Рішення № 6517216, 13.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.09                                                                                           Справа№ 24/128

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Скорпіо”, м.Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Метрополь”, м.Львів

Про стягнення 51 113,30грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача –Дубовик І.А. –представник

Від відповідача –не з’явився

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 51113,30грн., в т.ч.: 35209,98грн. основного боргу, 13657,60грн. пені та 2245,72грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору №40 від 22.05.2006року позивач поставив відповідачеві товар, який підлягав оплаті по мірі реалізації товару, кожний місяць до 20 числа (п.4.1 договору). Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 14.06.2009 року відповідач не оплатив товар на суму 35 209,98грн. За несвоєчасну оплату товару, на підставі п.3.3 договору позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 13657,60грн.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 2245,72грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов чи будь-яких пояснень не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення 05.10.2009року поштових відправлень за №4768231 та №4768240.

Розглянувши матеріали справи в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.

22.05.2006 року позивачем та відповідачем укладено договір №40, відповідно до умов якого позивач зобов’язується передати у власність відповідачеві товар, а останній зобов’язуються оплатити його.

За період з 25.05.2006року по 14.12.2006року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 96312,28грн., що підтверджується поданими суду видатковими накладними за вказаний період та довіреностями, виданими відповідачем уповноваженій особі та отримання товару від позивача.

Строк оплати товару встановлено сторонами в п.4.1 договору –по мірі реалізації товару, кожен місяць до 20 числа.

Відповідач взяті на себе зобов’язання виконав частково, за період з 12.07.2006 року по 06.06.2007рокувідповідач оплатив товар в сумі 56594,34грн., підтвердженням чого є виписки банку з рахунка клієнта, які додані до матеріалів справи.

Крім того, по накладних №37 від 07.06.2006року та №4 від 28.01.2007року відповідач повернув позивачеві товар на суму 4508,00грн. (накладні на повернення товару додані до матеріалів справи).

Отже, заборгованість відповідача становить 35209,94грн. (96312,28 –56594,34 –4508,00).

Названа сума боргу підтверджується актом звірки розрахунків станом на 14.06.2007р., підписаним двома сторонами.

За прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання на підставі п. 3.3 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 13657,60грн., що нарахована, як зазначено у розрахунку, за період з 23.10.2008року по 30.07.2009року в розмірі 0,05% в сумі 13657,60грн.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 2245,72грн., які нараховані за період з 14.06.2007року по 30.07.2009року від суми боргу 35209,94грн.

Розрахунки пені та 3% річних додані до матеріалів справи.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

В силу п.6 ст.232 нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 35209,94грн. основного боргу та 2245,72грн. 3% річних законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення. Основний борг на суму 0,04 грн. не підтверджений доказами, тому не підлягає до задоволення.

В частині стягнення 13657,60грн. пені позов не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до п.6.ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконане.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не оплатив товар , який був поставлений йому в липні-грудні 2006р. та підлягав оплаті щомісяця до 20 числа. Відтак, кінцевий термін оплати товару - до 20.12.2006р., а 6 місячний строк для нарахування пені закінчується 20.06.2007р. Отже, нарахування пені за період з 23.10.2008р. по 30.07.2009р. суперечить закону.

Крім того, судом встановлено що при поданні позову (подано до суду 10.08.2009р.) позивач сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315грн. (п/д №844 від 29.07.2009р.). Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009р. № 693, яка діє з 14.07.2009р., скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. № 361 та відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, згідно з якою сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підлягала до сплати на момент подання позову становила 118,00грн. Отже, позивач сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в більшому розмірі, ніж було передбачено законодавством на момент подання позову. Зайво сплачені витрати в сумі 197,00грн. (315,00 –118,00) підлягають поверненню позивачеві.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 47, 49, 75, ст. 82-85, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Метрополь”, ідентифікаційний код 25234638, юр.адрса: 79011, м.Львів, вул.Ів.Франка, 90/12, фактичне місцезнаходження: 79021, м.Львів, вул.С. Петлюри,37А, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Скорпіо”, ідентифікаційний код 24211500, адреса: 01010, м.Київ, бульвар Лесі Українки,2 - 35209,94грн. основного боргу, 2245,72грн. 3% річних, 374,55грн. державного мита та 86,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Скорпіо”, ідентифікаційний код 24211500, адреса: 01010, м.Київ, бульвар Лесі Українки,2, довідку на повернення з державного бюджету зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197,00грн.

Суддя