Рішення № 6517084, 13.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.09                                                                                           Справа№ 10/203

За позовом: Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі НАК „Украгролізинг” в особі Львівської філії НАК „Украгролізинг”, м.Львів

до відповідача: приватне підприємство „Теодор”, с.Семигинів Стрийський район

про стягнення 35943 грн. 23 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

від прокуратури : Панасик О.І. –посвідчення №181 від 03.11.2008р. ;

Від позивача : Новосілець О.Я.-представник (довіреність № 14/20-166-09 від 02.01.2009р.);

Від відповідача: не з’явився;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі НАК „Украгролізинг” в особі Львівської філії НАК „Украгролізинг”, м.Львів до приватного підприємства „Теодор”, с.Семигинів Стрийський район про стягнення 35943 грн. 23 коп.

Ухвалою суду від 18.09.2009р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 13.10.2009р.

Прокурор та Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримують повністю.

Відповідач в засідання суду не з”явився, відзиву на позов не представив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4750170 .

Спір розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

Судом встановлено:

24.03.2005 року між НАК „Украгролізинг” (Лізингодавець) та Приватним підприємством „Теодор” (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 13-05-280 фл.

В ході проведеної прокуратурою перевірки встановлено, що Постановою КМУ від 11.04.2001р. №354 „Про утворення НАК ”Украгролізинг” на базі державного лізингового підприємства утворене ВАТ НАК ”Украгролізинг”. Згідно Статуту Позивача , останній підпорядкований Кабінету Міністрів України та створений з метою реалізації державної політики в аграрно-промисловій сфері. Крім того, частка державних коштів у статутному фонді Позивача становить більше 50%, несплата лізингових платежів Відповідача –ПП „Теодор” суперечить інтересам держави.

На виконання умов вищевказаного договору Лізингодавцем передано в лізинг ПП „Теодор” сільськогосподарську техніку , а саме:

-          Сівалка універсальна пунктирна пневмонічна СУПН -8А зав. №6 вартістю 27450 грн. за актом приймання-передачі №13 від 21.04.2005р.

-          трактор МТЗ-82.1.26 зав.№004032 вартістю 83100 грн. за актом приймання –передачі №103 від 21.07.2005р.

Відповідно до п.4.1 Договору № 13-05-280 фл з моменту одержання предмета лізингу за користування останнім Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі , черговість яких кратна шести місяцям. До лізингових платежів включається сума , що відшкодовує частину вартості предмета лізингу та сума щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг предмет лізингу.

Розмір лізингових платежів , їх склад та строк оплати встановлюються додатком до Договору „Графік сплати лізингових платежів”( п.4.2 Договору №13-05-280 фл.)

Станом на день розгляду справи в суді загальна сума несплачених Відповідачем лізингових платежів становить 33393 грн.57 коп. (розрахунок додано до позовних матеріалів).

У відповідності до п. 7.1 Договору № 13-05-280 фл за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний день прострочення від несплаченої суми нарахував Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за період з 21.10.2008р. по 20.04.2009р. в розмірі 2549 грн. 66 коп.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення основного боргу та пені за неналежне виконання грошового зобов”язання.

Суд, розглянувши та дослідивши докази по справі, вислухавши пояснення представників Прокуратури та Позивача прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) , або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі)(ст.806 ЦК України).

Статтею 807 ЦК України встановлено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов”язання може забезпечуватись неустойкою, іншими видами забезпечення виконання зобов”язань.

Відповідно ст.1 до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочення платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.1 Договору №13-05-280 фл від 24.03.2005р , за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який нараховується пеня.

Виходячи з вищенаведених норм закону , до стягнення з Відповідача правомірно підлягає 33393 грн. 57 коп. основного боргу та 2549 грн. 66 коп. пені , нарахованої відповідно до п.7.1 Договору в сумі 2549 грн. 66 коп. ( розрахунок в матеріалах справи).

Доказів виконання господарського зобов”язання чи заперечень на позов відповідач суду не представив.

Відповідно до ст. 361 Закону України „Про прокуратуру” , підставою для представлення прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб , що вчиняються між ними або державою.

Згідно ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою , вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 по справі про організацію тлумачення положень ст. 2 ГПК України :

- під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у ч.2 ст.2ГПК України , потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом п.2 ст.121 Конституції України та статей 2 і 29 ГПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор , реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193ГК України, ст. ст. 806,807 ЦК України , ст. ст. 43, 49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства „Теодор” ( Львівська область, Стрийський район, с.Семигинів код ЄДРПОУ 32730552) на користь Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” в особі Львівської філії НАК „Украгролізинг”( м.Львів, пр. Чорновола, 67 п/р 260067994 в ЛОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” МФО 325570 код ЄДРПОУ 25259503) 33393 грн. 57 коп. основного боргу та 2549 грн.66 коп. пені.

3. Стягнути з приватного підприємства „Теодор” ( Львівська область, Стрийський район, с.Семигинів код ЄДРПОУ 32730552) в доход державного бюджету України 359грн.43 коп. державного мита.

4. Стягнути з приватного підприємства „Теодор” ( Львівська область, Стрийський район, с.Семигинів код ЄДРПОУ 32730552) в доход державного бюджету України 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя