Ухвала суду № 65169009, 14.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року м. Київ К/800/47302/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Горбатюка С.А.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (надалі - ТОВ «Софіт-Люкс», позивач, Товариство) звернулось з позовом до суду до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (надалі - Митниця, митний орган), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просило:

визнати дії Митниці при винесені рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000014/2 від 20 січня 2014 року противоправними;

скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товару № 100250001/2014/000014/2 від 20 січня 2014 року;

стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у розмірі 10 617,86 грн., з яких 1 755,88 грн. надмірно сплаченого ввізного мита та 8 861,98 грн. надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано дії Митниці при винесені рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000014/2 від 20 січня 2014 року противоправними.

Скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товару №100250001/2014/000014/2 від 20 січня 2014 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачем були надіслані заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 березня 2011 року між компанією «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.& EXP.CO.,LTD» та ТОВ «Софіт-Люкс» укладено зовнішньоекономічний контракт №SEL 11 (надалі - Контракт), згідно з яким продавець продає, а покупець купляє на умовах FOB світлотехнічну продукцію.

В межах Контракту позивачем на митну територію України ввезений вантаж - світлотехнічна продукція.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до митного оформлення електрону митну декларацію №100250001/2014/006099 та товаросупровідні документи на товар, який заявлений в режимі імпорт - 40 товар: «світильники для зовнішнього освітлення», «лампи газорозрядні», торговельна марка DELUX, виробник NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.& EXP.CO.,LTD, країна виробництва Китай».

Митна вартість заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митницею після опрацювання поданих декларантом документів надіслано позивачу електронне повідомлення, в якому зазначено, що надані митному органу документи містять розбіжності.

Вказаним повідомленням декларанту запропоновано надати додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що місять відомості про вартість перевезення; за наявності - інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); інформація біржових організацій щодо вартості сировини; копію митної декларації країни відправлення; інші документи за бажанням декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

20 січня 2014 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/000014/2, оскільки документи, надані позивачем до митного оформлення, містять неповні відомості та розбіжності, а саме: вантаж відправлено згідно з коносаментом від 11 грудня 2013 року №ZENNLAQB349306, а наданий при митному оформленні договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 08/01/2014 датовано 8 січня 2014 року, тобто пізніше дати відправлення вантажу;

Додаткові документи на письмову вимогу органу доходів і зборів декларантом не подано.

Згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/000014/2 митна вартість товару № 1 складає 4,5600 USD, за одиницю, а товару № 2 - 0,4365 USD.

У зв'язку з прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості товару № 100250001/2014/000014/2 позивач подав заяву про відпуск товарів у вільний обіг, та додатково сплатив до Державного бюджету України обов'язкові платежі у розмірі 10 617,86 грн.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/000014/2 від 20 січня 2014 року, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, прийшов до висновку щодо протиправності дій Митниці при винесені рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000014/2 від 20 січня 2014 року та необхідності скасування даного рішення.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини п'ятої статті 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою, другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Дана правова позиція висвітлена Верховним Судом України в постановах від 31 березня 2015 року (справи № 21-127а15, 21-53а15).

За змістом частини шостої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності.

Зокрема, митний орган зазначає, що вантаж відправлено згідно з коносаментом від 11 грудня 2013 року № ZENNLAQB349306, а наданий до митного оформлення договір про транспортно-експедиційне обслуговування # 08/01/2014 датовано 8 січня 2014 року, тобто пізніше дати відправлення вантажу.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що на момент відправлення вантажу з порту NINGBO, CHINA діяв також договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 08/01/2013 від 8 січня 2013 року, укладений з компанією «HD Logistic Management Ltd.»

Відповідно до пункту 8.2. Договору він діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. На час виготовлення перевізником інвойсу (рахунка-фактури) № НВ0266 від 8 січня 2014 року на транспортно-експедиційні послуги та довідки б/н від 11 січня 2014 року про транспортні витрати вже діяв аналогічний договір на транспортно-експедиційні послуги, укладений з компанією «HD Logistic Management», від 8 січня 2014 року № 08/01/2014.

Отже, для підтвердження заявленої митної вартості товару Митниці надано договір, який діяв на момент здійснення поставки, про що митний орган був проінформований.

Окрім того, Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості, зазначила, що декларантом не подано додаткові документи, на письмову вимогу органу доходів і зборів згідно зі статтею 53 Митного кодексу України. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення були надані митному органу при здійсненні митного оформлення товару в повному обсязі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку, що митним органом неправомірно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Отже, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді