Ухвала суду № 65169011, 02.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 березня 2017 року м. Київ К/800/6058/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань захисту прав дитини Личаківської міської адміністрації Львівської міської ради про скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення засідання Комісії з питань захисту прав дитини Личаківської міської адміністрації Львівської міської ради від 07 липня 2015 року щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, закрито провадження у справі.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, зокрема, норм КАС України та Сімейного кодексу України (далі - СК України). Вказує, що оскаржуване рішення прийнято суб'єктом владних повноважень і порушує права позивача, як батька дитини, проте суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та його доводам щодо неправомірності прийнятого відповідачем рішення.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваних судових рішень видно, що закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

За приписами частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пункту 1 частини 2 цієї норми, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 2 статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як встановлено судами, предметом спору у цій справі є рішення засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо надання висновку про визначення місця проживання дитини з матір'ю в процесі розгляду Самбірським міськрайонним судом Львівської області цивільної справи №452/3450/14-ц про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до вимог частин 4, 5 статті 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже, оскаржуване рішення засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 07 липня 2015 року не містить ознак рішення суб'єкту владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, так як не породжує жодних юридичних наслідків, не впливає на права та обов'язки сторін, а є носієм доказування у цивільній справі №452/3450/14-ц, несе виключно інформативний характер і, на відміну від рішень органу опіки та піклування, має рекомендаційний характер.

За таких обставин суди дійшли висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відсутні ознаки публічно-правового спору, а тому провадження у справі слід закрити.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судом і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук