманні імміграційної візи від Посольства США за 7000 доларів США, чого здійснено не було. Тому цей договір мав би бути визнаний судом недійсним, а відповідно первісний позов є безпідставним.

З цих підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову СПД ФО ОСОБА_7 відмовити, а його зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представника, відповідачів, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки встановлено факт невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором про надання консультаційних послуг від 31 березня 2014 року, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за цим договором.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 31 березня 2014 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено договір № 3103/1 про надання консультаційних послуг (а.с.6-7, 146), відповідно до умов якого консультант здійснює на договірній основі консультування клієнта з приводу отримання імміграційної візи від посольства США, а ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання оплатити консультаційні послуги у розмірі 6000 доларів США у гривнях по курсу НБУ на момент сплати частинами. Відповідно до умов договору остаточний розрахунок проводиться не пізніше одного року з моменту підписання акту про виконання робіт. 31 березня та 18 липня 2014 року сторонами підписано акти про виконання робіт за договором про надання консультаційних послуг, де ОСОБА_2 підтвердив отримання послуг від ОСОБА_7 в повному обсязі. Відповідно строк виконання зобов'язань ОСОБА_2 щодо оплати послуг наступив 20 липня 2015 року. Останній сплатила 1000 доларів США, заборгованість за договором становить 6000 доларів США. Крім цього, 31 березня 2014 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та СПД ФО ОСОБА_7 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поручаються за виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором про надання консультаційних послуг.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

У матеріалах справи є копія претензії адресованої відповідачам про сплату заборгованості. Відповідно до рекомендованого повідомлення претензія про сплату заборгованості надсилалася тільки поручителю ОСОБА_3 (а.с.101). Оскільки договір № 3103/1 був укладений 31 березня 2014 року, акт виконаних робіт 18 липня 2014 року, до поручителя ОСОБА_4 претензія про сплату заборгованості не надсилалася, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в частині позовних вимог до ОСОБА_4

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з факту невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором про надання консультаційних послуг, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення вимог СПД ФО ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором.

Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Згідно з п. 6.3. договору № 3103/1 про надання консультаційних послуг від 31 березня 2014 року за несвоєчасну оплату за надані консультаційні послуги, згідно з даним договором «клієнт» сплачує «консультанту» штрафні санкції у вигляді пені в розмірі один відсоток від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Так, вираховуючи розмір неустойки, суд першої інстанції врахував, що неустойка за прострочення виконання зобов'язання може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України гривні і при цьому обчислення пені в національній валюті має здійснюватись на час прострочення виконання зобов'язання, а не в доларах США на час ухвалення рішення суду з визначенням еквівалента у гривні, як просив позивач.

Колегія суддів погоджується із таким твердженням суду та вважає його обґрунтованим.

Судом першої інстанції зроблені наступні розрахунки: неустойка згідно з п. 6.2.3. договору № 3103/1 про надання консультаційних послуг від 31 березня 2014 року, з моменту виникнення права вимоги з 20 січня 2015 року до моменту звернення до суду, за 20 січня 2015 року - 05 лютого 2015 року становить 1 022,20 грн., за 06 лютого 2015 року - 03 березня 2015 року становить 2 177.53 грн., за 04 березня 2015 року - 27 серпня 2015 року становить 22 806,07 грн., за 28 серпня 2015 року - 24 вересня 2015 року становить 3 246,97 грн., за 25 вересня 2015 року - 12 листопада 2015 року становить 4 629,94 грн., і загалом за цей період неустойка становить 33 882,71 грн.

Неустойка згідно з п. 6.2.4. договору № 3103/1 про надання консультаційних послуг від 31 березня 2014 року, з моменту виникнення права вимоги з 20 липня 2015 року до моменту звернення до суду за 20 липня 2015 року - 27 серпня 2015 року становить 5 025,07 грн., за 28 серпня 2015 року - 24 вересня 2015 року становить 3 246.97 грн., за 25 вересня 2015 року - 12 листопада 2015 року становить 4 629,94 грн., і загалом неустойка за цей період становить 12 901,98 грн.

Таким чином сума неустойки по договору № 3103/1 про надання консультаційних послуг від 31 березня 2014 року становить 46 784,69 грн. (розмір неустойки вираховувався, виходячи із суми боргу з визначенням еквівалента у гривні на дату розрахунку х подвійну облікову ставку НБУ / кількість днів у році х дні коли діяла облікова ставка).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України гривні, тому суд першої інстанції вірно визначив, що сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по договору № 3103/1 про надання консультаційних послуг від 31 березня 2014 року становить 2660,72 грн. (сума боргу 6000 доларів США, що еквівалентно 156 764,87 грн. станом на момент розгляду справи / 3% річних х 297 днів прострочення виконання зобов'язання з 12.05.2015 року по 05.10.2015 року / 365 днів (2015рік).

А саме: сума боргу згідно з п. 6.2.3. договору № 3103/1 про надання консультаційних послуг від 31 березня 2014 року 3000 доларів США, що еквівалентно 78 382,44 грн. станом на момент розгляду справи / 3% річних х 297 днів прострочення виконання зобов'язання з 20 січня 2015 року по 12 листопада 2015 року / 365 днів (2015рік), становить 1913,40 грн.

А саме: сума боргу згідно з п. 6.2.4. договору № 3103/1 про надання консультаційних послуг від 31 березня 2014 року 3000 доларів США, що еквівалентно 78 382,44 грн. станом на момент розгляду справи / 3% річних х 116 днів прострочення виконання зобов'язання з 20 липня 2015 року по 12 листопада 2015 року / 365 днів (2015рік), становить 747,32 грн.

Як передбачено ст. 901 ЦК України виконавець зобов'язується надати послуги замовнику а останній зобов'язується оплатити виконавцеві надану послугу. Позивачем відповідно до договору надано зазначену у ньому послугу, про що свідчить акт про виконання робіт підписаний замовником відповідно до договору про надання послуг ( а.с. 13,14).

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладаючи договір про надання консультативних послуг та договір поруки, відповідачі з'ясували для себе на яких умовах він укладається, з власної ініціативи взяли на себе певні зобов'язання - відповідати перед консультантом за невиконання взятих на себе зобов'язань та відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором про надання консультаційних послуг.

Так, на підтвердження вимог зустрічного позову стороною надано такі документи: копію витягу з мережі Інтернет про те, що «Зелена карта» коштує 680 доларів США (а.с.38-39, 120-121, 143), копію повідомлення Тернопільської ОДПІ від 06 листопада 2015 року (а.с.40, 118, 148), копії претензійних вимог ОСОБА_7 (а.с.41-43, 44-46), копію листів ГУНП в Тернопільській області про направлення матеріалів від 23 листопада 2015 року (а.с.47, 49, 52), копію листа Генеральної прокуратури від 27 жовтня 2015 року (а.с.48), копію листа Тернопільського МВ УМВС від 29 жовтня 2015 року (а.с.50), копію листа Прокуратури міста Тернополя від 06 листопада 2015 року (а.с.51), копію листа УМВС України в Івано-Франківській області від 06 листопада 2015 року (а.с.53), копію листа Прокуратури Тернопільської області від 05 листопада 2015 року (а.с.54), копію заяви ОСОБА_4 в Генеральну Прокуратуру від 13 жовтня 2015 року (а.с.55-56), копію із газети (а.с.57, 119), копію заяви ОСОБА_4 у Тернопільську міліцію (а.с.58-61), копію заяви Міністру внутрішніх справ України (а.с.100), а також копію витягу є кримінального провадження № 12016210010000726 від 26 лютого 2016 року (а.с.167), копію постанови про проведення процесуальних дій на іншій території від 02 серпня 2016 року (а.с.168), копію рапорту від 15 серпня 2016 року (а.с.169), копію постанови про закриття кримінального провадження від 15 серпня 2016 року (а.с.171-172),

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та не вважає перелічені вище письмові докази такими, що свідчать про недійсність договорів про надання консультаційних послуг та поруки і не підтверджують твердження відповідачів-позивачів про у кладення договорів шляхом обману.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом правильно зроблено розрахунки по стягненню заборгованості за договором, що підлягає до стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь СПД ФО ОСОБА_7 - заборгованість за послуги отримані ОСОБА_2 за договором в розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США, що по курсу НБУ станом на 06 грудня 2016 року становить 156 764.87 грн., неустойка у розмірі 46 784,69 грн. (сорок шість тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні 69 копійок), 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 2 660,72 грн. із врахуванням принципу диспозитивності, законності та справедливості.

Посилання представника апелянта на те, що спірні договори укладені шляхом обману та підлягають визнанню судом недійсними, колегія суддів відхиляє, оскільки такі твердження не доводяться належними та допустимими доказами у справі.

Підсумовуючи вище описане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна правова оцінка, висновок про часткове задоволення первісного позову та безпідставність і недоведеність зустрічних позовних вимог є вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 06 грудня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: М.Д. Горейко

Л.В. Ясеновенко