Рішення № 6516728, 30.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.09                                                                                 Справа № 15/300

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», м. Донецьк до Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області про стягнення 3128 916 грн. 06 коп. Суддя Пономаренко Є.Ю. Представники сторін: від позивача - Неізвестная О.Ю., заступник начальника юридичного управління, довіреність № 41/09 від 11.09.09;

від відповідача - Ларін О.В., юрисконсульт, довіреність № 01-026-32 від 02.01.09.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 2688 584 грн. 05 коп., неустойки у виді пені в сумі 299219 грн. 55 коп., інфляційних втрат у сумі 95040 грн. 30 коп., та 3% річних у сумі 46072 грн. 16 коп. за договором №062/3881 від 31.12.2007 р. на організацію перевезень вантажів. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги визнав частково. Відзивом на позовну заяву визнано наявність боргу у заявленій до стягнення сумі - 2688 584 грн. 05 коп., що також підтверджено актом звірення розрахунків. Крім того, відповідачем зроблено контррозрахунок заявлених позовних вимог, згідно якого відповідачем визнано позовні вимоги по стягненню боргу, 3% річних та пені у заявлених до стягнення сумах та інфляційних витрат у сумі 87010 грн. 41 коп.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», як експедитором, та Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат», як замовником, укладено договір № 062/3881 від 31.12.2007 року на організацію перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому складі.

Предметом правовідносин за даним договором є взаємовідносини між Замовником (Відповідачем) та Експедитором (Позивачем), що пов'язані з наданням послуг Замовнику з організації перевезень вантажів згідно заявок Замовника у власному (орендованому) рухомому складі Експедитора або інших підприємств, а також взаємовідносини між Замовником та Експедитором по оплаті користування власним (орендованим) рухомим складом та його збереженню як у випадках організації перевезень вантажів згідно заявок Замовника, так і в інших випадках, коли Замовник є вантажоодержувачем, вантажовідправником, власником під'їзних колій (п.1.1 договору).

Виходячи з положень розділу 2 договору Експедитор зобов'язався за винагороду (плату) здійснювати організацію перевезень вантажів Замовника у власному (орендованому) рухомому складі, а Замовник - здійснювати оплату наданих послуг та оплачувати винагороду Експедитору в порядку, передбаченому договору.

За період дії договору з січня 2009 р. по серпень 2009 р. у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 2 688 584,05 грн.

Між сторонами по справі проведено звірення взаємних розрахунків. За результатами звірення складено акт звірення станом на 15.10.2009 р., згідно якого за даними обох сторін заборгованість відповідача склала 2 688 584,05 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів вчасного виконання зобов’язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Відповідач відзивом на позовну заяву визнав позовні вимоги по стягненню суми основного боргу у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У зв’язку з визнанням позову відповідачем та враховуючи, що такі його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, приймає рішення про задоволення позову.

Тому, вимоги по стягненню боргу у заявленій до стягнення сумі підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Позовні вимоги по стягненню інфляційних нарахувань є обґрунтованими в сумі 87 010 грн. 41 коп. Даний розмір інфляційних втрат визначено у контррозрахунку відповідача, проти якого представник позивача не заперечив. Тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в частині стягнення 87 010 грн. 41 коп.

Також, на підставі п. 4.4. договору позивачем нараховано неустойку у виді пені в розмірі 299 219 грн. 55 коп. Вказаний розмір пені є обґрунтованим, визнано відповідачем у його контррозрахунку. Тому, вимога по стягненню неустойки підлягає задоволенню повністю.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг у сумі 2688 584 грн. 05 коп., неустойка у виді пені в сумі 299219 грн. 55 коп., інфляційні втрати в сумі 87010 грн. 41 коп. та 3% річних у сумі 46 072 грн. 16 коп. (всього 3120886 грн. 17 коп.) В решті позовних вимог - по стягненню інфляційних втрат, слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 25 434 грн. 56 коп. державного мита, а також 235 грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання судового рішення на 4 місяці. Клопотання мотивовано тяжким фінансовим станом, скороченням обсягів виробництва, відсутністю попиту та металургійну продукцію, та збитками від курсової різниці (падіння курсу гривні по відношенню до долару та Євро).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 суд має право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Представник позивача проти заявленого клопотання про розстрочення судового рішення не заперечив.

Тому, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання та розстрочення виконання судового рішення на 4 місяці шляхом сплати відповідачем позивачу до останнього числа кожного поточного місяця по 786 639 грн. 03 коп., починаючи з 30.11.2009р. (Всього, включаючи судові витрати,3146556 грн. 12 коп.)

Клопотання відповідача, за яким він просить зменшити розмір штрафних санкцій, судом відхиляється з наступних підстав.

За змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов’язання.

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, навіть відсутність вини відповідача у виникненні боргу не є підставою звільнення його від відповідальності за невиконання зобов’язання шляхом зменшення розміру пені.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У даному випадку розмір пені не перевищує розмір збитків.

Так, розмір пені, за яким здійснено її нарахування позивачем, передбачено договором підписаним обопільно сторонами.

Більше того, саме такий розмір пені, що обчислюється за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, обмежено законодавцем.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За наведених підстав, у їх сукупності відсутні дійсні об’єктивні обставини для зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, згідно положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання є правом, а не обов’язком судді при прийнятті рішення.

Так, вказана процесуальна норма разом з нормою ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України застосовуються на розсуд суду першої інстанції, який розглядає спір.

Тому, оцінивши наведені відповідачем доводи та надані ним докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відхилення клопотання щодо зменшення розміру пені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області, вул. Шмідта, б. 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05441447, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», м. Донецьк, вул. Артема, б. 7, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30600592, борг у сумі 2688 584 грн. 05 коп., неустойку у виді пені в сумі 299219 грн. 55 коп., інфляційні втрати в сумі 87010 грн. 41 коп., 3% річних у сумі 46 072 грн. 16 коп., судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 25 434 грн. 56 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 грн. 39 коп. Розстрочити виконання судового рішення на 4 місяці шляхом сплати відповідачем - Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області, вул. Шмідта, б. 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05441447 позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», м. Донецьк, вул. Артема, б. 7, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30600592, до останнього числа кожного поточного місяця по 786 639 грн. 03 коп., починаючи з 30.11.2009р. Наказ видати позивачу. 3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення оформленого відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України. Рішення підписано 04.11.2009 р. Суддя Є.Ю. Пономаренко