Рішення № 6517232, 07.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.09                                                                                           Справа№ 17/169

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, м. Київ в особі Львівської філії ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, м. Львів

до відповідача: ЗАТ “Страхова компанія “Еталон”, м. Київ в особі Управління страхування по Львівській області ЗАТ “Страхова компанія “Еталон”, м. Львів

про: стягнення 8 626,87 грн.

Представники :

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, м. Київ в особі Львівської філії ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, м. Львів до ЗАТ “Страхова компанія “Еталон”, м. Київ в особі Управління страхування по Львівській області ЗАТ “Страхова компанія “Еталон”, м. Львів про стягнення 8 626,87 грн.

Ухвалою суду від 10.08.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.09.2009р.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 22.09.2009р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 22.09.2009р. представник позивача вказав, що 17.09.2009р. відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 6 746,32грн., на підтвердження чого надав суду підсумкову виписку по рахунку Львівської філії ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”.

В судове засідання 07.10.2009р. сторони явку представників з невідомих причин не забезпечили.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

29.10.2006р. близько 14 год. 00 хв. у м. Львові, по вул. Листопадового Чину, 22, водій Бербека Назарій Володимирович, керуючи автомобілем марки “Субару” д.н. ВС 0085 АЕ не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем “Субару Імпреза” д.н. 034-00 ТС, що знаходився під керуванням Вовчука В.Д.

Факт Дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), підтверджується довідкою Відділення ДАІ № 9/1-2887 СК від 01.12.2006р. та Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 20.11.2006р. у справі №3-13278/06.

Відповідно до Постанови Залізничного районного суду м.Львова водія Бербеку Н.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП.

Згідно із Довідкою Відділення ДАІ № 9/1-2887 СК від 01.12.2006р. в результаті ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження.

Як вбачається із матеріалів справи на момент ДТП автомобіль “Субару Імпреза” був застрахований у страховій компанії “Гарант Авто” (після перейменування “Дженералі Гарант”) (в тому числі від пошкоджень внаслідок ДТП) згідно договору № 19-3292580 від 09.12.2005р. добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності. Договір складений на умовах правил добровільного страхування № 19/1.

Для визначення вартості ремонту автомобіля “Субару Імпреза” позивач замовив у субєкта оціночної діяльності ЗАТ “Експерт-Сервіс” проведення автотоварознавчого дослідження. Відповідно до Звіту № 577/06 автотоварознавчого дослідження автомобіля “Субару Імпреза” д.н. 034-00 ТС від 01.11.2006р., вартість матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля “Субару Імпреза” становить 7 256,32 грн.

Згідно Страхового акту № 50545 від 09.01.2007р., позивачем було проведено розслідування, а також прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 8 638,00грн. Факт виплати відшкодування підтверджується Платіжними дорученнями: № 2247 від 04.12.2006р. на суму 4 908,00 грн., № 100 від 16.01.2007р. на суму 3 370,00 грн. та № 2371 від 19.12.2006р. про оплату вартості експертного дослідження на суму 360,00грн.

Цивільно-правова відповідальність Бербеки Н.В. застрахована у Страховій Компанії “Еталон” згідно договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджує Поліс № ВА/0418870 від 26.04.2006р. обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений на умовах третього типу.

Як зазначається у позовній заяві позивач шляхом надсилання претензії про відшкодування шкоди звертався до відповідача із пропозицією провести відшкодування згідно ЗУ “Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, що підтверджується квитанціями та повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте викладеної у претензії вимоги відповідач не виконав і станом на день подання прозову сума основного боргу ЗАТ “Страхова компанія “Еталон” перед позивачем становила 7 106,32 грн. (сума страхового відшкодування за мінусом франшизи).

Під час розгляду справи, а саме 17.09.2009р. відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 6 746,32грн., що підтверджується підсумковою випискою по рахунку Львівської філії ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”.

Окрім суми матеріальної шкоди позивач із посиланням на п.п. 37.1., 37.2. ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” просить суд стягнути з відповідача 1 520,55грн. пені.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідно до умов договору № 19-3292580 від 09.12.2005р. добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності було виплачено страхувальникові страхову виплату у розмірі 8 638,00грн., про що свідчать Платіжні доручення: № 2247 від 04.12.2006р. на суму 4 908,00 грн., № 100 від 16.01.2007р. на суму 3 370,00 грн. та № 2371 від 19.12.2006р. про оплату вартості експертного дослідження на суму 360,00грн.

У п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України як одну з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За правилами ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з постановою Залізничного районного суду м.Львова від 20.11.2006р. ухваленою у справі №3-13278/06 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП Бербеки Н.В., матеріальна шкода Вовчук В.Д. була завдана внаслідок порушення Бербекою Н.В. п. 13.1. Правил дорожнього руху України.

Відповідно до положень ст. 35 ГПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Ст. 993 ЦК України та ст 27 Закону України “Про страхування” передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до водія Вовчук В.Д., винного у скоєнні ДТП.

Як встановлено в процесі розгляду справи на момент скоєння ДТП, внаслідок якого було завдано майнову шкоду страхувальнику, цивільно-правова відповідальність Бербеки Н.В. була застрахована у Страховій Компанії “Еталон” згідно Полісу № ВА/0418870 від 26.04.2006р. обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений на умовах третього типу.

Відповідно до п. 22.1. ст 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 7 106,32 грн. (сума страхового відшкодування за мінусом франшизи).

Як вже зазначалося, після подачі позову до суду, відповідач провів позивачу часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 6 746,32грн., що підтверджується підсумковою випискою по рахунку Львівської філії ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”. Таким чином, в частині стягнення 6 746,32 грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Заборгованість відповідача в сумі недоплаченої частки страхового відшкодування, що становить 360,00 грн. підтверджена матеріалами справи і тому підлягає стягненню.

Щодо вимог позивача про стягнення 1 520,55грн. пені, то суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання. У ст 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, виконання зобов’язання відповідачем перед третіми особами згідно Полісу № ВА/0418870 від 26.04.2006р. обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів пенею не забезпечено, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 1 520,55грн. пені до задоволення не підлягають.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати покладаються на сторони відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 509, 546, 547, 549, 979, 993, 1166, 1172, 1187 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з ЗАТ “Страхова компанія “Еталон” (м. Київ, вул. Дегтярівська, 2/33Б. Код ЄДРПОУ 20080515) на користь ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” (м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3. Код ЄДРПОУ 19334092) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 360,00 грн., 84,02 грн. державного мита та 98,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 1 520,55грн. пені у позові відмовити.

4.          В частині стягнення 6 746,32грн. боргу провадження у справі припинити.

5. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя