Рішення № 65169677, 28.02.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2017 р.Справа № 916/3609/16

Позивач: публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранспорт"

про стягнення 34 560,00 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність

СУТЬ СПОРУ: позивач, публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранспорт" штрафу за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача у розмірі 34 560,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.12.2016р. позовну заяву (вх.№3866/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3609/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції (вх.№2-144/14 від 24.02.20174р.) судом не задоволено, з підстав його несвоєчасного подання до суду.

Представник позивача в судове засідання не з'являвся хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№3650/17 від 14.02.2017р.).

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

25.11.2014р. між державним підприємством "Придніпровська залізниця" та товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранспорт" було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПР.ДН-1-14 332/НЮп-АМК-227-2014, згідно умов п.1.1. якого, предметом цього Договору є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

20.01.2016р. між державним підприємством "Придніпровська залізниця" та публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" було укладено додаткову угоду №2, відповідно до якої сторони погодили внесення змін до вищенаведеного договору в частині місцезнаходження та банківських реквізитів публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат".

Так, відповідно до зазначеної додаткової угоди та офіційних відомостей зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" є: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. №20А.

У червні 2016 року зі станції Одеса-Порт Одеської залізниці товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранспорт" здійснило відправлення вагонів №94743689 та №94813110 згідно накладної №41722133 на станцію Правда Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат".

На вищевказане відправлення вагону, відправник надав станції навантаження Одеса-Порт Одеської залізниці заповнену накладну.

У даному документі, представником відправника в графі 4 "Одержувач" та графі 5 "Код одержувача" було вказано:

Найменування одержувача (графа 4)Адреса одержувача (графа 4)ПАО "Алчевский металургический комбинат"94202, Украина, Луганская обл., г. Алчевск, ул. Шмидта, 402.07.2016р по прибутті вагонів №94743689 та №94813110 із накладною №41722133 на станцію призначення Правда Придніпровської залізниці було виявлено, що адреса одержувача, зазначена відправником у накладній не відповідає адресі ПАТ "Алчевський металургійний комбінат".

Зважаючи на вищевикладене, 02.07.2016р станцією призначення Правда на станцію відправлення Одеса-Порт було відправлено телеграму №НР 3 про невірно зазначену адресу в накладній №4172213.

02.07.16р зі станції відправлення Одеса-Порт на станцію призначення Правда надійшла телеграма-відповідь №НР11, щодо виправлення адреси одержувача у накладній №41722133.

На підставі телеграми відповіді №НР11 від 02.07.2016 та договору "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" на станції призначення Правда Придніпровської залізниці у накладній №41722133 зроблено виправлення адреси одержувача на вірну: з 94202, Украйна, Луганская обл., г. Алчевск. ул. Шмидта, 4 на Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 20а.

Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу було засвідчено актом загальної форми №778 від 02.07.2016р.

З підстав неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу позивачем було в порядку ст.ст.118,122 Статуту залізниць нараховано відповідачу штраф в розмірі 34 560,00 грн.

З врахуванням вищенаведених обставин позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частинами 2 та 3 ст.908 ЦК України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У відповідності до ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частиною 1 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Як вбачається зі змісту ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку штрафу приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останньому за неправильне зазначення адреси одержувача вантажу, було правомірно нараховано позивачем штраф в розмірі 34 560,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошового зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення (пені).

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п.1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. Про судове рішення, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто зясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним в матеріалах справи доказам.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ймовірність збитків позивача у звязку з неправомірними діями відповідача щодо невчасної оплати саме за даним Договором.

Слід зазначити, що суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Винесення судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення неможливе без проведення ним всебічного, повного, об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому судове рішення повинно базуватись на принципах верховенства права, неупередженості, незалежності, змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу.

Як вірно встановив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер та оскільки, на думку суду, штраф це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, у звязку з тим, що позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків внаслідок невірного зазначення відповідачем адреси вантажоодержувача, суд вважає зменшити розмір штрафу та встановити його в розмірі 13 824,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" , у звязку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача в розмірі 13 824,00 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранспорт" (67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Т. Шевченка, буд. 42А, код ЄДРЮОФОПГФ 37184837) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. №5, код ЄДРЮОФОПГФ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитр Яворницького, буд. №108, код ЄДРЮОФОПГФ 40081237) штраф за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача у сумі 13 824 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 00 коп. та витрати на оплату судового збору у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімсдесят вісім) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 06 березня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський