Рішення № 6516657, 29.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.09                                                                                 Справа № 13/206

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Воскрєсєніє", м. Луганськ

до Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м. Стаханов Луганської області

про стягнення 66 937 грн. 98 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

секретар с.з.Чорна І.М.

За участю: від позивачаСекерін К.В., довіреність № б/н від 07.04.09.; від відповідача Ямбогло О.А., довіреність № 01/48 від06.01.09. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем подано позов про стягнення з відповідача 66 937 грн. 98 коп., з них 66 018 грн. 25 коп. основного боргу, 594 грн. 16 коп. інфляційних витрат, 325 грн. 57 коп. 3% річних. Позивач клопотанням від 13.10.2009 року № 10/13-1 збільшив розмір позовних вимог –просить суд стягнути з відповідача 69 092 грн. 98 коп., з них 66 018 грн. 25 коп. основного боргу, 2 000 грн. 35 коп. інфляційних витрат, 1 074 грн. 38 коп. 3 % річних.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 28.10.2009 року № 02/4537 зазначив про сплату основаної заборгованості у сумі 66 018 грн. 25 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 21.10.2009 року № 63126, копія якої залучена до матеріалів справи. Щодо решти позовних вимог відповідач просить суд відмовити в їх задоволенні посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору від 30.05.2007 року № 61 (надалі за текстом Договір), позивачем поставлено, а відповідачем отримано стружку стальну №1 вид 22 у кількості 66 350т. на загальну суму 66 018 грн. 25 коп. (надалі за текстом Товар), що підтверджується видатковою накладною від 30.03.2009 року № РН-0330001 та прймально-здавальним актом від 29.03.2009 року № 61.

Згідно п. 4.2 Договору платежі за договором здійснюються відповідачем в національній валюті України на розрахунковий рахунок позивача шляхом 100% оплати вартості продукції по факту поставки у продовж 5 банківських днів з дня надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлену продукцію відповідно до приймально-здавального акту ВАТ "Стахановський завод феросплавів".

Відповідач в порушення вище зазначеної умови Договору оплату за отриманий від позивача Товар не здійснив.

Позивач 09.06.2009 року звернувся до суду із позовом, яким з урахуванням збільшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 69 092 грн. 98 коп., де 66 018 грн. 25 коп. - основний борг, 2 000 грн. 35 коп. - інфляційні втрати, 1 074 грн. 38 коп. - 3 % річних. Позов обґрунтований умовами Договору та положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України. Інфляційні втрати та 3% річних позивачем нараховані за період з 06.04.2009 року по 13.10.2009 року.

В ході судового розгляду справи відповідач суму основної заборгованості сплатив. Щодо решти позовних вимог відповідач просить суд відмовити в їх задоволенні посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлений факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманої за договором від 30.05.2007 року № 61 стальної стружки №1 вид 22 у кількості 66 350т. на загальну суму 66 018 грн. 25 коп.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене вище позов є обґрунтованим.

З урахуванням сплати відповідачем 66 018 грн. 25 коп. - основної заборгованості, провадження в цій частині підлягає припиненню за п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Заявлені до стягнення 2 000 грн. 35 коп. інфляційних витрат та 1 074 грн. 38 коп. 3 % річних підлягають стягненню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 690 грн. 93 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп.

Надмірно сплачене позивачем за платіжним дорученням № 187 від 13.10.2009 року державне мито в сумі 11 грн. 50 коп. підлягає поверненню з державного бюджету України.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м. Стаханов Луганської області, вул. Феросплавщиків, 1, ідентифікаційний код 00186513, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Воскрєсєніє", м. Луганськ, вул. Ліньова, 10, ідентифікаційний код 24051479, 2 000 грн. 35 коп. інфляційних втрат, 1 074 грн. 38 коп. 3 % річних, державне мито у сумі 690 грн. 93 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп., наказ видати.

3. Щодо заявлених до стягнення 66 018 грн. 25 коп. провадження у справі припинити за п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повернути з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Воскрєсєніє", м. Луганськ, вул. Ліньова, 10, ідентифікаційний код 24051479, надмірно сплачене за платіжним дорученням № 187 від 13.10.2009 року державне мито в сумі 11 грн. 50 коп. Підставою для сплати є копія цього рішення засвідчена витиском печатки суду.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частини рішення.

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

03 листопада 2009 року