Ухвала суду № 65170204, 20.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

20 лютого 2017 року м. Київ К/800/4522/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області про визнання зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області (далі - УПФУ) в якому просив: визнати протиправним рішення відповідача від 10 серпня 2016 року № 14246 про відмову у призначенні йому пенсії (далі - спірне рішення; зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - спірна пенсія, Закон № 796-XII відповідно).

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що має право на призначення йому спірної пенсії, а відтак відмова відповідача і спірне рішення не ґрунтуються на вимогах закону, порушують права позивача, у зв'язку з чим останній просив про задоволення позову.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 1 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії, скасовано спірне рішення відповідача, а також зобов'язано останнього призначити позивачу спірну пенсію.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням відповідач оскаржив таке до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2016 року апеляційну скаргу УПФУ повернуто скаржникові.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Повертаючи апеляційну скаргу УПФУ суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху.

Як вбачається зі змісту матеріалів касаційного провадження, ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з підстав не виконання ним вимог частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України щодо надання документу про сплату судового збору.

Скаржнику, на протязі встановленого судом строку, запропоновано усунути недоліки скарги.

В подальшому, ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року встановлений судом строк продовжено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно даних повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, УПФУ одержало копії вищевказаних ухвал судді 28 грудня 2016 і 13 січня 2017 року.

Разом з тим, у вказаний в ухвалі строк, а також станом на день постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду, недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Одночасно, скаржник у суді апеляційної інстанції заявляв клопотання про звільнення його від сплати судового збору, посилаючись на наявність у нього пільг, передбачених Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), а також відсутність коштів призначених на цю мету.

У задоволенні вищевказаного клопотання апеляційний суд правильно відмовив з огляду на необґрунтованість такого, оскільки на час подачі УПФУ апеляційної скарги діяла редакція Закону № 3674-VI, яка не передбачала пільг Пенсійному фонду України та його територіальним органам стосовно оплати судового збору, а відсутність фінансування не є достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору з урахуванням того, що за змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України повинен був забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

За змістом частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно з положеннями пункту 1 частини 3 статті 108 позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги на підставі наведених правових норм процесуального законодавства.

Такий висновок апеляційного суду узгоджуються з вимогами процесуального законодавства, відповідає дійсним обставинам справи та нормам процесуального права, доводи касаційної скарги його висновку не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або порушив норми процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області про визнання зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року, відмовити.

Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк