Рішення № 6517693, 22.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.09 Справа№ 10/217

За позовом : ТзОВ „Торгівельна фірма „Нова справа”, м.Львів

до відповідача : фізична особа- підприємець ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення 5810 грн. 02 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : Гринчук Ю.В . довіреність № б/н від 31.12.2008р.;

Від відповідача: не з”явився;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ „Торгівельна фірма „Нова справа”, м.Львів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів про стягнення 5810 грн. 02 коп.

Ухвалою суду від 29.09.2009р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 22.10.2009р.

Позивач листом від 22.10.2009р. повідомив суд , що Відповідачем погашено заборгованість за отриману продукцію у повному обсязі, а саме в розмірі 5468 грн. 44 коп. В судовому засіданні Позивачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі в частині основного боргу . Просить стягнути 42 грн. 69 коп. 3%річних , 298 грн. 89 коп. пені та судові витрати.

Відповідач в засідання суду 22.10.2009р. не з”явився. 20.10.2009р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву по справі № 10/217, у якому Відповідач проти позову заперечує посилаючись на той факт, що Позивачем не було вжито жодних заходів щодо врегулювання господарського спору. Як стверджує Відповідач, за поставлену продукцію оплата була здійснена 13.10.2009р. , про що як доказ свідчить виписка банківської установи , долучена до відзиву на позовну заяву.

Спір розглядається згідно ст.75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

Судом встановлено:

01 січня 2009 року між ТзОВ „Торгівельна фірма „Нова справа” ( надалі - Позивач ) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) укладено Договір поставки № 0240.

За даним договором, Постачальник зобов”язується в порядку та на умовах , визначених цим Договором поставити Товар(Продукцію), а Покупець зобов”язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором прийняти Товар і оплатити його вартість в терміни , що визначені даним Договором та по договірних цінах, що зазначені у видаткових накладних (п.1.1).

Термін проведення оплати отриманої продукції визначений у п.4.3 Договору, відповідно до якого оплата за продукцію проводиться протягом 7 (семи) календарних днів від дати отримання товару Відповідачем .

Як встановлено судом , на виконання своїх договірних зобов”язань по Договору №0240 Позивач здійснив на користь Відповідача поставку Товару згідно накладної №000010887 від 18.06.2009р. на загальну суму 5468 грн. 44 коп. Факт отримання відповідного товару підтверджується підписами та відміткою Відповідача на видатковій накладні.

На момент подання позовної заяви до суду основний борг Відповідача складає 5468грн. 44 коп.

Як з”ясовано в судовому засіданні 22.10.2009р., Відповідач повністю сплатив суму основного боргу 5468 грн. 44 коп. , тому в цій частині провадження у справі слід припинити.

Згідно п. 5.1 вказаного договору , у випадку несвоєчасної оплати за отриманий Товар Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Сума пені , відповідно до поданого Позивачем розрахунку, за період з 26.06.2009р. по 28.09.2009р. становить 298 грн. 98 коп. ( розрахунок в матеріалах справи).

Крім цього, Позивачем нараховано 3%річних за період з 26.06.2009р. по 28.09.2009р. , що становить 42 грн. 69 коп. ( розрахунок в матеріалах справи).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача , розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 230 ГК України передбачає , що учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності , невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання , зобов”язаний сплатити штрафні санкції . Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Пунктом 4 ст. 231 ГПК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі , передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов”язання або у певній, визначеній грошовій сумі , або у відсотковому відношенні до суми зобов”язання незалежно від ступеня його виконання , або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Правова норма ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з вищенаведених правових норм , до стягнення з Відповідача правомірно підлягає 3% річних в розмірі 42 грн. 69 коп. та пеня у розмірі 298 грн. 89 коп., нарахована на підставі п.5.1 Договору .

Доказів сплати пені та річних Відповідач суду не представив.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.230 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49,75, п.1.1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (79070, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 р/р НОМЕР_2 в ВАТ „БГ Банк” МФО 320995) на користь ТзОВ „Торгівельна фірма „Нова справа” ( 79016, м.Львів, вул. Городоцька, 84 код ЄДРПОУ 31363286 р/р26001032043000 АКІБ „Укрсиббанк” м.Харків МФО 351005 ) 42 грн. 69 коп. 3% річних, 298 грн. 89 коп. пені, 102 грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу 5468 грн. 44 коп. припинити.

4.Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя