Ухвала суду № 65170343, 01.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 р.Справа № 818/1319/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Курило Л.В., Присяжнюк О.В.

при секретарі Дудка О.А.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Дмитрієвої М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2016р. по справі № 818/1319/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування фінансових санкцій, вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_3, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2016 р.: № 0002801304/28612, № 0002841304/28635, № 0002811304/28634; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 13.06.2016 р. № 0002851304/28632; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки зі сплати єдиного внеску) від 13.06.2013 р. № Ф-0002861304/28617 на суму 97118,04 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2016р. по справі № 818/1319/16 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2016р. по справі № 818/1319/16 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем виданий наказ від 08.04.2016 р. № 344 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2015 р. (а.с. 44). Згідно направлення на перевірку від 08.04.2016 р. № 350, копія вказаного наказу була вручена 08.04.2016 р. в приміщенні ДПІ у м. Сумах представнику ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_1

Підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) слугував акт № 862/18-19-13-04/3234821657/72 від 25.04.2016 р., в кому перевіряючими зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства (а.с. 47-59).

У зв'язку з цим, спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 13.06.2016 р.: № 0002801304/28612 збільшено суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 883,08 грн.; № 0002841304/28635 збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 52477,33 грн.; № 0002811304/28634 збільшено суми грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 510,00 грн. Рішенням від 13.06.2016 р. № 0002851304/28632 до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 11677,21 грн. за порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Також на адресу позивача направлена вимога про сплату боргу (недоїмки зі сплати єдиного внеску) від 13.06.2013 р. № Ф-0002861304/28617 на суму 97118,04 грн.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки зі сплати єдиного внеску).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що згідно акту перевірки № 862/18-19-13-04/3234821657/72 від 25.04.2016 р., перевіркою правильності визначення задекларованих валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, визначених в ході перевірки, встановлено їх завищення на суму 279879,07 грн. За висновком податкового органу завищення відбулось в результаті не надання на документальну перевірку первинних документів, що мали б підтверджувати такі витрати. У зв'язку з ненаданням на перевірку документів не було можливим встановити характер та суму задекларованих витрат, відображених в додатку 5 та Ф4 до декларації в розділах «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції», «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг».

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем надана копія податкової декларації за 2013 рік, в якій зазначено, що вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю складає: вартість придбаних ТМЦ - 109680,00 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату 20300,00 грн.; інші витрати - 3600,00 грн. Сума чистого оподатковуваного доходу складає 0 грн. На підтвердження вартості придбаних ТМЦ позивачем надано суду: опис накладних на придбання цінностей у ТОВ «Фірма «Баядера Логістік» з доданими копіями видаткових накладних в кількості 72 штук на суму 68181,08 грн.; опис накладних на придбання цінностей у ПП «Зевс» в кількості 17 штук на суму 14152,02 грн.; опис накладних на придбання цінностей у ВКП ТОВ «Торгсервис» в кількості 12 штук на суму 6799,76 грн.; опис накладних на придбання цінностей у ТОВ «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» в кількості 16 штук на суму 17047,32 грн.; опис накладних на придбання цінностей у «Слобожанська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» в кількості 8 штук на суму 3487,39 грн. Всього накладних на придбання ТМЦна суму 109680 грн.

Також позивачем надана копія податкової декларації за 2015 рік, в якій зазначено, що вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю складає: вартість придбаних ТМЦ - 37595,54 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату 7879,35 грн.; інші витрати - 9502,00 грн. Сума чистого оподатковуваного доходу складає 0 грн. На підтвердження вартості придбаних ТМЦ ОСОБА_4 надав опис накладних на придбання цінностей у ТОВ «Орбіта» з доданими копіями видаткових накладних в кількості 12 штук на суму 19211,00 грн. та опис накладних на придбання цінностей у ТОВ «Темп-СВ» в кількості 15 штук на суму 18384,00 грн. Всього накладних на придбання ТМЦ на суму - 37595,54 грн.

На підставі наведених вище обставин судом першої інстанції зроблений висновок, що відображені в деклараціях витрати, в повному обсязі підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

За змістом пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення визначений в ст. 138 ПК України, де зокрема, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Кодексу передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Положеннями абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу наведених вище норм ПК України вбачається, що платник податків має право формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що на підтвердження понесених витрат позивачем не надавалося на перевірку взагалі ніяких документів бухгалтерського обліку за три роки, тобто за перевіряємий період.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що копії первинних документів за 2013 та 2015 роки надані позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції і ці документи в повній мірі підтверджують відображені в деклараціях витрати.

Що стосується ненадання первинних бухгалтерських документів за 2014 рік, судовим розглядом встановлено, що отримавши копію наказу про перевірку та письмовий запит податкового органу про надання пояснень і документів, ОСОБА_3 11.04.2016 р. звернувся з письмовою заявою до відповідача про перенесення термінів перевірки, оскільки частина первинних бухгалтерських документів знаходиться в матеріалах кримінального провадження, але відповідач, не прийняв жодного рішення за вказаною заявою та не надав позивачу ґрунтовної відповіді.

В свою чергу, в матеріалах кримінального провадження № 12014200180000281, які додані до адміністративної справи та були предметом дослідження в суді першої інстанції, знаходяться первинні бухгалтерські документи ФОП ОСОБА_3, які відносяться до періоду, що перевірявся та в повній мірі підтверджують відображені в деклараціях витрати. Копії документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують відображені в деклараціях витрати також надані позивачем і до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень п. 44.5 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення п. 44.6 ст. 44 ПК України лише визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

В свою чергу, обов'язок суду оцінити відповідні докази за правилами ст. 86 КАС України є однією з гарантій встановлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Також, з урахуванням того, що в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, податковий орган не повинен обмежуватися встановленням формальних умов застосування податкового законодавства, та у випадку сумнівів у правомірності донарахування грошових зобов'язань повинен встановити, дослідити та оцінити усю сукупність обставин, що мають значення для оцінки поведінки платника у сфері оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повинен був дослідити та надати правову оцінку усім доказам, поданим позивачем на підтвердження обґрунтованості сформованих даних податкового обліку, не обмежуючись виключно документами, представленими платником контролюючому органові до часу прийняття оспорюваних ним рішень, і за наслідками цього дійти вмотивованого висновку про відповідність (або невідповідність) спірних витрат вимогам ст. 138 ПК України.

Що стосується посилання апелянта на те, що в рішенні суду першої інстанції не міститься жодного посилання на пояснення представників відповідача, а також на те, що рішення суду першої інстанції не містить мотивів, з яких суд не врахував докази, наведені представниками відповідача, колегія суддів зазначає, що у п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. (Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що в даному випадку судом надана належна, повна, всебічна та об'єктивна оцінка доводам сторін у справі, що спростовує твердження відповідача в цій частині.

Що стосується посилання апелянта на те, що податкова перевірка була проведена в приміщенні ДПІ в Сумах, у зв'язку з порушенням позивачем порядку реєстрації та обліку, а саме у зв'язку з неподанням повідомлення за формою 20-ОПП, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено та позивачем по справі не заперечувалося, що згідно договору оренди № 01 від 03.02.2013 р. ТОВ «Северо-Восток» передає, а ФОП ОСОБА_3 приймає у строкове платне користування торгове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 22 кв.м.

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПК України, одним зі способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об'єктом оподаткування відповідно до п. 22.1 ст. 22 ПК України можуть бути майно, товари, доход (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, із наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 р. № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 р. № 462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 р. за № 503/25280 (далі - Порядок № 1588).

Порядок № 1588 передбачає, що платник податків зобов'язаний повідомляти про об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 11 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об'єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об'єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Відповідно до п. 8.4 р. VIII Порядку № 1588 повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Згідно з п. 117.1 ст. 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених ПК України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених ПКУ, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень. У разі не усунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

З матеріалів справи не вбачається того, що позивач притягувався до відповідальності на підставі п. 117.1 ст. 117 ПК України. Крім того, питання щодо неподання позивачем повідомлення за формою № 20-ОПП не було предметом податкової перевірки та у висновках акту перевірки таке порушення відображене також не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2016р. по справі № 818/1319/16 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2016р. по справі № 818/1319/16 - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2016р. по справі № 818/1319/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування фінансових санкцій, вимоги про сплату боргу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 06.03.2017 року.