Рішення № 65165513, 27.02.2017, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/92/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Руденка В.О.,

за участі секретаря судового засідання Довгаленко О.І.,

позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 03.02.2017 року звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, в якій вказала, що з 2013 року по 2016 рік вона з відповідачем проживала спільно як одна сім'я. Від шлюбу вони мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач не надає у добровільному порядку матеріальну допомогу. У зв'язку з цим вона звернулась з вказаним позовом до суду та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти у твердій грошові йсумі на утримання дитини у розмірі 3000 гривень з усіх видів його заробітку до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 вимоги викладені в позовній заяви підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити, додатково пояснила, що вона проживає разом зі своїм братом та його сімєю. Витрати на утримання дитини у розрізі місяця складаються з наступних витрат: 100 гривень у місяць дає брату на комунальні послуги, близько 300-400 гривень на годування дитини вдома, 1000 гривень на купівлю одягу, 300 гривень на ліки, оскільки дитина часто хворіє простудними захворюваннями, харчування у дитячому садочку 70 гривень, на товари для розвитку та іграшки 150-200 гривень. Загалом у середньому на рік розмір щомісячних витрат на утримання дитини складає близько 2000-2200 гривень. Вона працює у Фонді соцстрахування з тимчасової втрати працездатності, але знаходиться в відпустці по догляду за дитиною до досягнення шестирічного віку з підстав стану здоровя дитини і в цей час доходи за місцем роботи не отримує. Утримувати дитину їй допомагають батьки та її рідний брат.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково, суду пояснив, що він є інвалідом третьої групи загального захворювання. Мешкає він один, власного майна не має. Нещодавно робив на посаді директора дитячого садочку в селі, зараз не працює, хоча група інвалідності дозволяє працювати з певними обмеженнями. На обліку в центрі зайнятості не перебуває. Тримає господарство, з якого іноді надає допомогу дитині. Минулого року сплатив за харчування дитини за декілька місяців, по січень 2017 року (70 гривень за місяць). Його дохід, таким чином, складається з пенсії по інвалідності в сумі 1247 гривень. Відповідач визнав пояснення позивачки про розмір витрат на утримання дитини в сумі 2000-2200 гривень та їхній склад. Проте його дохід не дозволяє йому сплачувати половину від цих витрат. Також він побоюється, що існує можливість не отримати підстав для продовження інвалідності після жовтня 2017 року (дата перекомісії), внаслідок чого він може позбавитись пенсії, як єдиного джерела доходів. Через це, та беручи до уваги невеликий розмір самої цієї пенсії, вважає за можливе для себе погодитись зі сплатою аліментів в розмірі 500-800 гривень на місяць. Решту, вважає, має заробити позивачка, яка є також працездатною. Натомість, він згоден перебувати з дитиною у себе вдома, на що позивачка не погоджується. На передання майнової опіки за дитиною державним органам він також не погоджується, вважає, що вони (батьки) самі мають вирішити питання майнового утримання дитини.

Почувши пояснення сторін, визначивши обставини, які, згідно ст.61 ЦПК України, визнані обома сторонами спору, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позову підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони мають спільну дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є ОСОБА_2 що підтверджується копією свідоцтва про народження від 09.04.2013 року, серія 1-ТП № 189721 (а.с. 5).

З копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 206893 від 12.08.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 має третю групу інвалідності з загального захворювання. До протипоказань віднесено працю з тривалим перебуванням на ногах та тривалою ходою. Дата чергового переогляду 13.10.2017 року.

Довідка, видана Брусилівською селищною радою Житомирської області від 31.01.2017 року №36 свідчить, що до складу сім'ї позивачки входить її син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 Дитина находиться на утриманні позивачки та проживає разом з нею (а.с.6).

Довідки Брусилівської селищної ради Житомирської області від 21.02.2017 року №71, №72, №73, №74 та від 24.02.2017 року №82 підтверджують, що відповідач зареєстрований та проживає один у будинку, який належить його сестрі, ніде не працює, та йому не виділялася присадибна земельна ділянка, або земельна частка (пай).

Згідно ст.51 Конституції України, ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобовязані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ст.48 Конституції України, дитина, як і будь-який громадянин України, має право на достатній життєвий рівень для себе, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

У відповідності зі ст. 181 ч. 3 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 191 ч. 1 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Суд вважає доведеним розмір щомісячного утримання дитини, які сторони узгоджено визначили у судовому засіданні, в сумі 2000-2200 гривень на місяць. Так саме суд вважає доведеним той факт, що позивачка не працює через перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення шестирічного віку і не отримує доходу, що підтверджується відповідним наказом директора Коростишівської районної виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, де працевлаштована позивачка (а.с.4).

Погоджуючись з вимогами позивачки про встановлення аліментів у твердій грошовій сумі, суд виходить з пояснень відповідача, який повідомив, що лише нещодавно працював, зараз не працює та не певен у збереженні свого статусу інваліда 3 групи, а отже і в отриманні пенсії після жовтня 2017 року. Таким чином, суд дійшов висновку про мінливість та нестабільність доходів відповідача.

Щодо доводів відповідача про його бажання безпосередньо жити з дитиною та опікуватись нею, зобовязавши позивачку сплачувати аліменти, суд зазначає, що згідно ст.11 ЦПК України, суд вирішує цивільні справи позовного провадження виключно в межах позовних вимог. Оскільки спору про місце проживання дитини з поданих суду документів сторін не вбачається, відповідних вимог сторони перед судом не ставили, вирішувати питання місця проживання дитини на теперішній час суд не має повноважень.

Натомість суд виходить з встановлених фактичних обставин справи, а саме того, що дитина проживає з матірю та перебуває на її утриманні. Тож питання місця мешкання дитини сторони мають вирішувати узгоджено, відповідно до положень Сімейного кодексу України і лише в разі виникнення спору, звертатись з цього приводу до суду.

Суд також розяснює відповідачу, що в разі зміни обставин, що стали підставою для визначення обовязку сплати та розміру аліментів, він може звернутись до суду з позовом про зміну їх розміру, або про припинення стягнення аліментів, або про стягнення аліментів на його користь, за наявності відповідних підстав.

Визначаючи розмір стягнення, суд виходить з встановленого ст. 180 Сімейного кодексу України спільного для батьків обовязку з утримання дитини, бере до уваги пояснення сторін про їх не згоду на отримання дитиною піклування від держави.

Також суд бере до уваги здатність відповідача за станом здоровя працювати, з дотриманням встановлених обмежень та отримувати мінімальну заробітну плату, встановлену законодавством на рівні 3200 гривень чи, принаймні, перебувати на обліку у центрі зайнятості з отриманням відповідної допомоги.

Також суд бере до уваги наявність у відповідача власного господарства.

Оцінюючи ці обставини суд виходить, в першу чергу, з найвищих інтересів дитини, щодо належного задоволення щонайменших її нагальних потреб, які є першочерговими для батьків, порівняно з іншими їх майновими витратами.

Тож з урахуванням цих обставин, суд вважає справедливим та розумним розміром аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на утримання дитини, в сумі 1000 гривень щомісяця.

Відповідно ст. 88 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року з відповідача на користь держави суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі, пропорційному розміру задоволення позовних вимог.

На підставі ст.48, 51 Конституції України, ст. 180-183 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень на місяць, починаючи стягувати від 03.02.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 213,30 гривень (двісті тринадцять гривень 30 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги через Брусилівський районний суд Житомирської області

Суддя В.О. Руденко