Рішення № 6516986, 21.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.09 Справа№ 9/172

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари», м. Нововолинськ, Волинської області,

До відповідача: Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Про стягнення 6815 грн. 45 коп., в т.ч. 4000,00 грн. основного боргу, 2815,45 грн. пені та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Капаловська Н.Є. п/к.

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки встановлені статтею 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами подали клопотання (докази у справі).

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська фабрика гофротари», м. Нововолинськ, Волинської області, до відповідача: Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення 6815 грн. 45 коп., в т.ч. 4000,00 грн. основного боргу, 2815,45 грн. пені та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.08.2009р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 22.09.2009р., про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку, Позивач: 08.09.2009р. рекомендованою поштою № 4681250, Відповідач 05.09.2009р. рекомендованою поштою № 4681241 (оригінали поштівок в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 22.09.2009р. розгляд справи відкладено на 06.10.2009р.

Позивач вимоги ухвали суду виконав, подав документи (Оригінали - для огляду) копії у справі, докази надсилання відповідачеві акта звірки, пояснила, що 10.09.2009р. відповідачем частково борг погашено на суму 1000,00 грн., що підтверджує особовим рахунком, просить стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. решту основного боргу, 2815,45 грн. пені та стягнути судові витрати.

Відповідач, повторно, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини не прибуття в судове засідання, суд не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений, під розписку, 05.09.2009р. рекомендованою поштою № 4681241 про час, місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №4646071, повторно, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 - рекомендованою поштою, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позов не представив (не надіслав).

Справа розглядається за наявними матеріалами справи відповідно до статті 75 ГПК України.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2007 року між Позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари») та Відповідачем (Суб»єктом підприємницької діяльності-фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_1) було укладено Договір поставки товару № 135 від 17 жовтня 2007р. (далі за текстом Договір) та Специфікація № 1 (Додаток № 1) до Договору поставки товару № 135 від 17 жовтня 2007р. та його невід»ємна частина (п. 1.1. договору).

Вказаний договір та Специфікація № 1 укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками підприємств сторін, що відповідає вимогам статті 207 ЦК України, відповідно до статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

У пункті 1.1. п. 1 «Предмет договору»сторони за договором № 135 поставки товару від 17.10.2007 року передбачили, що Позивач (Продавець) зобов»язується відповідно до умов цього договору передати у власність Покупцю (Відповідачу у справі), а Покупець зобов»язаний прийняти та оплатити товар: продукцію виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»Товар, визначений Специфікаціями, котрі є невід»ємними частинами цього Договору.

Пунктом 1.2. договору сторони передбачили, що найменування, кількість, якість та ціна одиниці товару, що включає вартість упаковки та маркування, а також ціна (вартість) кожної партії товару вказуються у Специфікаціях на такий товар.

В п. 1.3. визначено орієнтовну ціну договору без ПДВ: 300000,00 грн., крім того ПДВ 20%: 60000,00 грн., всього з ПДВ: 360000,00 грн.

Питання якості товару передбачено у п. 2 договору, порядок розрахунків в розділі 3 договору (п.п. 3.1. 3.3.).

Так, в п. 3.1. договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію протягом 15 календарних днів з моменту поставки продавцем такої партії товару покупцю, на підставі даного договору ( з посиланням на даний договір), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Пунктом 3.3. договору сторони передбачили, що у випадках несплати покупцем вартості товару відповідно до умов даного договору продавець має право припинити подальшу поставку товару до повного розрахунку.

У розділі 4 порядок поставки.

Відповідальність сторін визначена у розділі 5 договору.

Так, п. 5.3. передбачено, що у разі прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов»язаний сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час такого прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Свої зобов»язання за даним договором позивач виконав, за період з 14 січня 2008 року по 27 березня 2008 року поставив відповідачу товар: гофрокартон, на загальну суму 108383 грн. 63 коп., що підтверджується видатковими накладними: № 15-01-5 на суму з урахуванням ПДВ 3380,65 грн. від 14.01.2008р., № 20-02-4 на суму з урахуванням ПДВ 4276,96 грн. від 20.02.2008р., № 25-02-6 на суму з урахуванням ПДВ 13771,20 грн. від 25.02.2008р., № 17-03-1 на суму з урахуванням ПДВ 35282,94 грн. від 17.03.2008р., № 20-03-8 на суму з урахуванням ПДВ 12637,60 грн. від 20.03.2008р., № 27-03-5 на суму з урахуванням ПДВ 39034,28 грн. від 27.03.2008р. (докази в матеріалах справи).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, на суму 104383 грн. 63 коп., що підтверджується банківськими виписками: № БВ-0000163 від 14.04.08р., № БВ-0000165 від 15.04.08р., № БВ-0000172 від 18.04.08р., № БВ-0000179 від 22.04.08р., № БВ-0000182 від 23.04.08р., № БВ-0000204 від 13.05.08р., № БВ-0000205 від 14.05.08р., № БВ-0000215 від 22.05.08р., № БВ-0000220 від 26.05.08р., № БВ-0000222 від 27.05.08р., № БВ-0000382 від 10.09.08р., № БВ-0000497 від 02.12.08р., № БВ-0000170 від 03.06.09р. та випискою із особового рахунку (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії в матеріалах справи).

Як зазначає Позивач у позовній заяві, станом на 11 серпня 2009 року згідно даних бухгалтерського обліку заборгованість відповідача за поставлений товар становить 4000,00 грн. (108383 грн. 63 коп. - 104383 грн. 63 коп.), згідно розрахунку заборгованості (Додаток № 26 до позовної заяви, Таблиця друга (нижня) рядок 13), в цій сумі виник - 03.0.6.2009р. (докази в матеріалах справи).

Позивач з метою врегулювання спору, в досудовому порядку, 22.07.2009р. надіслав відповідачу Вимогу № 418/07-09 рекомендованою поштою, згідно поштового штампу, яка, на час подання позивачем позову до суду (26.08.2009р.) була залишена відповідачем без реагування.

В процесі розгляду даної справи в суді, відповідач, 10.09.2009р., частково сплатив позивачу 1000,00 грн. і станом на час розгляду справи, загальний борг відповідача перед позивачем складає 3000,00 грн. (4000,00 грн. 1000,00 грн.).

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 2815 грн. 45 коп., яка нарахована відповідно до п. п. 5.3. договору (розрахунок розміру пені в матеріалах справи, Додаток № 28 до позовної заяви).

Як передбачено п. 5.3. передбачено, що у разі прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов»язаний сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час такого прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Як зазначено в описовій частині позову: «Станом на 11 серпня 2009 року згідно даних бухгалтерського обліку заборгованість відповідача за поставлений товар становить 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень)», борг у зазначеній сумі, згідно Розрахунку заборгованості (Додаток № 26 до позовної заяви, рядок 13 / друга, нижня Таблиця Розрахунку) станом на 03.06.2009р.

Згідно Розрахунку штрафних санкцій (Додаток № 28 до позовної заяви), на який посилається позивач у позовній заяві, пеня в сумі 2815,45 грн. нарахована від: 1) суми основного боргу 69000,00 грн. за період з 30.04.08р. по 23.05.08р. у розмірі 493,35 грн., 2) від суми основного боргу 44000,00 грн. за період з 14.05.08р. по 22.05.08р., у розмірі 193,60 грн., 3) від суми основного боргу 34000,00 грн. за період з 22.05.08р. по 26.05.08р. у розмірі 74,80 грн., 4) від суми основного боргу 16000,00 грн. за період з 27.05.08р. по 10.09.08р. в сумі 932,80 грн., 5) від суми основного боргу 10000,00 грн. за період з 10.09.08р. по 02.12.2008р., 5) від суми основного боргу 8000,00 грн. за період з 02.12.2008р. по 01.05.2009р. в сумі 664,40 грн.

З зазначеним розрахунком пені суд погодитися не може, виходячи з наступного.

Суми основного боргу, які зазначено у Розрахунку (Додаток № 28 до позовної заяви): 69000,00 грн., 44000,00 грн., 34000,00 грн., 16000,00 грн., 10000,00 грн., 8000,00 грн. не є предметом даного спору, як не є предметом даного спору вимога про стягнення пені за періоди: з 30.04.08р. по 23.05.08р., з 14.05.08р. по 22.05.08р., з 22.05.08р. по 26.05.08р., з 27.05.08р. по 10.09.08р., з 02.12.2008р. по 01.05.2009р. від вищезазначених сум.

Предметом даного спору є тільки борг відповідача перед позивачем в сумі 4000,00 грн., який склався станом на 03.06.2009р. (рядок 13 Розрахунку заборгованості, Додаток № 26 до позовної заяви), відтак, є предметом спору пеня, яка нараховується від цього боргу, за період прострочення платежу, з 03.06.09р. по 11.08.2009р., з урахуванням ставки НБУ, яка діяла у зазначений період.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Для звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується спеціальна позовна давність, визначена частиною 2 статті 258 ЦК України, в один рік, з моменту, коли у позивача виникло право на нарахування та стягнення пені та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

У договорі поставки товару № 135 від 17.10.2007р. сторони не передбачили періоду, коли припиняється стягнення пені, отже, в такому випадку застосовується закон, тобто, частина 6 статті 232 ГК України.

Виходячи з вищенаведеного, борг у розмірі 4000,00 грн., який є предметом даного спору, виник станом на 03.06.2009р. (рядок 13 Розрахунку заборгованості, Додаток № 26 до позовної заяви), відтак, право на нарахування пені від суми 4000,00 грн. виникло у позивача з 04.06.2009р., тобто з наступного дня, коли позивачу стало відомо про його виникнення, по 11.08.2009р. (день оформлення позовної заяви за № Вих. № 473/08-09 від 11.08.2009р., про що зазначено зліва, зверху, першої (титульної сторінки) позовної заяви, вказана дата (11 серпня 2009р.) покладена в основу позовної заяви (абзац шостий першої (титульної сторінки) позовної заяви, рядок 7-й зверху на сторінці 2-й описової частини позову).

Кількість днів прострочення складає 69.

Ставка НБУ в період по 14.06.2009р. становила 12%, з 15.06.09р. по 11.08.09р. 11,0%.

Розрахунок пені, від суми основного боргу 4000,00 грн., за період з 04.06.09р. по 14.06.09р., ставка НБУ у зазначений період 12%, тобто за 10 днів прострочення платежу: 4000,00 грн. : 365 днів року = 10,95 грн. х 0,24 (12% х 2 = 24% : 100% = 0,24) = 2,63 грн. х 10 днів = 26,30 грн.

За період з 14.06.09р. по 11.08.09р. включно = 59 днів прострочення платежу, ставка НБУ за період у який нараховується пеня 11%, основний борг 4000,00 грн. (4000,00 грн. : 365 днів року = 10,95 грн. х 0, 22 ( 11% х 2 = 22% : 100% = 0,22) х 59 днів прострочення платежу = 142,25 грн.).

Загальний розмір пені від суми основного боргу 4000,00 грн., за період з 04.06.2009р. по 11.08.2009р. включно, складає 168,55 грн. ( 26.30 грн. + 142,25 грн.), а не 2815,45 грн.

Щодо нарахувань розміру пені від сум боргу: 1) 69000,00 грн., з 30.04.2008р. по 13.05.08р. пеня нарахована в сумі 493,35 грн., 2) 44000,00 грн., з 14.05.08р. по 22.05.08р. пеня нарахована в сумі 193,60 грн., 3) 34000,00 грн. з 22.05.05.08р. по 26.05.2008р. пеня нарахована в сумі 74,80 грн., 4) 16000,00 грн., з 27.05.08р. по 10.09.08р. пеня нарахована в сумі 932,80 грн., то вони стягненню з відповідача за даним спором не підлягають, виходячи з наступного.

По-перше, суми боргу, від яких нарахована пеня (Додаток № 28 до позовної заяви) не є предметом даного спору.

По-друге, щодо періодів, за який нарахована ця пеня, то позивачем пропущено спеціальний строк (річний) позовної давності на звернення до господарського суду щодо їх стягнення (стаття 258 ЦК України).

Право на нарахування пені у позивача виникло з 13.04.2008р. та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором (частина 6 статті 232 ГК України), тобто нарахування пені, за вищевказаними сумами боргів, припиняється 13.10.2008р.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду 26.08.2009р., відтак пропустив спеціальний строк в один рік на звернення з позовом до суду про стягнення неустойки у формі пені, яка нарахована за період з 30.04.08р. по 26.08.2008р. включно.

Щодо розміру пені зазначеного в п. 5) Розрахунку (Додаток № 28 до позову), то пеня нарахована за період з 10.09.08р. по 02.12.08р. від суми 10000,00 грн. у розмірі 456,50 грн., до задоволення не підлягає, так борг у розмірі 10000,00 грн. не є предметом спору у даній справі.

Борг в розмірі 4000,00 грн., як зазначено вище у цьому рішенні, виник лише 03.06.2009р. (рядок 13 Розрахунку заборгованості, Додаток № 26 до позовної заяви), станом на 10.09.08р. борг в сумі 4000,00 грн., який є предметом даного спору, ще не виник, не входив та не міг входити в суму боргу 10000.00 грн.

Відтак, в цій частині, Позивач, відповідно до статті 16 ЦК України, не позбавлений права звернення до суду, в цій частині, за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Щодо розміру пені зазначеного в п. 6) Розрахунку (Додаток № 28 до позову): пеня нарахована за період з 02.12.2008р. по 01.05.2009р. від суми основного боргу 8000,00 грн.

Як встановлено судом, борг в розмірі 4000,00 грн., який є предметом даного спору, виник лише 03.06.2009р. (рядок 13 Розрахунку заборгованості, Додаток № 26 до позовної заяви), тобто станом на 02.12.08р. та/або 01.05.09р. боргу в сумі 4000,00 грн. ще не було, так як згідно поданих позивачем документів, він виник значно пізніше, лише станом на 03.06.2009р., а основний борг в сумі 8000,00 грн. не є предметом даного позову.

Отже, в цій частині, Позивач, відповідно до статті 16 ЦК України, не позбавлений права звернення до суду, в цій частині, за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов, підлягає до задоволення частково: припинити провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 1000,00 грн., який погашений відповідачем в процесі розгляду даної справи, 10.09.2009р., задовільнитивимоги позивача в частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу та 168,55 грн. пені.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. позивачем за даним позовом сплачено відповідно до постанови КМ України від 21.12. 2005р. № 1258, у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою КМ України від 14.04.2009р. № 361, так як на час подання цього позову до господарського суду, постанова КМ України від 14.04.2009р. № 361, яка передбачала: по 01.06.09р. 312,50 грн., а з 01.06.09р. по 01.09.09р. - 315,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу була скасована постановою КМ України від 08.07.2009р. № 693, у зв»язку з цим відновлено дію постанови КМ України від 21.12. 2005р. № 1258, у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою КМ України від 14.04.2009р. № 361.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 43 47, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 44 - 49, 69, 75, п. 11 статті 80, статтями 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовільнити частково.

2.В частині стягнення з відповідача на користь позивача 1000,00 грн., які сплачені відповідачем 10.09.2009р. провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору, відповідно до п. 11 статті 80 ГПК України.

3.Стягнути з Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи (Приватного підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво платника податків НОМЕР_2, свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротовари»(юридична адреса: 45400, Україна, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Луцька, 25, код ЄДРПОУ 33211353) 3000 грн. 00 коп. основного боргу, 168,55 грн. пені, 62 грн. 39 коп. державного мита та 72 грн. 17 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Л.С.Данко

Рішення прийнято, оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, підписано та проголошено 06.10.2009 року. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя