Постанова № 65164623, 01.03.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017 року Справа № 912/4081/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач

суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-127 від 13.05.2014р., представник;

представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином?

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.12.2016р. у справі №912/4081/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Долинське міське комунальне

господарство" при Долинській міській раді,

м. Долинська Долинського району Кіровоградської області

про стягнення 11871,81 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.12.2016р. у справі №912/4081/16 (суддя Шевчук О.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 5377,72 грн пені, 383,06 грн інфляційних втрат, 733,32 грн 3% річних, а також 1378,00 грн судового збору. У частині стягнення пені у сумі 5377,72 грн у задоволенні позову відмовлено з огляду на наявність підстав для застосування ст. 233 Господарського кодексу України.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не дослідження всіх істотних обставин справи, просить рішення в частині зменшення пені на 5377,72 грн скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:

- право на зменшення неустойки виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків;

- суд має обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязання, причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення у виконанні зобовязання, тощо;

- судом першої інстанції не обґрунтовано, в чому саме полягає винятковість даного випадку;

- виняткові обставини у Відповідача відсутні, суд не мав право зменшувати розмір нарахованої пені;

- судом не враховано інтереси Позивача;

- відсутність вини Відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковими випадками в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та підставою для зменшення неустойки.

В судовому засіданні 01.03.2017р. представник Позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що ступінь виконання Відповідачем зобовязань по договору дорівнює 100%; завдання Позивачу неналежним виконанням договору збитків не доведено; судом першої інстанції врахований майновий стан сторін, а також винятковість випадку, бо Відповідач є стратегічним підприємством, основним контрагентом якого є населення, фінансування здійснюється в тому числі за рахунок несвоєчасного надходження субвенцій з державного бюджету, що впливає на вчасність розрахунків з Позивачем. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, про що 13.02.2017р. надав відзив на апеляційну скаргу № 138 від 08.02.2017р.

У судове засідання 01.03.2017р. Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника підприємства у звязку з неможливістю прибути в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Позивача, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 15.10.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - постачальник (надалі - позивач) та Комунальним підприємством "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді споживач (надалі - відповідач) був укладений договір постачання природного газу №2669/15-БО-18 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2015 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), в обсязі і на умовах цього Договору. Строк дії Договору встановлено з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками до 31 грудня 2015 року в частині реалізації газу, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення, договір поширює дію на відносини, що склалися фактично між сторонами з 01.10.2015р. (розділ 12 Договору). До Договору сторонами були укладені додаткові угоди №1 від 15.10.2015р.; №2 від 15.10.2015р.; №3 від 15.10.2015р., якими внесені зміни до Договору в частині вартості природного газу та порядку розрахунків (а.с.18-21).

Розділами 3 та 5 Договору врегульовані порядок здачі-приймання природного газу та його ціна. Спір з цих питань між сторонами відсутній.

Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1. Договору).

На виконання умов Договору Позивач протягом січня-грудня 2015 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1146730,36 грн, що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу (а.с.24-26).

Відповідач зобов'язання по оплаті за надані послуги виконав, але з простроченням строків, передбачених умовами Договору, що підтверджується сторонами.

Враховуючи неналежне виконання умов договору Відповідачем та прострочення оплати за отриманий газ, Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення 10755,43 грн пені, 383,06 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 733,32 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірні відносини є відносинами постачання, що регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України, а також главою 48,49 Цивільного кодексу України щодо виконання та забезпечення виконання зобовязання.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 598, 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі невиконання Відповідачем п. 6.1. Договору він зобовязується сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем зобовязання по Договору в частині вчасної оплати за поставлений газ Позивачем нараховано:

- за зобов'язаннями жовтня 2015 року 133,18 грн - 3% річних за період з 15.11.2015р. по 29.11.2015р. та 1953,25 грн пені за цей же період;

- за зобов'язаннями листопада 2015 року 383,06 грн інфляційних втрат за грудень 2015 року, 235,75 грн - 3% річних за період з 15.12.2015р. по 04.01.2016р. та 3457,73 грн пені за цей же період;

- за зобов'язаннями грудня 2015 року 364,39 грн - 3% річних за період з 15.01.2016р. по 11.02.2016р. та 5344,45 грн пені за цей же період.

Відповідач проти заявлених до стягнення нарахувань не заперечує, порушення виконання зобовязання визнає.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені здійснений Позивачем вірно. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 733,32 грн, інфляційних втрат 383,06 грн, пені 10755,43 грн є правомірними.

Відповідачем у суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 99%. Клопотання обґрунтовано тим, що за спірним договором газ постачався для потреб населення, бюджетних організацій та фактичні витрати на виробництво теплової енергії перевищують встановлений тариф, а різниця несвоєчасно відшкодовується державою.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як розяснено в підпункті 3.17.4 пункту 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18, вирішуючи питання про зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Як вбачається із доказів, наданих Відповідачем (бухгалтерська довідка №836 від 06.12.2016р. за період 2015-2016 рік), заборгованість виникла у зв'язку з невчасною оплатою наданих послуг споживачами (бюджетними організаціями, населенням, іншими підприємствами).

Враховуючи те, що несвоєчасна оплата Відповідачем за поставлений газ сталася внаслідок значних боргів населення за спожитий природний газ; Відповідач надає послуги з опалення за тарифами, які затверджуються державою та є нижчими собівартості послуг, що виробляються Відповідачем; несвоєчасне надходження субвенцій з бюджету за різницю між встановленим тарифом та собівартістю, а також сплату боргу по Договору у повному обсязі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення пені до 5377,72 грн (50% суми, що підлягала стягненню) та вважає вказане зменшення співрозмірним та таким, що враховує інтереси обох сторін.

При цьому, колегія суддів також враховує те, що Позивачем доказів про своє скрутне фінансове становище на час розгляду справи в суді першої інстанції не надано. В апеляційній інстанції Позивачем наданий звіт про фінансові результати за 2015 рік, відповідно до яких прибуток (код рядка 2350) дорівнює 0, збиток (код рядка 2355) 25096085, втім, причинний звязок між простроченням оплат з боку Відповідача та важким матеріальним становищем Позивача останнім не доведений.

Зважаючи на викладене, порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права не вбачається, підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по апеляційній скарзі покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.12.2016р. у справі №912/4081/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.12.2016р. у справі №912/4081/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 06.03.2017р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд