Рішення № 65179614, 01.03.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2690/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та пені за прострочення їх сплати,

встановив:

Позивач звернулась до суду з вказаною заявою, посилаючись на те, що з 01.06.2007 року вона перебувала в шлюбі з відповідачем, який в подальшому був розірваний. Від шлюбу мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.02.2014 року у справі № 755/30267/13-ц на її користь з відповідача були стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини доходів відповідача з 29.11.2013 року і до повноліття дитини, та аліменти на її (позивача) утримання в розмірі 1/4 частини з 29.11.2013 року і до 06.03.2015 року. 27.03.2014 року відкрито виконавче провадження. Однак. відповідач належним чином не виконує зобов'язання щодо сплати аліментів. Згідно з розрахунками заборгованості,складених державним виконавцем Гевел О.О. борг по сплаті аліментів на утримання дитини станом на 01.06.2015 року становить 15 330,09 грн., борг по сплаті на її утримання - 14 355,28 грн. У зв'язку з чим просила стягнути заборгованість по аліментам на утримання дитини в розмірі 14 355,28 грн., та пеню за період з 29.11.2013 року по листопад 2015 року в сумі 6 001,91 грн.; та заборгованість по аліментам на її (позивача) утримання в розмірі 15 330,09 грн., та пеню за період з 29.11.2013 року по 06.03.2015 року в сумі 4 637,91 грн. В процесі розгляду справи збільшила та уточнила позовні вимоги, та просила стягнути з відповідача заборгованість по аліментам на утримання дитини в розмірі 14 355,28 грн., та пеню за період з 29.11.2013 року по лютий 2016 року в сумі 86 878,00 грн., а також пеню за прострочення сплати аліментів на її (позивача) за період з 29.11.2013 року по лютий 2016 року у розмірі 77 024,63 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені в позові обставини, уточнені та збільшені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував щодо їх задоволення. Просив врахувати їх письмові заперечення. Зазначив, що про стягнення аліментів відповідач дізнався в березні 2014 року.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 01.06.2007 року. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.02.2014 року з відповідача було стягнуто аліменти на користь позивача на утримання дитини в розмірі 1/4 частини доходів щомісячно, починаючи з 29.11.2013 року і до повноліття дитини, та аліменти на користь позивача на її утримання в розмірі 1/4 частини з 29.11.2013 року і до 06.03.2015 року.

Встановлено, що виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь та на утримання ОСОБА_1 перебувало на виконанні в ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, ВП № 42684879, провадження закінчено 25.12.2015 року. На час закінчення провадження борг становив 15 330,09 грн.

На виконанні в ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві перебувало і виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, ВП № 42684672, 25.12.2015 року виконавче провадження закінчено та скеровано виконавчий лист до Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області, за місцем роботи боржника. Станом на 01.12.2015 року борг становив 14 355,28 грн.

Встановлено, що 12.02.2016 року ОСОБА_2 здійснив платіж на погашення боргу по аліментам на утримання ОСОБА_1 в сумі 16 013,32 грн.

З Довідки-розрахунку від 25.01.2017 року № 6, складеної старшим державними виконавцем Зарічного відділу ДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області, слідує, що за період з 29.11.2013 року по 31.12.2016 року нараховано аліментів на утримання дитини в розмірі 23 305,22 грн., сплачено за вказаний період 23 287,58 грн. Станом на 01.01.2017 року борг становить 17,64 грн. Встановлено, що в період з квітня 2014 року по лютий 2016 року відповідач сплачував аліменти на утримання дитини. Аліменти з листопада 2013 року по березень 2014 року сплатив в наступних місяцях.

Таким чином, в суді було встановлено, що за вказаний позивачем період аліменти на утримання дитини сплачувалися, заборгованість відсутня. Тоді як аліменти на утримання ОСОБА_1 сплачено лише 12.02.2016 року.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що в частині стягнення заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини має бути відмовлено, оскільки за вказаний період заборгованість відсутня. Крім того, стягнення аліментів, в тому числі і заборгованості, проводиться державною виконавчою службою в порядку виконавчого провадження відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Відсутні підстави і для стягнення пені.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

У пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

У постанові Верховного Суду України від 11.09.2013 року у справі № 6-81цс13 Верховний Суд України дійшов правового висновку про те, що оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Така-ж правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-94цс-15 від 1 липня 2015 року.

З урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

По даній справі встановлено, що відповідачем не сплачувалися щомісяця аліменти на утримання ОСОБА_1, сплата була 12.02.2016 року одним платежем. Розмір пені за прострочення відповідачем сплати аліментів на утримання позивача, становить один відсоток від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Згідно розрахунку пені, який був поданий при подачі позову до суду, та який є вірним і приймається судом до уваги (розрахунок поданий при подачі заяви про збільшення позовних вимог судом не прийнято, так як він є невірним та не роз'яснений стороною позивача), з урахуванням переплати, за період з 29.11.2013 року по 06.03.2015 року складає 4 637,91 грн. Враховуючи переплату - 683,32 грн., що була сплачена в сумі заборгованості по аліментам на ОСОБА_1, розмір пені має становити 3 954,60 грн.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. В даному випадку з відповідача на користь позивача, враховуючи часткове задоволення позову, має бути стягнуто судового збору - 551,20 грн. (мінімальний розмір).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 180, 196 СК України, ст.ст. 60, 88, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та пені за прострочення їх сплати - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_1 у розмірі - 3 954,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір 551 грн. 20 коп.

В інших частинах позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: