Ухвала суду № 65174630, 09.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/316/16-к Головуючий у І інстанції Корчков А. А.Провадження № 11-кп/780/319/17 Доповідач у 2 інстанції Зіміна В. Б.Категорія 27 09.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

09 березня 2017 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Зіміної В.Б.

суддів: Гриненка О.І., Семенцова Ю.В.

секретаря судового засідання: Яреми К.О.

прокурора: Ляшенко Р.О.

обвинуваченого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Іванківського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Іванківського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Запрудка Іванківського району Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 249 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі, з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та згідно ст. 76 КК України покладено на нього обов'язки: протягом іспитового строку, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Чорнобиль Київської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч.1 ст. 249 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі, з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та згідно ст. 76 КК України покладено на нього обов'язки: протягом іспитового строку, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов прокурора в інтересах Державної екологічної інспекції в Київській області про відшкодування шкоди, задоволено.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету Іванківської області кошти в сумі 23681 (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн., по 11840,50 грн. з кожного.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно із вироком, кримінальне правопорушення обвинуваченими було вчинено за наступних обставин.

13.04.2015 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, з метою зайняття незаконним рибним добувним промислом, на моторному човні вийшли на воду р. Дніпро в районі відселеного с. Термці зони відчуження, де в заборонений період часу, незаконно встановили 8 рибальських сіток.

14.04.2015 року ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_3 прибули до того ж місця на р. Дніпро, де незаконно вилучили з встановлених ними рибальських сіток рибу різних видів на загальну суму 23681 грн., чим спричинили істотну шкоду навколишньому природному середовищу, що виразилось у незаконному вилученні великої кількості водних біоресурсів у період їхнього природного відтворення (нересту).

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що вирок суду є незаконним у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Так, звільняючи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням, суд поклав на них обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, серед яких не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації - п.2 ч.2 ст. 76 КК України (в редакції Закону від 07.09.2016 року), в той час коли вироком обвинувачених засуджено за кримінальне правопорушення, яке вони вчинили 14.04.2015 року, тобто до дня набрання чинності Законом України від 07.06.2016 року. При цьому, п.2 ч.1 ст. 76 КК України (в редакції Закону від 14.04.2009) визначає, що суд може зобов'язати засудженого не виїжджати за межі України лише на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Проаналізувавши зазначені норми слідує, що саме нова редакція ст. 76 КК України від 07.09.2016 року в частині заборони виїзду за межі України взагалі, а не тільки на постійне проживання, погіршує становище засуджених, а тому на думку прокурора суд не мав права покладати на обвинувачених даний обов'язок.

В зв'язку з цим прокурор просить вирок суду першої інстанції змінити в частині покладених на обвинувачених обов'язків, передбачених ст. 76 КК України та із визначених судом на підставі ст. 76 КК України обов'язків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 виключити обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В решту вирок суду залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав та просив задовольнити;

обвинуваченого ОСОБА_2, який проти апеляційної скарги прокурора заперечував та просив залишити вирок суду без змін;

вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обвинуваченого ОСОБА_2 з останнім словом, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На підставі ст. 404 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог тільки, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Висновки суду про винність обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та кваліфікація їх дій у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 249 КК України та фактичні обставини, наведені у вироку учасниками судового процесу не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність із визначених судом на підставі ст. 76 КК України обов'язків ОСОБА_2 і ОСОБА_3, виключити обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації заслуговують на увагу.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України та призначено їм покарання у виді 1 року обмеження волі, кожному. Відповідно до ст. 75 КК України обвинувачених звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на кожного з них, згідно ст. 76 КК України обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважених орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно матеріалів кримінального провадження, кримінальне правопорушення обвинуваченими вчинене 14.04.2015 року.

П.2 ч.1 ст. 76 КК України (в редакції Закону від 14.04.2009 року) визначалося, що суд може зобов'язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції.

П.2 ч.2 ст. 76 КК України (в редакції Закону від 07.09.2016 року) визначено, що суд може зобов'язати засудженого не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Оскільки, нова редакція закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 76 КК України в редакції від 07.09.2016 року в частині заборони виїзду за межі України в порівнянні з редакцією ст. 76 КК України від 14.04.2009 року погіршує становище обвинувачених, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення вимог ст. 5 КК України, поклавши на ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обов'язок, передбачений п.2 ч.2 ст. 76 КК України (в редакції Закону від 07.09.2016 року).

В той же час, враховуючи, що п.2 ч.1 ст. 76 КК України (в редакції від 14.04.2009 року) передбачав право суду застосувати до засудженого обовязок не виїжджати за межі України на постійне проживання, то застосувавши ст. 76 КК України до обвинувачених, її необхідно привести у відповідність до закону у редакції від 14.04.2009 року.

Згідно ст. ст. 409, 413 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вирок Іванківського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підлягає зміні, а саме зміненню в резолютивній частині визначеного судом на підставі ст. 76 КК України обов'язку ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виклавши його в наступній редакції - не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 424, 426 КПК України колегія суддів;-

у х в а л и л а :

Вирок Іванківського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3, змінити.

Змінити резолютивну частину вироку Іванківського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року, замінивши визначений судом на підставі ст. 76 КК України обов'язок ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації на обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ В.Б. Зіміна

О.І. Гриненко

Ю.В. Семенцов