Рішення № 6517743, 27.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.09                                                                                           Справа№ 14/170

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинська фабрика гофротари”, м.Нововолинськ Волинської області

до відповідача: Приватного підприємства «Пак-карт», м.Львів

про стягнення 18391,61 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: Купира З.С.- представник ( довіреність від 11.09.2009 р №595/09-00)

від відповідача: не з”явився

Зміст ст.ст.20, 22 ГПК України представнику позивача роз‘яснювався.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинська фабрика гофротари”, м.Нововолинськ Волинської області, до Приватного підприємства «Пак-карт»”, м.Львів, про стягнення 18391,61 грн. заборгованостіі, в тому числі : 14384,22 грн. основного боргу, 3 % річних у сумі 288,65 грн, 1524,73 грн інфляційних нарахувань .2194,01 грн пені; відшкодування судових витрат по справі.

Ухвалою від 08.09.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.02.2009 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в даній ухвалі.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, вимоги ухвали про порушення провадження виконав частково; подав письмове пояснення від 28.09.2009 р ; копії виписок з банківських документів про надходження коштів від відповідача в рахунок часткового погашення боргу, копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 24.09.2009 року, у якому станом на зазначену дату виведено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 12084,22 грн; копію Витягу Серія АГ №578707 з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, яким підтверджено включення до ЄДР позивача, його ідентифікаційний код та місцезнаходження за адресою, яка відповідає вказаній у позовній заяві адресі; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТзОВ «Волинська фабрика гофротари»; копії заяви відповідача від 23.09.2009 року про припинення зобов»язань зарахуванням та копію Угоди від 23.09.2009 року між позивачем та відповідачем про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1100,00 грн; копії статуту позивача, податкових накладних до кожної із видаткових накладних, рахунків-фактур; офіційне підтвердження індексів інфляції, які застосовані позивачем у розрахунку інфляційних витрат; оригінал Довідки Серія АГ №578771 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якою підтверджується включення ПП «Пак-карт»до ЄДР, ідентифікаційний код юридичної особи та місцезнаходження за адресою : м.Львів, вул.Біберовича, будинок 9, квартира 110, яка відповідає адресі вказаній у позовній заяві і на яку в ході розгляду справи суд теж скеровував ухвали про порушення та про відкладення розгляду справи ( зазначені ухвали скеровувались судом відповідачу і на адресу м.Львів, вул..Рєпіна 8/1, однак не отримувались відповідачем за цією адресою).

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, в додаток до листа за вих.№118 від 25.09.2009 р ( лист поступив в канцелярію суду 25.09.09 р вх..19570) надіслав до суду відзив на позовну заяву ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» з додатками до нього ( копією рахунку-фактури №СФ-0209025 від 28.05.09 р ПП «Пак-карт»на оплату товару вартістю 1100,00 грн, відпущеного відповідачем позивачу по видатковій накладній №РН-0209019 від 28.05.09 р ( копія видаткової накладної додається), копією податкової накладної на 1100,00 грн , копією акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 25.08.2009 р у якому сторонами погоджено суму заборгованості на користь ТзОВ «Волинська фабрика гофротари»в сумі 13284,22 грн; копією акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.09.09 р по 24.09.09 р , відповідно до якого борг відповідача перед позивачем визначено в сумі 12084,22 грн., копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи –ПП «Пак-карт», копією довідки Головного управління статистики у Львівській області (АА №057659), якою підтверджується включення відповідача до ЄДР, ідентифікаційний код та місцезнаходження, за адресою, яка відповідає адресі зазначеній позивачем у позовній заяві., копією статуту ПП «Пак-карт».

У відзиві від 25.09.2009 року ПП «Пак-карт»підтвердило, що дійсно прийняло від ТзОВ «Волинська фабрика гофротари»товари на суму 8239,97 грн згідно рахунка-фактури №СФ-0000620 від 04.09.2008 р та на суму 58644,25 грн. згідно з укладеним договором №153 від 01.10.2008 року. Всього вартість прийнятих товарів становить 66884,22 грн. Посилається на умови в п.3.1 договору №153 від 01.10.2008 року, відповідно до яких за отримані товари ПП «Пак-карт»повинне було провести попередньо , в обсязі 100% вартості товару, оплату. Стверджує, що на момент подання позовної заяви ТзОВ «Волинська фабрика гофротари»ПП «Пак-карт»оплатило шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ «Волинська фабрика гофротари»суму 52500,00 грн, а також, в рахунок покриття заборгованості , надало товари по рахунку-фактурі №СФ-0209025 від 28.05.2009 р на суму 1100,00 грн. Відповідач пояснює у відзиві, що погасити решту боргу в сумі 13284,22 грн одномоментно ПП «Пак-карт» не має можливості через важке фінансове становище, що виникло внаслідок кризи. Відповідач повідомляє, що за час від подання позовної заяви ТзОВ «Волинська фабрика гофротари»до дати розгляду справи судом ( мається на увазі 29.09.2009 року) ПП «Пак-карт»перерахувало на розрахунковий рахунок ТзОВ «Волинська фабрика гофротари»наступні суми : платіжним дорученням №471 від 03.09.2009 р -200,00 грн; платіжним дорученням №490 від 16.09.2009 р –500,00 грн; платіжним дорученням №508 від 23.09.2009 р –500,00 грн , а відтак, заборгованість ПП «Пак-карт»перед ТзОВ «Волинська фабрика гофротари»на дату розгляду справи (29.09.2009 р) складає 12084,22 грн. Відповідач у відзиві не погоджується з позовною заявою в частині ціни позову з тих підстав, що в розрахунку заборгованості ПП «Пак-карт»за поставлений товар не врахована поставка товару на ТзОВ «Волинська фабрика гофротари»від ПП «Пак-карт», яка була здійснена в рахунок покриття боргу згідно рахунку-фактури №СФ-0209025 від 28.05.2009 р на суму 1100,00 грн , а відтак, стверджує, що заборгованість ПП «Пак-карт»перед ТзОВ «Волинська фабрика гофротари»на дату подання позовної заяви становить не 14384,22 грн, а 13284,22 грн. Посилаючись на те, що відповідно до умов договору №153 ( п.3.1 ) позивач зобов»язувався поставити товар у випадку 100% передоплати, однак відвантажив товар не отримавши 100% оплати, ПП «Пак-карт» вважає, що строк оплати заборгованості за поставлені без попередньої оплати товари не визначено, та що відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України такі строки настали не 25.11.2008 р , а 16.04.09 р –на 8-й день після отримання вимоги позивача про сплату заборгованості ( вимога №180/04-09 від 08.04.2009 р), а виходячи з цього - розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань слід було проводити не з 25.11.2008 року по 25.08.2009 р а за період з 16.04.2009 р по 25.08.2009 року, враховуючи при цьому вартість поставлених в рахунок погашення боргу товарів. ПП «Пак-карт» просить суд при розгляді справи врахувати зауваження, викладені у відзиві на позовну заяву ТзОВ «Волинська фабрика гофротари».

З підстав, наведених в ухвалі від 29.09.2009 року розгляд справи відкладався на 27.10.09 р. Ухвала відіслана сторонам 29.09.09 р, що вбачається зі штемпеля суду на звороті ухвали, реєстрів про відправлення кореспонденції ( ухвали від 29.09.09 р) сторонам рекомендованою кореспонденцією, наявними в канцелярії суду.

В судове засідання 27.10 .09 р відповідач явку повноважного представника не забезпечив. Додаткові пояснення, заперечення на позов, клопотання, тощо від ПП «Пак-карт»до суду, станом на зазначену дату, не надходили.

21 жовтня 2009 року від позивача поступив лист №709-1/10-09 від 16.10.2009 року, в додаток до якого подано довідку з УДК у Личаківському районі м.Львова в підтвердження зарахування в держбюджет сплаченого по справі держмита; подано Уточнення до позовної заяви за вих.№708/10-09 від 16.10.09 р разом з уточненими розрахунками пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань ( просить стягнути з відповідача 11584,22 грн основного боргу; 1704,60 грн. пені; 312,54 грн –3 % річних, 1191,73 грн –інфляційних, відшкодувати судові витрати по справі в розмірі 420,00 грн (184,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), а в судовому засіданні представник позивача подав Уточнення до заяви №708/10-09 від 16.10.2009 року у якій, у зв»язку з тим, що позивач першочергово подав позовну заяву та визначив ціну позову у розмірі 18391,61 грн, а відповідач після подання позову сплатив позивачу частко заборгованість за поставлений товар в розмірі 1700,грн. та 1100,00 грн було зараховано сторонами в рахунок взаємних розрахунків, про що зазначено в Уточненні до позовної заяви №708/10-09 від 16.10.2009 р та позивач перерахував пеню, 3 % річних та інфляційні, позивач просить Уточнення до позовної заяви №708/10-09 від 16.10.2009 р доповнити пунктом 4 наступного змісту : «п.4.Припинити провадження у справі в частині стягнення 2800,00 грн основного боргу; щодо вимог про стягнення 798,52 грн пені, 3 %річних, інфляційних позивач відмовляється. Стягнути з відповідача судові витрати в розмірі, зазначеному в п.3 Уточнень, оскільки погашення заборгованості відбулося після подання позовної заяви та порушення провадження у справі».

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами із врахуванням Уточнення до позовної заяви за вих.№708/10-09 від 16.10.2009 р та Уточнення до заяви №708/10-09 від 16.10.2009 року, поданого представником позивача 27.10.2009 року.

В судовому засіданні, за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

04 вересня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» ( позивач у справі), згідно видаткової накладної №04-09-5 продало відповідачу гофрокартон (г/к 2200*2040 П31Б) на загальну суму 8239,97 грн. ( копія видаткової накладної в матеріалах справи, оригінал оглянуто судом). По зазначеній накладній ПП «Пак-карт»( відповідач) товар прийняв , що підтверджується підписом уповноваженої відповідачем на отримання товару особи та печаткою ПП «Пак-карт». Отримання товару від позивача по зазначеній видатковій накладній на без договірній основі відповідач не заперечує.

01 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару №153, відповідно до умов якого ( п.п.1.1) позивач (продавець) зобов»язувався відповідно до умов цього договору передати у власність відповідача (покупця), а покупець зобов»язувався прийняти та оплатити товар: продукцію виробництва ТзОВ «Волинська фабрика гофротари», визначений специфікаціями котрі є невід»ємними частинами цього договору.

Моментом виконання зобов»язань по даному договору, тобто моментом поставки товару продавцем покупцю, вважається дата відвантаження товару, шляхом передачі товару представнику покупця або під відповідальність перевізника, зазначена у товарно-транспортній, товарній або залізничній накладній. Право власності на товар від продавця до покупця переходить в момент поставки товару. ( п.4.6). Продавець має право поставити, а покупець –прийняти більшу або меншу кількість товару ніж зазначена в Заявках та Специфікаціях. В будь-якому випадку розрахунки за товар проводяться згідно умов даного договору і враховуючи кількість та вартість поставленого товару.

Відповідно до умов п.3.1 договору оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію на умовах попередньої оплати 100% вартості такої партії товару покупцю, на підставі даного договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору сторони обумовили в р.5 договору. Так, зокрема, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов»язань, передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує сумлінній стороні заподіяні у зв»язку з цим збитки (п.5.1). Наслідки поставки продавцем товару неналежної кількості, якості, комплектності чи асортименту визначаються цим договором та законодавством України (п.5.2). В разі відмови у прийнятті товару покупцем без поважної причини покупець зобов»язується сплатити продавцеві штраф у розмірі 5% від вартості неприйнятого товару, а також відшкодувати продавцю завдані цим збитки ( п.5.3) Відповідно до п.5.4 договору збитки, заподіяні покупцем продавцю, відшкодовуються покупцем в повному обсязі понад сплачену неустойку.

Позивач, в період з 10 жовтня 2008 року по 25 листопада 2008 року поставляв відповідачу товар, а саме гофрокартон. У вказаний період позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 58644,25 грн. Здійснення поставки позивачем відповідачу товару зазначеною вартістю підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими на отримання матеріальних цінностей особами відповідача та печатками ПП «Пак-карт»на кожній із видаткових накладних, виписками з банківських документів позивача про надходження на рахунок останнього від ПП «Пак-карт»грошових коштів в рахунок часткового розрахунку за отриманий товар з призначення платежів у яких вбачається посилання відповідача на договір №153 від 01.10.2008 року. Зокрема , на виконання умов договору №153 товар був поставлений по наступних видаткових накладних:

№10-10-1 від 10.10.2008 року на суму 6537,04 грн;

№05-11-9 від 05.11.2008 р на суму 31832,39 грн;

№21-11-10 від 21.11.2008 р на суму 17436,64 грн;

№24-11-01 від 24.11.2008 р на суму 143,70 грн;

№25-11-2 від 25.11.2008 р на суму 2694,48 грн

Факт отримання товару від позивача вартістю 58644,25 грн на виконання умов договору № 153 від 01.10.2008 року відповідач підтвердив, як і підтвердив вартість товару отриманого в загальному від позивача в період з 04.09.2008 р по 25.11.2008 р на суму 66884,22 грн.

Остання поставка товару була здійснена 25 листопада 2008 року, відтак, із врахуванням умов п.3.1 договору відповідач зобов»язаний був розрахуватись за проставлений товар по кожній із поставок станом на момент отримання товару, в тому числі, із врахуванням останньої поставки -до 25 листопада 2008 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідач оплатив товар на загальну суму 54200,00 грн, що підтверджується виписками банку, наявними в матеріалах справи. Це зокрема : виписка з банку за 21.10.2008 р на суму 9000,00 грн; за 18.11.2008 р на суму 10000,00 грн; за 22.12.2008 р на суму 15000,00 грн; за 25.12.2008 р на 10000,00 грн; за 06.02.2009 р на 3000,00 грн; за 20.02.2009 р на 3000,00 грн;за17.03.2009 р на 1000,00 грн; за 31.03.2009 р на 1000,00 грн; за 08.07.2009 р на 500,00 грн, за 03.09.2009 р на 200,00 грн, за 16.09.2009 р на 500,00 грн. за 23.09.2009 р на 500,00 грн, за 07.10.2009 р на 500,00 грн.

Окрім того, 23 вересня 2009 року позивач з відповідачем підписали Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1100,00 грн. Таким чином відповідач розрахувався за поставлений товар на загальну суму 55300,00 грн.

Станом на 15 жовтня 2009 року заборгованість відповідача за поставлений товар становить 11584,22 грн. (66884,22 гнрн (вартість поставленого товару) -55300,00 грн = 11584,22 грн). Зазначена сума боргу не заперечується відповідачем, оскільки як зазначив останній у відзиві від 25.09.09 р, станом на дату розгляду справи ( тобто, станом на 29.09.09 р.) борг становив 12084,22 грн, а оскільки 07.10.2009 р відповідач перерахував позивачу ще 500,00 грн, то сума боргу склала 11584,22 грн, яку просить позивач , відповідно до поданого Уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача. Доказів погашення зазначеної суми ( повністю чи частково) станом на час розгляду спору по суті відповідач суду не надав.

Позивачем подано уточнені розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних в додаток до Уточнення до позовної заяви за №708/10-09 від 16.10.09 р. Позивач уточнив і просить стягнути з відповідача 312,54 грн –3 % річних, 1191,73 грн. інфляційних нарахувань, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України , та 1704,60 грн пені, нарахованої у відповідності до ст.2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань».

Позивач просить припинити провадження щодо вимоги про стягнення 2800,00 грн. боргу (1700,00 грн. сплачених грошових коштів та 1100,00 грн. зарахованих сторонами по однорідних вимогах згідно укладеної угоди), оскільки предмет спору відсутній; від стягнення 798,52 грн пені, 3% річних та інфляційних відмовляється ( відповідно до п.2 позовної заяви зазначені нарахування склали 4007,39 грн, а відповідно до п.2 уточнення від 16.10.09 р -3208,87 грн, відтак різниця становить 798,52 грн).

Судові витрати в розмірі 420,00 грн (184,00 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) просить покласти на відповідача.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання , які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу на без договірній і договірній основі в період з 04.09.2008 року по 25 .11.2008 року товару на суму 66884,22 грн, по перелічених вище видаткових накладних.

Відповідач отримав товар від позивача через своїх уповноважених представників, що підтверджується підписами у видаткових накладних цих осіб та печатками ПП «Пак-карт».

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 08.04.09 р за №185/04-09 про погашення боргу; 24.06.2009 р скеровував відповідачу претензію за №344 , у якій вимагав погасити у десятиденний строк 14884,22 грн. боргу; 19.08.09 р. позивач звертався з вимогою за №499/08-09 про погашення 13284,22 грн боргу до 01 вересня 2009 року.

Сторони підписали Акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.09.2009 року, в якому підтвердили сальдо в сумі 12084,22 грн. на користь позивача по справі. ( в зазначеному акті звірки включено 1100,00 грн. в погашення боргу по Угоді від 23.09.2009 року про зарахування зустрічних однорідних вимог). В подальшому, з боку відповідача мала місце ще одна проплата грошових коштів позивачу , а саме 07.10.2009 р на суму 500,00 грн. Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар , станом на час вирішення спору по суті, в сумі 11584,22 грн. Доказів погашення зазначеної суми боргу відповідач суду не надав, а позивач не підтвердив.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, товар відповідач прийняв, претензій не пред”являв, однак в строки обумовлені договором №153 за товар не розрахувався і станом на час вирішення спору по суті повного розрахунку з позивачем не провів.

Сторонами було досягнуто згоди щодо найменування , асортименту, кількості, вартості товару, про що свідчать матеріали в справі. Товар передано уповноваженим особам відповідача , які підтвердили отримання товару своїми підписами у видаткових накладних та завірянням цих накладних печатками ПП «Пак-карт».

Товар прийнятий відповідачем без застережень та зауважень.

Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) –зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов»язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).

У п.3.1 договору №153 встановлено, що оплата товару повинна бути здійснена покупцем на умовах 100 % передоплати.

У відповідності до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Товар поставлений відповідачу по вказаних вище видаткових накладних на умовах попередньої оплати, що безпосередньо вказано у видаткових накладних, які підписані відповідачем і завірені його печаткою . Відповідач вправі був відмовитись від підписання перелічених вище видаткових накладних, та відповідно, від прийняття товарів по них на умовах 100% передоплати, що, однак, останнім не зроблено.

Суд зазначає, що незважаючи на неотримання попередньої оплати за товар, позивач на свій розсуд не користувався правом зупинити виконання свого обов»язку з передачі товару або відмовитись від його виконання, згідно ч.3 ст.538 ЦК України.

Згідно з ч.4 ст.538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов»язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов»язку, друга сторона повинна виконати свій обов»язок.

Господарський суд прийшов до висновку, що положення вище зазначеної статті дають право позивачу нараховувати та вимагати стягнення з відповідача річних та інфляційних нарахувань на підставі ст.625 ЦК України з моменту здійснення поставки, оскільки у договорі поставки №153, у видаткових накладних, підписаних відповідачем в момент отримання товару на виконання зазначеного договору, зазначена умова, як попередня форма оплати, яка відповідачем порушувалась.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник , який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Уточнені позивачем вимоги в частині стягнення 312,54 грн –3 % річних та 1191,73 грн. –інфляційних підлягають задоволенню.

В силу статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов , визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки ( штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.ст.610-612 ЦК України).

Цивільним кодексом України передбачено дві форми неустойки –пеня і штраф.

Так, у ст.549 ЦК України визначається, зокрема, що пеня є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, пеня застосовується за певний період прострочення, зокрема, за кожний день, і за своєю правовою природою є тривалою санкцією. Підставою застосування пені є прострочення виконання грошового зобов»язання.

Виходячи з аналізу умов договору поставки товару №153 , яким передбачено порядок оплати товару та відповідальність сторін і на невиконання умов якого посилається позивач, судом встановлено, що сторони у договорі не передбачили такого виду відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання як неустойка у формі пені. Зазначене підтверджується і самим позивачем, оскільки останній просить стягнути з відповідача 1704,60 грн. пені, нарахованої ним у відповідності до ст.2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», а не умов договору № 153.

Поскільки у договорі поставки товару від 01.10.2008 року № 153 не встановлено відповідальності відповідача у формі пені та несвоєчасне виконання грошових зобов»язань, то вимога позивача про стягнення 1704,60 грн. нарахованої пені є необґрунтованою і не підлягає задоволення.

Оскільки в частині вимоги про стягнення 2800 грн. основного боргу спір врегульовано після подання позовної заяви до суду, у зв»язку з чим відсутній предмет спору, провадження у справі підлягає припиненню, відповідно до п.п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Провадження у справі щодо вимоги про стягнення 798,52 грн. пені, 3 % річних та інфляційних, у зв»язку із відмовою позивача від цих вимог ( уточнення до заяви №708/10-09 від 16.10.09 р) підлягає припиненню відповідно до п.п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати по справі, відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача із врахуванням задоволених вимог. А саме , 158,88 грн. державного мита ( виходячи із суми заборгованості, яка підлягає стягненню 13088,49 грн та суми, в якій припинено провадження у зв»язку із відсутністю предмету спору –2800 грн, а всього 15888,49 грн), та 203,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст.1, 2, 32,33,34,36, 43,49,75,78,п.п.1-1,4 ст.80, ст.ст.82,84,85,116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги, згідно Уточнення №708/10-0 від 16.10.2009 р до позовної заяви та Уточнення від 27.10.2009 р до заяви №708/10-09 від 16.10.2009 року, задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з Приватного підприємства «Пак-карт»( м.Львів, вул..Біберовича буд.9 кв.110, код ЄДРПОУ 35969282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» ( Волинська область, м.Нововолинськ, вул..Луцька,25, код ЄДРПОУ 33211353) 11584,22 грн. основного боргу, 312,54 грн –3 % річних, 1191,73 грн. –інфляційних нарахувань, 158,88 грн. держмита та 203,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. Відмовити у задоволенні вимоги про стягнення 1704,60 грн. пені.

5. Припинити провадження щодо вимог про стягнення 2800,00 грн основного боргу ; 798,00 грн. пені, 3 % річних та інфляційних.

Суддя