Постанова № 65170613, 28.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 496/3053/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Трушина О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.

- Шеметенко Л.П.

Розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 26 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачка звернулась до суду першої інстанції до відповідача, в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення перерахунку їй пенсії відповідно до ст. 37-1 Закону України « Про державну службу», у розмірі 80%, виходячи із суми заробітної плати, на яку нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 26 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права у зв'язку з чим апелянт, просить скасувати постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Справа розглядається в порядку ст..183-2 КАС України в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги в вищевказаній частині, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час набуття позивачем права на пенсійне забезпечення за ст.ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» було встановлено її право на отримання та на перерахунок пенсії у разі підвищення заробітної плати державним службовцям, а тому, на думку суду першої інстанції, зазначена норма зберігає юридичну силу, як для позивача, так і для відповідача на час звернення останньої із заявою про перерахунок пенсії від 23.09.2016 року. При цьому, з посиланням на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та дату подання позивачем заяви про перерахунок пенсії, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з 01.05.2016 року, як того просила остання.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи спірне питання, з огляду на викладене.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До 01 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульоване нормами Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.

З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Оскільки позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії лише 16 серпня 2016 року та просить здійснити їй перерахунок пенсії, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року, яка набрала чинності з 01 травня 2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01 травня 2016 року Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року, по іншому врегульовані правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням (як призначенням, так і перерахунком) державних службовців.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 292, яка застосовується з 01 травня 2016 року, відповідно до статей 51 і 52 нового Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року було встановлено мінімальний розмір посадового окладу у державних органах, затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби, розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців працюючим державним службовцям.

Разом з цим, зазначена постанова Кабінету Міністрів України не передбачає ні можливості, ні механізму перерахунку пенсій державного службовця у зв'язку із змінами розміру заробітної плати.

Крім того, Кабінетом Міністрів України 14 вересня 2016 року прийнято постанову № 662 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка застосовується з 01 травня 2016 року. Даною постановою затверджено порядок призначення пенсій деяким категоріям громадян та визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії». Право державних службовців на перерахунок призначеної пенсії вказаною постановою № 622 не визначено.

Тобто, як станом на 01.05.2016 року, так і на момент звернення позивача за перерахунком пенсії, не було передбачено ні можливості, ні механізму перерахунку пенсій державного службовця у зв'язку із змінами розміру заробітної плати.

Слід відзначити, що зазначені законодавчі зміни не були визнані неконституційними Конституційним Судом України.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем обґрунтовано відмовлено в проведенні такого перерахунку, оскільки правові норми, які б передбачали перерахунок призначеної позивачеві пенсії за наведених позивачем обставин відсутні.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії задоволенню не підлягають.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В свою чергу, жодні соціальні права не є абсолютними, вони можуть бути обмежені у визначеному Законом порядку. Так, як зазначалося вище, у відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За своєю правовою природою право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників за відповідною посадою є разовою формою підвищення грошової винагороди (пенсії) особам, які звільнені зі служби на пенсію. Вона може бути здійснена з метою забезпечення відповідності розміру пенсії особи порівняно із заробітною платою працюючих на відповідних посадах осіб, з метою стимулювання до довгострокового виконання особами професійних обов'язків до виходу на пенсію. В свою чергу, право на перерахунок пенсії не належить до таких соціально-правових гарантій державних службовців, як заробітна плата, спеціальні умови праці, пенсія, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення та не має постійного характеру, безпосередньо не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, з хворобою, інвалідністю, старістю та виникає лише після звільнення на пенсію.

У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Більш того, виключення законодавцем статті, що передбачала право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних державних службовців не може бути розцінено як звуження соціально-правових гарантій, порушення принципу передбачуваності Закону, та відповідно не створює обов'язку держави для здійснення перерахунку пенсії без правових на те підстав.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

При розв'язанні спірних правовідносин колегією суддів враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Зазначені обставини помилково не були встановлені судом першої інстанції та їм не надано належну оцінку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення по суті, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 183-2,195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області -задовольнити.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 26 вересня 2016 року- скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач: Потапчук В.О.

Суддя: Шеметенко Л.П.

Суддя: Семенюк Г.В.