Рішення № 6516539, 27.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.09 Справа № 15/291пд

за позовом

Прокурора Марківського району в інтересах держави в особі Марківської районної ради , смт. Марківка Луганської області

до 1. Марківського комбінату комунальних підприємств , смт. Марківка Луганської області

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , смт. Марківка Луганської області про визнання договору оренди недійсним Суддя Пономаренко Є.Ю.

за участю:

від заявника - Шидлаускас П.В., прокурор, посвідчення НОМЕР_2

від позивача - представник не прибув;

від І-го відповідача - Нікітенко О.Ф., юрист, довіреність № б/н від 09.10.09;

від ІІ-го відповідача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Марківським РВ УМВС України в Луганській області 21.10.97.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: заявлено вимоги про визнання недійсним договору оренди майна від 01.09.09, укладеного між відповідачами у справі, та зобовязання другого відповідача повернути першому відповідачу передане за договором оренди від 01.09.09 майно нежиле приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Позов мотивовано тим, що уповноважений Марківською районною радою Марківський комбінат комунальних підприємств 01.09.2009 р. уклав договір оренди комунального майна з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 з порушенням вимог діючого законодавства, а саме ч. 1 ст. 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», тобто без проведення конкурсу.

Прокурор в судовому засіданні надав пояснення, за якими підтримав позов та просить визнати договір оренди майна від 01.09.2009 р., укладений між Марківським комбінатом комунальних підприємств та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, недійсним та зобовязати другого відповідача повернути першому відповідачу передане за договором оренди від 01.09.2009 р. майно нежиле приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Позивач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник першого відповідача надав пояснення відповідно до відзиву на позовну заяву, де, зокрема, вказано, що оскаржуваний договір оренди укладено без проведення конкурсу.

Другий відповідач надав пояснення про те, що він не знав про необхідність укладення договору оренди виключно на конкурсних засадах.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши учасників судового процесу, суд, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні доводи та надані до матеріалів справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Між Марківським комбінатом комунальних підприємств, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, 01.09.2009 р. укладено договір оренди комунальної нерухомості.

Обєкт оренди за вказаним договором нежиле приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2, що належить до комунальної власності, передано орендодавцем орендарю за актом приймання-передачі від 01.09.2009 р.

Вказаний договір оренди комунального майна укладено без проведення конкурсу. Дані обставини підтверджуються листом Марківського комбінату комунальних підприємств від 28.08.2007р. №192, його відзивом на позовну заяву та усними поясненнями відповідача.

Частиною першою статті 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» установлено, що у 2009 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, крім державного та комунального майна, що передається в оренду бюджетним установам; музеям; підприємствам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам під творчі майстерні); громадським організаціям ветеранів; громадським організаціям інвалідів; центрам професійної, соціальної реабілітації інвалідів та центрам ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, а також підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів, яким визначена доцільність надання державної допомоги відповідно до статей 14-1, 14-2 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ); Пенсійному фонду України та його органам; державним видавництвам та підприємствам книгорозповсюдження; вітчизняним видавництвам та підприємствам книгорозповсюдження книжкової продукції, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру); релігійним організаціям для забезпечення проведення богослужінь, релігійних обрядів та церемоній.

Отже, у 2009 році орендодавці державного та комунального майна мали право передавати в оренду майно виключно на конкурсних засадах. При цьому, ст. 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” не містить винятку з цього правила стосовно спірного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В момент укладення оскаржуваного договору були порушені вимоги законодавства, оскільки укладення договору могло відбутися лише на підставі результатів конкурсу, який не проводився взагалі.

У даному випадку весь зміст договору суперечить законодавству, адже складення та підписання договору могло відбутися після проведення конкурсу на підставі рішення конкурсної комісії. У звязку з тим, що конкурс не проводився договір не міг укладатися взагалі, а якщо таке відбулось, то укладення договору є незаконним (порушена ч. 1 ст. 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік») та відповідно весь зміст такого правочину є складеним з порушенням вказаної норми.

Крім того, слід зазначити наступне. Оголошення про проведення конкурсу має містити умови конкурсу. Критеріями визначення переможця можуть бути максимальний розмір орендної плати та інші умови конкурсу.

За результатами конкурсу комісією складається протокол та з переможцем конкурсу орендодавець укладає договір оренди. До умов договору оренди включаються орендна плата в розмірі, запропонованому переможцем конкурсу , та інші пропозиції переможця конкурсу .

Отже, розмір орендної плати, що є істотною умовою договору оренди, та інші умови включаються до договору оренди лише у суворій відповідності з протоколом конкурсної комісії з визначення переможця конкурсу.

Так, умови договору суперечать ч. 1 ст. 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», оскільки визначені не відповідно до результатів конкурсу.

У звязку з допущеними при передачі в оренду порушеннями вимог ст. 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»оскаржуваний договір оренди суперечить вказаним вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.

У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.99 зазначено, що у контексті пункту 2 статті 121 Конституції України аналіз положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України свідчить, що частина перша цієї статті визначає коло осіб, в тому числі прокурорів та їх заступників, за позовними заявами яких арбітражний суд порушує справи, а частина друга встановлює вимоги до змісту позовної заяви, зокрема зазначення в ній органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Для вирішення справи суттєвим вбачається з'ясування поняття "інтереси держави". У процесі дослідження встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо .

Слід зазначити, що згідно з частиною третьої статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб є лише однією з форм такого представництва.

Також в п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.99 зазначено наступне:

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Такі випадки передбачені статтею 33 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) та статтею 29 Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) (пред'явлення цивільного позову в інтересах держави або громадянина про відшкодування збитків, заподіяних злочином), частиною четвертою статті 136 Кодексу законів про працю України (322-08) (звернення до суду із заявою про стягнення заподіяної матеріальної шкоди з керівників підприємств, установ та організацій), статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06 ) (здійснення в суді захисту прав і законних інтересів громадян, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть захистити свої права), статтями 70, 71, 75, 76, 119, 121, 125, 153 Кодексу про шлюб та сім'ю України (2006-07 ), статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (порушення справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до арбітражного суду в інтересах держави) тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Далі в Рішенні Конституційного суду України вказується на те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям.

У даному випадку інтереси Держави полягають у діях, спрямованих на забезпечення виконання положень ст. 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік».

Закріплення норми про те, що передача в оренду державного та комунального майна виключно на конкурсних засадах впливає на захист як суто економічних інтересів держави, так і інтересів держави, повязаних з недопущенням корупційних проявів з боку посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування, повязаних з передачею певного державного чи комунального майна певній особі.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 р. під поняттям органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах /щодо ст. 2 ГПК України/, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

Визначений прокурором позивач є органом місцевого самоврядування, згідно ст.ст. 1, 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якому підпорядкований Марківський комбінат комунальних підприємств (орендодавець за оскаржуваним договором), про що вказано у п. 1.2. статуту останнього.

Знаходження підприємства орендодавця в тяжкому фінансовому стані та відсутність коштів на публічне оголошення конкурсу, про що вказано у відзиві Марківського ККП, не є підставою нехтування вимогами Закону.

Орендар теж повинен був знати про те, що він може отримати в оренду спірне майно виключно на підставі результатів конкурсу.

Незнання норми ч. 1 ст. 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» як з боку орендодавця, так і з боку орендаря не впливає на наслідки незаконного укладення договору оренди та відповідно на результат розгляду даного спору.

На підставі вищевикладеного, позовна вимога про визнання недійсним договору оренди підлягає задоволенню. При цьому, дія договору припиняється на майбутнє.

При визнанні недійсними договорів оренди двостороння реституція не проводиться з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України, у разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює в разі його недійсності проведення між сторонами реституції, так як використання майна - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо.

Тому, такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє, а реституція не повинна проводитися. При цьому, зазначення в резолютивній частині рішення про припинення дії договору оренди на майбутнє є процесуально неправильним, оскільки законодавство не зобовязує суд зазначати в резолютивній частині рішення момент, з якого правочин визнається недійсним та про припинення дії на майбутнє (коли про це не вказано в предметі позову). Тому, цілком достатньо, коли наслідки недійсності договору оренди сторони визначають згідно чинного законодавства, та відповідний висновок міститься в мотивувальній частині судового рішення.

Така ж правова позиція про не проведення судом реституції за договорами оренди наведена у постанові Верховного суду України від 13.01.2004 по справі N7/85/4/68-81, п. 3.2. Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними»та постановах Вищого господарського суду України від 31 серпня 2006 року по справі № 1/475пд, від 15 червня 2006 р. по справі № 20-4/244-1/015, від 02 жовтня 2008 р. №16/8, та ін.

У звязку тим, що оскаржуваний договір оренди, на підставі якого відповідач користався майном, є недійсним, у відповідача відсутні належні правові підстави користування спірним майном. Користування орендарем спірним майном підтверджується актом приймання-передачі від 01.09.2009 р. та не спростовано сторонами.

Тому, друга позовна вимога про повернення обєкту оренди орендодавцю також підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів порівну, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій обох сторін - допущених при укладенні договору оренди порушень законодавства: по 42 грн. 50 коп. державного мита та по 118 грн. зі сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та стягуються у доход державного бюджету.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди комунальної нерухомості від 01.09.2009 р., укладений між Марківським комбінатом комунальних підприємств та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 повернути на користь Марківського комбінату комунальних підприємств, смт. Марківка Луганської області, пл. Жовтнева, б. 13, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 03339590, передане за договором оренди від 01.09.2009 р. майно нежиле приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 4. Стягнути з Марківського комбінату комунальних підприємств, смт. Марківка Луганської області, пл. Жовтнева, б. 13, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 03339590, у доход: - державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі 42 грн. 50 коп. видати наказ органу Державної податкової інспекції; - державного бюджету України, рахунок 31211259700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. Видати наказ органу державної виконавчої служби.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, у доход:

- державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі 42 грн. 50 коп. видати наказ органу Державної податкової інспекції;

- державного бюджету України, рахунок 31211259700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. Видати наказ органу державної виконавчої служби.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення підписано 02.11.2009 р.

Суддя Є.Ю. Пономаренко