Постанова № 65164636, 27.02.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.02.2017 справа №905/2221/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:Будко Н.В. Склярук О.І., Мартюхіної Н.О. Рудик Т.С.за участю представників сторін від позивача: від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2: не з'явився; не з'явився; не з'явився; не з'явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськна рішення господарського суду Донецької областівід30.11.2016 р.у справі№ 905/2221/16 (головуючий - Бокова Ю.В., судді - Харакоз К.С., Сажнева М.В.)за позовомДепартаменту міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріупольдо за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Приватного нотаріуса Маріупольського міського округу Донецької області Верченко Тетяни Іванівни, м. Маріупольпровчинення певних дій

В С Т А Н О В И В:

Департамент міського майна Маріупольської міської ради звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про усунення перешкод у здійсненні права власності територіальної громади міста Маріуполя на майно - нежитлову будівлю, частину основного нежитлового будинку - літ. А-2, приміщення № 1, коридор - 1,2, кабінети 3,5,6, шкаф - 4, 7, умивальня - 8, вбиральня 9, загальною площею 44,7 кв.м., що складає 47/100 часток будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 шляхом скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 2947913 та з Державного реєстру іпотек, реєстраційний номер обтяження 3019295.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.07.2016 р. залучено до участі у справі Маріупольську міську раду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та приватного нотаріуса Маріупольського міського округу Донецької області Верченко Тетяну Іванівну у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Під час розгляду місцевим господарським судом даної справи позивачем заявлено клопотання № 03-4/3622 від 07.09.2016 р. про уточнення позовних вимог, яким позивач фактично просив змінити предмет позову, заявляючи нові вимоги щодо зобов'язання відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради скасувати запис про обтяження нерухомого майна, а саме на частину основного нежитлового будинку - літ. А-2, приміщення № 1, коридор - 1,2, кабінети 3,5,6, шкаф - 4, 7, умивальня - 8, вбиральня 9, загальною площею 44,7 кв.м., що складає 47/100 часток будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 2947913 та з Державного реєстру іпотек, реєстраційний номер обтяження 3019295, тип обтяження - іпотека). Суд першої інстанції, посилаючись на ст. 22 ГПК України та п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", обґрунтовано відмовив у його задоволенні з огляду на розпочатий розгляд справи по суті.

В подальшому 21.10.2016 р. на адресу господарського суду Донецької області від представника позивача надійшло клопотання вих. № 03-4/4230 від 17.10.2016 р., в якому останній просив вважати позовні вимоги викладеними у наступній редакції: зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" вчинити певні дії, а саме надати заяви до Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради про припинення обтяження та скасування записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 2947913) та з Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 3019295) на нерухоме майно - нежитлову будівлю, частину основного нежитлового будинку - літ. А-2, приміщення № 1, коридор 1,2, кабінетів - 3,5,6, шкаф - 4,7, умивальня - 8, вбиральня - 9, загальною площею 44,7 кв.м., що складає 47/100 часток будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Тобто, за своїм змістом дане клопотання фактично є заявою про зміну предмету позову.

Враховуючи утворення колегіального складу суду відповідно до протоколу господарського суду Донецької області автоматичного визначення складу колегії суддів від 05.10.2016 р. та положення ст. 22 ГПК України, п. 3.8. вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України клопотання позивача № 03-4/4230 від 17.10.2016 р. судом першої інстанції задоволено та розглянуто справу по суті за остаточними вимогами позивача, викладеними у зазначеному клопотанні.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.2016 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі, зобов'язано відповідача у п'ятиденний строк подати заяву до державного реєстратора відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради про припинення обтяження та скасування записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 2947913) та з Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 3019295) на нерухоме майно - нежитлову будівлю, частину основного нежитлового будинку - літ. А-2, приміщення № 1, коридор 1,2, кабінетів - 3,5,6, шкаф - 4,7, умивальня - 8, вбиральня - 9, загальною площею 44,7 кв.м., що складає 47/100 часток будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також з відповідача на користь позивача стягнуто 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.2016 р., відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Відповідач вважає, що у правовідносинах щодо кредитних боргів спадкодавця правонаступництво допускається за боргами, які мали місце на час смерті позичальника, а спадкоємці відповідають за цими боргами у межах спадкового майна.

На думку відповідача, посилання суду першої інстанції на рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2014 р. у справі № 263/7162/13-ц (2/263/2880/2013), яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк'' до Маріупольської міської ради про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 20М-06 від 19.03.2006 р. в сумі 119 613 грн. 77 коп. відмовлено, є безпідставними, оскільки вказаним рішенням не визнано зобов'язання та договір припиненим, тому внаслідок невиконання основного зобов'язання договір іпотеки не є припиненим, внаслідок чого позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що нотаріус може бути відповідачем у справах про зобов'язання вилучити з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис щодо немайнових прав на предмет іпотеки та вилучити з Державного реєстру іпотек запис щодо немайнових прав на предмет іпотеки в разі звернення заінтересованих осіб до нотаріуса за вчиненням вказаних дій та отримання відмови у їх вчиненні, на що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не звернуто увагу та не враховано порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, у зв'язку з чим не перевірено чи звертався позивач з відповідною заявою до приватного нотаріуса.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2017 р. визначено колегію суддів у складі: Будко Н.В. - головуючий, судді - Ушенко Л.В., Склярук О.І.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 266 від 22.02.2017 р. у зв'язку з перебуванням судді Ушенко Л.В. у відпустці на дату слухання справи призначено повторний автоматизований розподіл справи № 905/2221/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.02.2017 р. призначено наступний склад колегії суддів: Будко Н.В. - головуючий, судді - Склярук О.І., Мартюхіна Н.О.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Треті особи письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали, представники сторін та третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи учасники процесу повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 830 від 13.11.2005 р. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 належало на праві приватної власності вбудоване нежитлове приміщення, літ. А-2, прим. 1, кімнати 1-9, загальною площею 44,7 кв.м., що складає 47/100 часток будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

09.03.2006 р. між ПриватБанком (далі - банк) та ОСОБА_6 (далі - позичальник) укладено кредитний договір №20М-06, в забезпечення виконання якого між ПриватБанком в якості іпотекодержателя та ОСОБА_6 в якості іпотекодавця укладено та посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Верченко Т.І. договір іпотеки від 09.03.2006р., зареєстрований за №249, предметом якого є належна іпотекодавцю на праві власності 44,7 кв.м. що є часткою 47/100 вбудованої нежитлової шлакоблочної будівлі А-2 загальною площею 95,2 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 04.09.2012 р. по справі №2о/519/126/12 визнано відумерлою спадщину у вигляді вбудованого нежитлового приміщення літ. А-2, прим.1, кімнати 1-9, загальною площею 44,7 кв.м, що складає 47/100 часток будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що відкрилась після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та передано у власність територіальної громади Маріупольської міської ради.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 2920747 від 25.04.2013 р. право власності на вищезазначене нерухоме майно зареєстровано за територіальною громадою м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради Донецької області 25.04.2013 р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.01.2014 р. по справі №263/7162/13-ц(2/263/2880/2013) у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до Маріупольської міської ради про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №20М-06 від 19.03.2006 р. в сумі 119 613,77 грн. на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 95,2 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем відмовлено.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.04.2015 р. по справі №908/4359/14, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2015 р., у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до Маріупольської міської ради про стягнення 119 613,77 грн. збитків відмовлено та встановлено, що зобов'язання ОСОБА_6 за кредитним договором № 20М-06 від 09.03.2006 р. (в частині сплати кредиту, процентів, штрафних санкцій) припинилися з ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із смертю останнього.

Управління міського майна Маріупольської міської ради неодноразово зверталось до ПАТ КБ "Приватбанк" з проханням припинити державну реєстрацію обтяження спірного приміщення, які відповідачем залишені без виконання.

З наявного в матеріалах справи листа № 05/06-82 від 15.09.2016 р. вбачається, що Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради за результатами розгляду листа вих. № 03-4/3700 від 14.09.2016р. Департаменту міського майна Маріупольської міської ради щодо скасування та вилучення записів про обтяження нерухомого майна, а саме на частину вбудованого нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер 2947913) та з Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер 3019295) повідомило про те, що у випадку надання заяви про зняття іпотеки та обтяження на нерухоме майно до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради Департаменту міського майна Маріупольської міської ради буде відмовлено на підставі п. 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме з причини подання заяви неналежною особою. Також у зв'язку з тим, що рішенням господарського суду Донецької області від 15.01.2014р. по справі № 263/7162/13-ц встановлено, що зі смертю ОСОБА_6 його обов'язки за кредитним договором № 20М-06 від 09.03.2006р. припинилися, а звернення до ПАТ КБ "Приватбанк" з проханням припинити державну реєстрацію іпотеки та обтяження нерухомого майна та фактично виконати вимоги ст. 17 Закону України "Про іпотеку" ними було проігноровано, рекомендовано звернутися до суду.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від здійснення дій, пов'язаних з анулюванням записів про наявність іпотечного обтяження нерухомого майна, а саме: вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 95,2 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 позивач звернувся з позовом до господарського суду Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.01.2014 р. по справі №263/7162/13-ц(2/263/2880/2013) у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до Маріупольської міської ради про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №20М-06 від 19.03.2006 р. в сумі 119 613,77 грн. на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 95,2 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем відмовлено.

У вказаному рішенні суд дійшов висновку про припинення договору іпотеки № 249 від 09.03.2006 р. з підстав, встановлених ч.1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вищевказаною нормою передбачено, що однією з особливостей такого позову (негаторного позову) є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем є особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом, як-то шляхом звільнення приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. З правового аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його прав з користування та розпорядження майном.

Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту наведених позивачем підстав та правового обґрунтування заявлених вимог (ст. 391 ЦК України), спір у справі стосується захисту речових прав Маріупольської міської ради на нерухоме майно - нежитлову будівлю, частину основного нежитлового будинку - літ. А-2, приміщення № 1, коридор - 1,2, кабінети 3,5,6, шкаф - 4, 7, умивальня - 8, вбиральня 9, загальною площею 44,7 кв.м., що складає 47/100 часток будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб (ст.316 ЦК України).

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст. 391 ЦК України, усунення перешкод у користуванні майном є речовим способом захисту прав власника у позадоговірних відносинах, застосування якого вимагає наявності таких перешкод на момент вирішення спору.

Отже, матеріалами справи доведено, що територіальна громада м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради Донецької області набула право власності на спірне нежитлове майно.

Відповідно до ч. 5 ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

В статті 17 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що іпотека припиняється, в тому числі, у разі припинення основного зобов'язання, реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; що також кореспондується з ч. 1 п.1 ст. 593 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про іпотеку", відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній до внесення змін Законом України № 1666-VІІІ від 06.10.2016 р., державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, речові права на об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Згідно з ч. 5 та ч. 6 ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п'яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п'ятирічний строк.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач запобігаючи порушення права власності позивача мав подати реєстратору заяву про припинення обтяжень, як іпотекодержатель, у зв'язку з припиненням договору іпотеки 09.03.2006 р., зареєстрованого за № 249, чого відповідачем здійснено не було.

Листами від 01.04.2014р. за № 03-4/1249, від 18.07.2014р. за № 03-04-/2611 Управління міського майна Маріупольської міської ради зверталося до відповідача з проханням припинити державну реєстрацію обтяження спірного приміщення, які залишені відповідачем без відповіді.

Необхідно враховувати, що як цивільні права так і цивільні обов`язки виникають на певних підставах, і якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлено відповідного обов`язку особи, то вона не може бути примушена до його виконання (ст. 14 Цивільного кодексу України).

Виходячи із сукупного аналізу чинного на час розгляду даної справи місцевим господарським судом Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав необхідним є подання відповідної заяви заявником, яким у даному випадку, з огляду, зокрема, на зміст ст. 1 Закону, може бути виключно іпотекодержатель/особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи .

Таким чином, саме відповідач, як іпотекодержатель майнових прав щодо спірного нерухомого майна, обтяженого іпотекою є особою, уповноваженою в порядку Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції станом на час розгляду справи господарським судом Донецької області, на подання відповідної заяви про державну реєстрацію припинення обтяження (іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна), що виникло на підставі договору іпотеки від 09.03.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Верченко Т.І. та зареєстрованого в реєстрі за №249.

Відповідно до п. 31 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Згідно Положення про департамент міського майна Маріупольської міської ради, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради № 7/6-208 від 08.04.2016 р., управління є виконавчим органом міської ради, юридичною особою, уповноваженим управляти майном міської комунальної власності, органом приватизації майна міської комунальної власності. Департамент має право від імені та в інтересах територіальної громади та від свого імені самостійно укладати договори, набувати майнових та немайнових прав та нести обов'язки, виступати позивачем та відповідачем у суді, господарському та адміністративному судах, укладати мирові угоди (п. 1.11. Положення).

Враховуючи зазначені обставини та зважаючи на той факт, що бездіяльність відповідача позбавляють територіальну громаду м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради Донецької області вільно розпоряджатися своїм майном, позовні вимоги Департаменту міського майна Маріупольської міської ради є доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає наступне.

Набуття територіальною громадою в особі органів місцевого самоврядування майна, визнаного відумерлим, не є спадкуванням в розумінні ЦК України, що унеможливлює покладення на ці органи прав та обов'язків спадкоємців та зумовлює обмеження кола вимог кредиторів, які задовольняються за рахунок відумерлого майна, тими, що прямо зазначені в ст. 1231 ЦК України, тому доводи відповідача про те, що у правовідносинах щодо кредитних боргів спадкодавця правонаступництво допускається за боргами, які мали місце на час смерті позичальника, а спадкоємці відповідають за цими боргами у межах спадкового майна у даному випадку є безпідставними.

Твердження заявника апеляційної скарги щодо правомочності приватного нотаріуса вилучити з Державного реєстру іпотек запис щодо немайнових прав на предмет іпотеки в разі звернення заінтересованих осіб до нотаріуса за вчиненням вказаних дій та отримання відмови у їх вчиненні, а також необхідність дослідження господарським судом факту звернення позивача до приватного нотаріуса з відповідною заявою судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки відповідно до п. 4 наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 р. № 1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 р. за № 2102/22414 "Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна" з 01.01.2013 р. доступ державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, приватних нотаріусів до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек припинено і такі повноваження надано державним реєстраторам прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2016 р. у справі № 905/2221/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2016 р. у справі № 905/2221/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: О.І. Склярук

Н.О. Мартюхіна