Рішення № 65165852, 06.03.2017, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3460/16-ц

пр. № 2/759/309/17

06 березня 2017 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:головуючого судді - Величко Т.О.при секретарі - Нечипорук А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував, що 27.07.2015 року близько 12 год29 хв. відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по під"їздній дорозі при виїзді на проїздну частину вул.Кільцева дорога, навпроти будинку №4-Б порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода гр.ОСОБА_3.

Позивач вказував, що згідно вироку Святошинського районного суду м. Києва від 21.01.2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст.286КК України та призначено йому покарання у вигляді одного року обмеження волі.

Позивач вказував, що внаслідок неправомірних дій відповідача під час ДТП, яка мала місце 27.07.2015 року позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості ( закрита трамва гомілки: уламковий перелом правої великогомілкової кістки у середній третині зі зміщенням уламків;уламковий підголовчастий перелом правої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків,яке відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров"я на строк понад 21 добу та перебував на стаціонарному лікуванні в травмотологічному відділенні Київської міської лікарні №17 з 27.07.2015 року по 07.08.2015 року, а в подальшому перебував на амбулаторному лікуванні.

Позивач вказував, що в результаті отриманого тілесного ушкодження позивач пройшов курс стаціонарного та амбулаторного лікування, що підтверджується довідкою Київської міської клінічної лікарні №17 м. Києва №1032. період лікування позивача включав комплекс медиччнихпреперартів загальна сума склала 15917,95 грн., а саме: квитанція прибутткового касового ордеру №29/07-01 ві 27.07.2015р на суму 11250,00 грн; товарний чек №4Я-Рз-0002301 від 29.07.2015 року на суму3559.27 грн; фіскальний чек з аптеки №16 від 15.08.2015 року на суму615,48грн; фіскальний чек із аптеки №4 від 03.08.2015 року на суму 82,06грн, від 03.08.2015 року на суму 135,00 грн.

Позивач вказував, що також у зі"язку із ДТП було виплачено 500 грн на автостоянку, на чякій зберігався автомобіль позивача, доки він знаходився у лікарні та не мав фізичної можливості його забрати, що підтверджено чеком із автостоянки ТОВ "ВІТАВА" від 07.08.2015р, виртрати на правову допомогу у сумі 12000,00 грн. Всього на загальну суму 28417,95 грн.

Позивач також вказував, що згідно із консультативним висновком Київської міської клінічної лікарні №17 м. Києва лікаря ОСОБА_4, йому необхідно проводити видалення статичного вінта, а після чого санатоно-курортне лікування. Через рік повторна операція із видалення стержня із кісток правої гомілки і ці витрати не останні, такі витрати орієнтовно фахівцями підраховані у 50000,00 грн.

Позивач вказував, що протиправними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка виявилася у душевних хвилюваннях, вказував, що є особою внутрішньо переміщеною із м. Щастя, що підтверджено довідкою, що вимушений віднаймати разом із сім"єю житло, не міг працювати та забезпечувати свою родину, позичав грршові кошти для купівлі ліків та проведення операцій. Вказував, що відповідач жодного разу не зателефонував йому, не запропонував свою допомогу внаслідок завданих дждерелом підвищеної небезпеки його здоров"ю збитків.

В судовому засіданні представник позивача, позивач підтримав позовні вимоги,з урахуванням їх уточнень ( а.с.148-153) посилаючись на докази подані до матеріалів справи та просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн, матеріальну шкоду у розмірі 53 100,95 грн,судові витрати у розмірі 6500,00 грн, та стягнути судовий збір.

В судовому засіданні представник відповідача проти вимог позову заперечував, надав письмові запереченння проти позову ( а.с.100-103,172-173) вказував, що докази на які посилається позивач є необгрунтованими, неналежними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Україна» налденим чином повідомлена про дату та час розгялду справи у судове засідання свого уповноваженого представника не наравила.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши письмові докази подані до матеріалів справи, вважає що позов підлягає задоволенню частково виходячи із наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, завдала шкоди діяльністю, щодо його використання, зберігання або утримання, зобов»язана відшкодувати її на загальних підставах особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Судом встановлено, що згідно вироку Святошинського районного суду м. Києва від 21.01.2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст.286КК України та призначено йому покарання у вигляді одного року обмеження волі ( а.с.20).

Судом встановлено, що внаслідок ДТП, що встанвовлено вироку Святошинського районного суду м. Києва від 21.01.2016 року , позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а саме ( закрита трамва гомілки: уламковий перелом правої великогомілкової кістки у середній третині зі зміщенням уламків;уламковий підголовчастий перелом правої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків,яке відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розляд здоров"я на строк понад 21 добу та перебував на стаціонарному лікуванні в травмотологічному відділенні Київської міської лікарні №17 з 27.07.2015 року по 07.08.2015 року, а в подальшому перебував на амбулаторному лікуванні.( а.с.6).

Судом встановлено, що позивачем подано до суду докази в обґрунтування позовних вимог, в частині стягнення майнової шкоди у розмірі 15917,95 грн., а саме: квитанція прибутткового касового ордеру №29/07-01 ві 27.07.2015р на суму 11250,00 грн; товарний чек №4Я-Рз-0002301 від 29.07.2015 року на суму3559.27 грн; фіскальний чек з аптеки №16 від 15.08.2015 року на суму 615,48грн; фіскальний чек із аптеки №4 від 03.08.2015 року на суму 82,06 грн, від 03.08.2015 року на суму 135,00 грн. Вказані докази суд вважає належними та допустими, окрім письмового доказу (а.с.15), який не містить доказів щодо предмету доказування, не підпитсаний уповноваженою особою та не містить відомостей для кого було придбано вказані ліки). А тому позов підлягає задовленю в цій частні, частково в сумі12 358,32 грн.

Судом встановлено, що позивач просить стягнуи з відповідача витрати на правову допомогу надану у кримінальному процесі по обвинуваченню ОСОБА_2 у розмірі 12000,00 грн, що підтвердждено Договором про надання правової допомоги від 20.08.2015 року ( а.с.18-19) квитанціями №36 від 20.08.2015 р ( а.с.71)

Згідно ст. 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.Витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.Допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, надасться за рахунок коштів Державного бюджету України І є безоплатною для підозрюваного, обвинуваченого. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законодавством.У статті 59 Конституції України гарантується: кожен мас право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. З приводу цієї норми Основного Закону держави є Рішення КСУ від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000. Роз'яснення терміна "правова допомога" надане КСУ у п. 3.2 мотивувальної частини Рішення від 30 вересня 2009 р. № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням І. В. Голованя щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Правова допомога захисника підозрюваному, обвинуваченому може бути безоплатною і платною. Надання першої із них регламентується ч. 1 ст. 59 Конституції України, ст. 49 КПК, ЗУ "Про безоплатну правову допомогу" від 2 червня 2011 р., постановою КМУ "Про затвердження Порядку і умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі" від 11 січня 2012 р. № 8, постановою КМУ "Питання оплати послуг адвокатів, які надають вторинну правову допомогу особам, затриманим в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку, а також у кримінальних справах" від 18 квітня 2012 р. № 305. Розмір оплати за годину адвоката з надання безоплатної правової допомоги становить 2,5 відсотка мінімальної заробітної плати, визначеної законом на час надання послуг адвокатом. Розмір оплати послуг адвоката з надання такої допомоги особі, затриманій у кримінально-процесуальному порядку, у неробочий час, вихідні та святкові дні обчислюється виходячи з подвійного розміру оплати за годину роботи адвоката. Оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання акта наданих послуг.

Судом встановлено, що позивачем та представником позивача не надано суду Акту про виконані роботи згідно сплачених коштів у розмірі 12000,00 грн, за надання правової допомоги та не проведено розрахунок із яких послуг складався розрахунок та вартість таких послуг, а тому суд дійшов висновку, що позивач не довів належими та допустими доказами витратчені ним витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн., а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно Закону України "Про гранічний розміір компенсації ввитрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допрмогу у цивільних справах, в яких компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення із матеріалами справи в суді, що відповідно визначається у судовому рішенні. Склад та розмір судових витрат, пов"язаних з оплатою правової допомоги, вхродить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов"язаних із наданням правової допомоги, оформленні у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 1500,00 грн. та витрати на правову допомогу , які передбачені Договором про надання првової допомоги від 04.03.2016 року ( а.с.155-159).

Судом встановолено, що позивачем та предстанвиком позивача не надано суду належних та обгрунтованих доказів щодо сплати позивачем за вказаним Договором про надання првової допомоги від 04.03.2016 року ( а.с.155-159) суми у розмірі 5000,00 грн., не надано відповдіних банківських виписок, касових ордерів, та ткож не налдано Акту про виконану роботу та розрахунку втрат.

А тому суд дійшов висновку що позов в частині позовних вимог щодо стягнення вират на првову допомогу у розмірі 12000,00 грн. та 5000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд повинен з»ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у якій грошовій сумі чи у який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та із чого при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом

При оцінці моральної (немайнової) шкоди, спричиненої потерпілим, суд повинен належним чином оцінювати ступінь їх немайнових витрат, а також у випадках пред'явлення таких вимог дтраховиків ураховувати положення ст.611 ЦК про те, що таке відшкодування може бути застосовано лише у передбачених законом або договором випадках порушення страховою компанією зобов'язань, і виходити з того, чи передбачено укладеним договором можливість такого відшкодування страховиком. Необхідно звернути увагу на те, що п.22.3 ст.22 закону №1961-IV і п.3 ч.2 ст.23 ЦК обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, покладено на особу, яку визнано винною в скоєнні ДТП.

При визначенні розміру відшкодування шкоди, завданої здоров'ю потерпілої особи (розміру відшкодування заробітку (доходу), втраченого нею внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, додаткових витрат, стороннього догляду тощо), суд повинен звертати увагу на виплати, без урахування яких згідно з ч.3 ст.1195 ЦК визначається шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Також слід ураховувати, що у випадках, коли середньомісячний заробіток потерпілого, виходячи з якого встановлюється розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), є меншим від 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку згідно з вимогами ст.1197 ЦК обчислюється, саме виходячи з 5-кратного розміру мінімальної зарплати, а не фактичного за місцем роботи, а розмір втраченого доходу від підприємництва - на підставі даних державної податкової служби (ст.1198 ЦК).

Судом встановлено, що позивачем не надано суду доказів щодо із яких розрахунків виходив позивач визначаючи ромір матерального збітку у розмірі 100 000,00 грн, втрата його працезда тності, місце його роботи, розмір його доходів які він втратив, період перебування на лікарннному. Судом встанволено, що позивач є тимчасово переміщеною особою, згідно довідки ( а.с.179), а тому виходячи із того, що внаслідок неправомірних дій відповідача було порушено звичний спосіб життя позивача, він був змушений лікуватися та звертатися до лікувальних закладів з метою відновлення свого стану здоров"я за власні кошти, враховуючи ті обставини, що відповідач не запропонував позивачу матеральну допомогу внаслідок своїх протитправних дій, не підтримав моральний стан позивача, суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.одноразово.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 1500,00 грн.( а.с.27).На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 23,1166,1167,1187 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 212-218,294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційнй номер платника податків НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, місце роботи не відоме, на користь ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2. проживаючого за адресою АДРЕСА_3, майнову шкоду у розмірі 12 358 ( дванадцять тисяч триста п"ятдесят вісім) грн.32 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційнй номер платника податків НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, місце роботи не відоме, на користь ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2. проживаючого за адресою АДРЕСА_3, моральну шкоду у розмірі 50 000( п"ятдесят тисяч )грн.00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційнй номер платника податків НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, місце роботи не відоме, на користь ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2. проживаючого за адресою АДРЕСА_3, судовий збір у розмірі 1500 ( одна тисяча п"ятсот) грн.00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з часу його проголошення, у разі відсутності осіб, протягом десяти днів з часу отримання копії рішення суду.

Суддя Т.О. Величко