Рішення № 6517604, 22.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.09                                                                                           Справа№ 11/172

По справі:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанії Крона плюс”, м.Київ

До відповідача: Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства, м.Золочів Львівської області

Про стягнення 18299,90грн.

У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

Від позивача: Боднарчук –предст. доручення № 115 від 27.08.2009року

Від відповідача: Наконечна –предст. доручення № 41 від 07.10.2009року

Стороні, яка бере участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме її процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанії Крона плюс” про стягнення із Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства 18299,90грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.10.2009року.

В судовому засіданні 08.10.2009року судом оголошувалась перерва до 22.10.2009року для надання сторонами можливості уточнення суми позовних вимог.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовились.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

16.03.2006року між сторонами було укладено договір підряду № 90 від 16.03.2006року відповідно до якого позивач зобов’язався виконати за завданням замовника роботи по очищенню системи опалення житлового будинку за адресою: м.Золочів, вул. С.Бандери, 5, за що останній зобов’язався розрахуватися згідно актів виконаних робіт.

Вартість робіт згідно п.2.1 договору становить 20299,20грн.

Згідно п.п.2 договору кінцева ціна договору визначається по фактично виконаних об’ємах і актах виконаних робіт, в цінах на момент їх оплати.

Позивач виконав умови договору в повному обсязі на суму 20299,20грн., що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в від 15.05.2006року, дефектним актом, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 від 15.05.2006року, актом про договірну ціну станом на 01.01.2006року.

Жодних претензій зі сторони відповідача, щодо виконаної роботи не було.

18.11.2008року відповідач у відповідь на зазначену претензію направив позивачу лист (вих.№ 432) в якому визнав наявність за ним заборгованості станом на 01.11.2008року в сумі 8299,20грн.

Оскільки, на момент подання позову заборгованість відповідачем не погашена, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми.

На основну суму боргу, позивачем нараховано 5001,65грн. пені, 4265,79грн.-інфляційних та 733.26грн. річних.

Таким чином, загальна сума позову складає 18299,90грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовну вимогу такою, що підлягає до задоволення частково з огляду на наступне:

16.03.2006року сторони уклали договір підряду № 90 на підставі якого позивач здійснив очищення системи опалення житлового будинку за адресою: м.Золочів, вул.С.Бандери, 5 на суму обумовлену п.2.1 договору, що складає 20299,20грн.

Факт виконання позивачем договірних зобов’язань підтверджується:

-          Актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в від 15.05.2006року;

-          дефектним актом;

-          довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 від 15.05.2006року;

-          актом про договірну ціну станом на 01.01.2006року.

Претензій стосовно якості виконаних робіт або простроченого строку здачі виконаних робіт на момент прийняття роботи та на момент подання позову у відповідача не було.

Згідно ст. 853 ЦК України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, у відповідача відсутні будь-які підстави для відмови від оплати згідно договору.

Згідно п.3.3 договору кінцевий розрахунок по даному договору проводиться замовником не пізніше 30 днів після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків.

Оскільки термін оплати пройшов, а заборгованість в розмірі 8299,20грн. не оплачена, позивач надіслав відповідачу претензію вих.№ 119 від 29.10.2008року, на яку надійшла відповідь вих.№ 432 від 18.11.2008року, згідно якої відповідач визнав суму боргу та зобов’язався провести оплату.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

Згідно статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст. 509 ЦК України зазначає, що зобов»язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або за неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на вищенаведене, відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав тобто відповідачем були порушені вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку встановлені договором.

Згідно статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

На момент подання позову оплата не проведена, що дає підстави суду задоволити позовні вимоги в частині стягнення 8299,20грн. основної заборгованості.

Крім цього, п.6.4 договору передбачено нарахування пені за несвоєчасну оплату вартості виконаних робіт в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів.

20.10.2009року позивачем подано заяву про зменшення суми позовних вимог від 12.10.2009року, відповідно до якої позивач відмовляється від нарахування пені.

Відповідач (Емітент) не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання згідно вимог пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, Емітент (Відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

По-друге, боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, стаття 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Враховуючи тривалий період часу, який пройшов з моменту коли зобов’язання повинне було бути виконаним, відповідач несе відповідні фінансові збитки, пов’язані із не поступленням коштів.

Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні збитки понесені ним внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов’язань та 3% річних за користування чужими коштами.

Відповідно до Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.05.1999року № 02-5/223 „Про деякі питання пов’язані із застосуванням індексу інфляції” відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків.

У разі необхідності господарські суди можуть витребувати від органів статистики дані про розмір індексу інфляції за той чи інший період.

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Позивачем представлено обґрунтований розрахунок інфляційних в розмірі 4265,79грн., та річних в розмірі 733,26грн., що зменшились внаслідок подання позивачем заяви про зменшення суми позовних вимог від 12.10.2009року і становлять 722,70грн.

Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК)

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у випадку відмови від позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49 п.4 ст.80, ст.ст. 82-84, 116 ГПК України,

суд,-

в и р і ш и в :

           Позов задоволити частково.

Стягнути з Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства, вул. Лермонтова, 2, м.Золочів Львівської області (код ЄДРПОУ 03348703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанії Крона плюс”, вул. Васильківська, 14 офіс 418, м.Київ (код ЄДРПОУ 32492718) 8299,20грн. основного боргу, 4265,79грн. інфляційних втрат, 722,70грн. річних, 132,87грн. держмита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В рештій частині позову провадження у справі припинити.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя