Рішення № 6516912, 15.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.09                                                                                           Справа№ 11/190

По справі:

За позовом: Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал”, м.Львів

До відповідача: Державного підприємства „Львівський бронетанковий ремонтний завод”, м.Львів

Про стягнення 1781,18грн.

В судовому засіданні взяли участь Представники:

Від позивача: Волошина - предст. доручення № 14/1-6971-в від 21.10.2008року

Від відповідача: Ємков - предст. доручення № 430/6 від 30.03.2009року

Сторонам, які беруть участь у справі роз»яснено їх права, передбачені ст.22 ГПК України, зокрема їх право заявляти відвід.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області поступила заява за позовом Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал” про стягнення із Державного підприємства „Львівський бронетанковий ремонтний завод” 1781,18грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.10.2009року.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача позовні вимоги не заперечує в частині стягнення суми основної заборгованості. В рештій частині позовних вимог відповідач заперечує, про що зазначено у відзиві на позовну заяву № 1435 від 14.10.2009року.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторони відмовились.

Суть спору:

13.11.2008року між ЛМКП „Львівводоканал” та ДП „Львівський бронетанковий ремонтний завод” було укладено договір № 570121 про надання послуг з водопостачання та водовідведення в житловий будинок по вул. Максимовича, 2 у м.Львові.

За умовами договору позивач (виробник за договором) взяв на себе зобов’язання надавати відповідачу (виконавцю за договором) послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався оплачувати послуги з водовідведення та водопостачання за встановленими рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради тарифами в терміни, передбачені цим договором та додатками до нього, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п.6.3 договору виконавець послуг до 30 числа поточного місяця, проводить розрахунок з виробником послуг по нарахованих коштах за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виробника послуг за відрахуванням 2% комісійної винагороди від перерахованих виробників коштів. (Комісійна винагорода враховується виробником при розрахунках за надані послуги). При цьому, в першу чергу, погашається заборгованість виконавця.

Внаслідок порушення відповідачем договірних відносин щодо оплати у нього виникла заборгованість за період з березня 2009року по червень 2009року в сумі 1560,00грн.

29.04.2009року на адресу позивача надійшов лист відповідача № 572 від 28.04.2009року про розірвання договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення в житловий будинок по вул. Максимовича, 2а у м. Львові в зв’язку із передачею будинку на обслуговування ЛКП „Бондарівна”.

04.06.2009року позивач надіслав на адресу відповідача лист № 14/1-3939-в яким було повідомлено, що вищезазначений договір може бути розірвано лише після погашення заборгованості за надані послуги у відповідності до п. 11.2 вказаного договору.

Однак, внаслідок того, що заборгованість не погашена, позивач звернувся до суду із позовом про її примусове стягнення.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд врахувати нараховану на підставі п.7.2 договору пеню в розмірі 145,12грн., а також 35,23грн. річних та 40,83грн.-інфляційних нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підтверджені матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне:

Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач надав відповідачу послуги, а відповідач зобов’язався провести оплату у визначений строк.

Згідно статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст.525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Відповідно до п.6.3 договору виконавець послуг до 30 числа поточного місяця, проводить розрахунок з виробником послуг по нарахованих коштах за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виробника послуг за відрахуванням 2% комісійної винагороди від перерахованих виробників коштів. (Комісійна винагорода враховується виробником при розрахунках за надані послуги). При цьому, в першу чергу, погашається заборгованість виконавця.

Із врахуванням того, що відповідач не провів повну оплат наданих йому послуг, позивач звернувся до суду про примусове стягнення заборгованої суми, яка за період з березня по червень 2009року складає 1560,00грн.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або за неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. З ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.2. Договору, при несплаті або частковій несплаті за надані послуги виконавець послуг сплачує виробнику послуг пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу, яка склалася з моменту укладення цього договору, починаючи з 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Розмір пені складає 145,12грн.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат складає 40,83грн., а розмір 3% річних-35,23грн.

Заперечення відповідача судом не може бути взято до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними доказами чи поясненнями, і суперечать вимогам чинного законодавства.

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 82-84, 116 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути із Державного підприємства „Львівський бронетанковий ремонтний завод”, м.Львів, вул. Стрийська, 73 (код ЄДРПОУ 07985602) на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал”, м.Львів, вул. Зелена, 64 (код ЄДРПОУ 03348471) 1560,00грн. основного боргу, 145,12грн. пені, 40,83грн. інфляційних втрат, 35,23грн. річних, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно ст. 116 ГПК України

за позовною заявою Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів

до відповідача фізичної особи-підприємця Фенич Ганни Петрівни, смт.Щирець

про стягнення штрафу та пені в розмірі 3 980, 00 грн.                                                   

Суддя Т.Костів

при секретарі Ю.Качур

Представники

Від позивача: Оленюк С.Л. - представник (довіреність № 13/08-1470 від 18.09.2008р.)

Від відповідача : не з'явився

Суть спору: Позов заявлено Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, м.Львів до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет", м.Львів про стягення 300, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.08.2009р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 15.09.2009 р. Цією ж ухвалою зобов'язано сторони долучити ряд документів необхідних для вирішення спору. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 15.09.2009 року та від 24.09.2009 року.

Представнику позивача роз’яснювались його права згідно ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.03.2009 року № 12 за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції та відповідача накладено штраф у розмірі 2 000, 00 грн., які останній мав сплатити в період з 18.03.2009р. по 18.05.2009р.. Однак, відповідач штраф не сплатив, відтак, позивач нарахував йому пеню в розмірі 1 980, 00 грн. Просить позов задоволити.

В судові засідання відповідач явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, докази погашення заборгованості не долучив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

Рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.03.2009 року № 12 визнано, що фізична особа-підприємець Фенич Ганна Петрівна вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які передбачені пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені строки. Крім того, за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на відповідача накладено штраф у розмірі 2 000, 00 грн.

Рішення № 16 та повідомлення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.03.2009 року № 13/05-330 отримані відповідачем 17.03.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1850000. Таким чином, відповідач, згідно з нормами Закону, повинен був сплатити штраф у двомісячний термін, тобто, до 18.05.2009 року.

Проте, відповідач у встановлений строк не сплатив штраф, не надіслав документів, що підтверджують сплату штрафу. Рішення про накладення на відповідача штрафу відповідачем не оскаржувалось, із заявами про відстрочення чи розстрочення сплати штрафу відповідач до позивача не звертався. За таких обставин, у зв'язку з простроченням сплати штрафу, позивач, починаючи з 19.05.2009 року нараховував відповідачу пеню, яка станом на 23.07.2009 року, склала 1 980, 00 грн.

Відповідно до п.2 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно зі ст.56 Закону, рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

У відповідності до п.2 ст.62 Закону перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але, коли в цей строк необхідно було вчинити дію в Антимонопольному комітеті України чи його територіальному відділенні, строк закінчується в момент закінчення робочого дня.

Доказів, щодо існування підстав, які б звільняли відповідача від сплати накладеного позивачем штрафу суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник та розглядається з вини відповідача, судові витрати слід покласти на відповідача, згідно зі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 35, 43, 49, 75, 82, 84, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Фенич Ганни Петрівни (81100, Львівська область, м.Пустомити, ву.Д.Дяченко, 4/12, ідентифікаційний код 20017403643) в дохід Державного бюджету України 2 000, 00 грн. штрафу, 1 980, 00 грн. пені, 102, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя