Ухвала суду № 65170777, 09.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 485/1543/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Лисенко М.Є. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Вербицької Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області на постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про визнання неправомірним рішення та його скасування, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом та, після уточнення позовних вимог просив суд зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію з урахуванням стажу роботи у СВК-5 з 27 червня 1983 року по 01 березня 1995 рік, відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в подвійному розмірі, вважаючи, що діями відповідача порушено положення ст.60 "Про пенсійне забезпечення".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Снігурівська виправна колонія №5 відноситься до інфекційних лікувальних закладів, а тому відмова УПФУ у зарахуванні стажу роботи позивачу у вказаному закладі у подвійному розмірі є протиправною.

За наслідками розгляду зазначеної справи Снігурівським районним судом Миколаївської області 19 грудня 2016 прийнято в судовому засіданні постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення Управління Пенсійного фонду України у Снігурівському районі Миколаївської області (надалі - УПФУ) щодо відмови у зарахуванні у подвійному розмірі до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Снігурівській виправній колонії №5 з 01 липня 1983 року по 01 березня 1995 рік.

Задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи протиправною відмову УПФУ в Снігурівському районі Миколаївської області в зарахуванні, суд першої інстанції посилався на положення Законів України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», «Про пенсійне забезпечення», та Перелік закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджений наказом Державного департаменту з питань виконання покарань від 24 грудня 2004 року № 247, дійшовши висновку, що положення вказаних законодавчих актів є нормами прямої дії, які надають право позивачу на врахування періоду його роботи в туберкульозній лікарні в подвійному розмірі і розроблення додаткових механізмів їх застосування не потребується.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі пенсійний орган посилається на те, що при розгляді справи суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки до УПФУ позивач не надав будь-яких документальних підтверджень того, що установа ІН-136/5 у період роботи в ній ОСОБА_1 до 01.01.2004р. була інфекційним закладом (відділенням) охорони здоров'я, як того вимагають положення статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що вперше акредитація Снігурівської виправної колонії проведена 22.12.2006р., а тому статус «заклад охорони здоров'я» установа ІН-136/5 набула лише у 2006 році.

До суду апеляційної інстанції заперечення позивача на вказану апеляційну скаргу не надходило.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Предметом спору є відмова управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області, викладена в листі від 09.11.2016 року, щодо врахування в подвійному розмірі періоду роботи ОСОБА_1 у Снігурівській виправній колонії №5 (а.с.8).

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з листопада 2016 року перебуває на обліку в УПФУ в Снігурівському районі Миколаївської області і отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення".

28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з проханням про проведення йому зарахування до стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоду роботи з 27 червня 1983 року по 15 липня 2016 рік у Снігурівській виправній колонії №5, однак йому відмовлено.

Підставою для неврахування відповідачем стажу роботи позивача у подвійному розмірі стало ненадання документів на підтвердження його роботи в інфекційному закладі охорони здоров'я Департаменту кримінально-виконавчої служби (туберкульозній лікарні чи міжобласній туберкульозній лікарні).

Апеляційний суд встановив, що УПФУ в Снігурівському районі Миколаївської області не заперечує підтвердження позивачем його стажу роботи у період з 27 червня 1983 року по 01 березня 1995 рік у Снігурівській виправній колонії №5. Підставою для відмови у зарахуванні вказаного стажу у подвійному розмірі є висновок відповідача, що Снігурівська виправна колонія №5 у зазначений період не мала статусу інфекційного закладу охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України (туберкульозна лікарня чи міжобласна туберкульозна лікарня), у зв'язку з чим положення ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на позивача не розповсюджуються.

Такі доводи УПФУ в Снігурівському районі Миколаївської області апеляційний суд вважає помилковими.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами статті 7 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності.

Згідно роз'яснень Міністерства охорони здоров'я України від 27 січня 2010 року №05.03-18-54/973 «інфекційний заклад (відділення)» є заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.

Згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції Закону №1110-IV від 10.07.2003р., робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Пунктом 1 Переліку закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Державного департаменту з питань виконання покарань від 24.12.2004р. №247, до лікарняних закладів та лікувально-профілактичних закладів особливого типу віднесено спеціалізовані - туберкульозна лікарня. Цим же переліком визначено, що лікарня є медичним закладом, призначеним для надання спеціалізованої (вторинної) лікувально-профілактичної допомоги хворим. Лікарня, де хворим надається стаціонарна медична допомога за однією лікарською спеціальністю, називається спеціалізованою. Лікарня може мати у своєму складі поліклініку (амбулаторію, амбулаторно-профілактичні відділення).

Апеляційний суд встановив, що на підставі наказу МВС УРСР від 27.06.1983р. №0119 виправно-трудова колонія (№5) (установа ІН 316/5 УВС Миколаївського облвиконкому) з 01 липня 1983 року перепрофільована в установу виконання покарань для утримання засуджених чоловіків, хворих закритими формами туберкульозу легень з лімітом наповнення - 600 чоловік, у тому числі стаціонару на 100 ліжок, з направленням хворих засуджених на лікування в ВТК №5 зі слідчих ізоляторів і виправно-трудових колоній у відповідності з вимогами наказу МВС УРСР №0230-1980 року та за нарядами медичного управління МВС УРСР. (а.с.12)

Переліком спеціалізованих установ та міжобласних лікарень УВП, до яких направляються засуджені, хворі на туберкульоз, затвердженим Наказом МВС України від 11.10.1994р. №556, установа ІН 316/5 УМВС України в Миколаївській області визначена як спеціалізована установа, в яку направляються на лікування чоловіки, хворі на активну форму туберкульозу, які підлягають триманню на загальному та посиленому режиму ув'язнення та неповнолітні чоловічої статті, хворі на активну форму туберкульозу. Аналогічне визначення установи було зазначено у Переліку, затвердженому наказом МВС України №836 від 03.12.1996 року. (а.с.31-34)

На підставі наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань №165 від 29.11.1999р. «Про введення в дію нових найменувань органів та установ кримінально-виконавчої системи України» установа ІН-316/5 перейменована в Снігурівську виправну колонію управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№5).

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 02.04.2009р. №59 Снігурівську виправну колонію №5 УДДУ у Миколаївській області перейменовано у спеціалізовану туберкульозну лікарню середнього рівня безпеки.

Згідно наказу Державного Департаменту України з питань виконання покарань №157 від 14.07.2009р. «Про організаційно-штатні посади» введено в дію нове найменування Снігурівська виправна колонія Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№5) - спеціалізована туберкульозна лікарня середнього рівня безпеки (для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз), планове наповнення 610 осіб.

Наказом Державної пенітенціарної служби України №427 від 18.06.2012р. «Про організаційні штатні питання по установах виконання покарань, їх підприємствах та слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби в Миколаївській області» Снігурівська виправна колонія №5 Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№5) реорганізована у Снігурівську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№5) й значиться як спеціалізована туберкульозна лікарня, середнього рівня безпеки (для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз).

Зазначене підтверджено довідкою Снігурівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби в Миколаївській області від 02.02.2015р. №5/5-384 (а.с.9).

Таким чином, з липня 1983 року у Снігурівській виправній колонії №5 утримуються та лікуються засуджені чоловіки, хворі на туберкульоз, у тому числі й на активну форму туберкульозу, тобто фактично установа виконує функції інфекційного закладу охорони здоров'я, призначеного для надання спеціалізованої (вторинної) медичної допомоги засудженим, хворим на туберкульоз, а тому відноситься до інфекційних лікувальних закладів.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що Снігурівська виправна колонія №5 Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області, де працював позивач, є інфекційним закладом в розумінні ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а стаж роботи ОСОБА_1 з з 01 липня 1983 року по 01 березня 1995 рік підлягає зарахуванню у подвійному розмірі.

З огляду на обставини, викладені вище, доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів того, що установа ІН-136/5 в момент роботи в ній позивача була інфекційним закладом (відділенням) охорони здоров'я є безпідставними.

Таким чином, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області - залишити без задоволення, а постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про визнання неправомірним рішення та його скасування - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: Н.В. Вербицька