Рішення № 65167461, 20.02.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16177/16-ц

Провадження № 2/522/4079/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 лютого 2017 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді: Шенцевої О.П.,

при секретарі: Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», ОСОБА_2 про визнання зобовязань виконаними, визнання кредитного договору та договору поруки припиненими, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який був уточнений в ході судового розгляду та просить суд визнати зобовязання за кредитним договором № 573-н від 10.02.2006 року та договором поруки № 2 від 10.02.2006 року виконаним у повному обсязі; визнати кредитний договір № 573-н від 10.02.2006 року укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 припиненим з 19.06.2015 року; визнати договір поруки № 2 від 10.02.2006 року до кредитного договору № 573-н від 10.02.2006 року укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 припиненим з 21 серпня 2012 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» в судовому засіданні заперечував проти позову, надавши письмові заперечення.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявився, причин не явки суду не повідомив.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 10.02.2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 573-н від 10.02.2006 року, відповідно до якого банк надав кредит у сумі 11000 доларів США.

На виконання вказаного договору був укладений договір поруки № 2 від 10.02.2006 року, між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( ч. 1 ст. 179 ЦПК України).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим (п.22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляджу цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч.4 ст.559 ЦК України). За умови пред'явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п.24 Постанови №5 Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитним правовідносин»,при вирішенні спорів про визнання поруки припиненою, суд має враховувати, що згідно зі ст..526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визнано інші умови виконання основного зобовязання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором, строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання в повному обсязі або у звязку з застосуванням права на повернення кредиту достроково (згідно з внесеними змінами від 07.02.2014 року).

Згідно ст. 57 ЦК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 58 ЦК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 59 ЦК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Вирішуючи питання щодо позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання договору таким, що припинив свою дію, суд виходив з наступних норм матеріального права.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно положень ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Позивачем не зазначено, яку саме норму порушено при укладанні договору оспорюваного правочину.

Згідно положень ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підписуючи договір поруки ОСОБА_1, тим самим, погодився, з його умовами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач не довів суду законність та обґрунтованість своїх вимог щодо порушення його цивільних прав під час укладення спірного правочину, тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 179, 208, 209, 212-218, 224, 294 ЦПК України; ст. 559 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», ОСОБА_2 про визнання зобовязань виконаними, визнання кредитного договору та договору поруки припиненими - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

20.02.2017