Рішення № 65164162, 27.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017р. Справа№ 914/3354/16

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

до відповідача: ОСОБА_1, с.Довге Дрогобицького району Львівської області

про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва №527 від 16.02.2011р. та зобов'язання вчинити дії

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Жуган І.О. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Регіональним відділенням державного майна України по Львівській області, м.Львів до ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про розірвання договору №527 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - складу нафтопродуктів за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 16.02.2011р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ОСОБА_1, який посвідчено нотаріально 16.02.2011р. Спариняк Л.В., приватним нотаріусом Дрогобицького міського нотаріального округу й зареєстровано в реєстрі за №336, та зобов'язання ОСОБА_1 повернути за актом приймання-передачі у державну власність об'єкт незавершеного будівництва - склад нафтопродуктів.

Ухвалою суду від 30.12.2016р. за клопотанням позивача надано відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі та справу прийнято до провадження і призначено до розгляду у судовому засіданні 25.01.2017р. Ухвалою суду від 25.01.2017р. розгляд справи відкладено на 08.02.2017р. у зв'язку з неявкою відповідача. Ухвалою суду від 08.02.2017р. розгляд справи відкладено на 27.02.2017р. для надання відповідачу можливості забезпечити явку повноважного представника в судове засідання та подати витребувані судом документи.

Представнику позивача роз'яснено права згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 27.02.2016р. з'явився, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№7638/17 від 24.02.2017р.), позов підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що між позивачем та відповідачем - ОСОБА_1 в лютому 2011 року укладено договір, за яким останній набув право власності на об'єкт незавершеного будівництва. Проте, за результатами поточної перевірки позивачем встановлено факт невиконання відповідачем умов такого договору, що зумовило звернення РВ ФДМУ по Львівській області до суду із позовом про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва №527 від 16.02.2011р. та зобов'язання відповідача повернути за актом приймання-передачі у державну власність об'єкт незавершеного будівництва - склад нафтопродуктів. Просив позов задоволити.

Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 27.02.2017р. не забезпечено, витребуваних судом документів не подано, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином. Так, на адресу ОСОБА_1, вказану в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, надіслано копії ухвал суду про порушення провадження по справі від 30.12.2016р., а також про відкладення розгляду справи від 25.01.2017р. та 08.02.2017р. У відповідь на звернення господарського суду Львівської області (вих.№914/3354/16/1/17 від 22.02.2017р.) Відділом адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України надано інформацію про те, що ОСОБА_1 проживає за вказаною вище адресою. Однак, на час проведення судового засідання вказану кореспонденцію або повернуто суду установою зв'язку із відмітками: «Адресат за зазначеною адресою не проживає», або ж не повернуто.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд, беручи до уваги встановлений ст.69 ГПК України строк вирішення спору, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено таке.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (позивач по справі, продавець за договором) та ОСОБА_1 (відповідач по справі, покупець за договором) укладено договір №527 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - складу нафтопродуктів, що знаходиться за адресою: с.Довге, Дрогобицький район, Львівська область від 16.02.2011р., за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва - склад нафтопродуктів, що знаходиться за адресою: с.Довге, Дрогобицький район, Львівська область, а покупець - прийняти вказаний об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі (п.1.1). Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Спариняк Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №336. Також 14.04.2016р. сторонами підписано договір про внесення змін до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - складу нафтопродуктів: АДРЕСА_1 №527 від 16.02.2011р., посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Спариняк Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №407.

Приймання-передача зазначеного об'єкта незавершеного будівництва на підставі договору за ціною 2268,00грн., в тому числі з ПДВ, підтверджується відповідним актом, складеним та підписаним сторонами 15.03.2011р.

Згідно з абз.19 ч.2 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна», контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації.

У відповідності до п.5.1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 02.10.2012р. №3607, на нього покладено здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Порядок контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації державними органами приватизації затверджено наказом Фонду державного майна України від 10.05.2012р. №631 (далі - Порядок). Відповідно до п.2.4 зазначеного Порядку, у процесі проведення контролю за виконанням умов договору використовуються документи, які можуть підтверджувати стан їх виконання. При цьому власник зобов'язаний забезпечити надання державному органу приватизації або представнику державного органу приватизації документів, які він вважає необхідними для підтвердження виконання умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, РВ ФДМУ по Львівській області проведено поточну перевірку виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - складу нафтопродуктів, за адресою: с.Довге, Дрогобицький район, Львівська область від 16.02.2011р. №527, про що складено акт від 28.10.2016р.

Ним, зокрема, встановлено невиконання умов зазначеного договору.

Так, згідно з п.5.7 договору, покупець, серед іншого, зобов'язався протягом одного року з моменту підписання цього договору підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до абз.17 ч.2 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна», строк виконання зобов'язань, визначених у договорі купівлі-продажу, крім мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п'яти років. Аналогічну за змістом норму на момент укладення договору, було зафіксовано в абз.4 ч.2 ст.27 вказаного Закону.

Водночас, у п.3.3 акту поточної перевірки від 28.10.2016р. зафіксовано, що таке зобов'язання покупцем фактично не виконано.

У п.11.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання однією зі сторін умов цього договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду або господарського суду, а об'єкт незавершеного будівництва повернутий у державну власність.

Зазначене зумовило звернення РВ ФДМУ по Львівській області до суду із позовною заявою про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва №527 від 16.02.2011р. та зобов'язання відповідача повернути за актом приймання-передачі у державну власність об'єкт незавершеного будівництва - склад нафтопродуктів.

При вирішенні спору суд виходив за такого.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про приватизацію державного майна», спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Так, ч.ч.1, 2 ст.1 ГПК України встановлено, що Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Згідно з п.1 ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.2 Постанови №10 від 24.10.2011р. роз'яснено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відтак, дана справа підвідомча і підсудна господарському суду Львівської області.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку, як передбачено ч.1 ст.188 ГК України, не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.5 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна», на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Зокрема, ч.2 ст.651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, як підставу для розірвання договору на вимогу однієї сторони закон передбачає не тільки факт порушення умов договору другою стороною, а й обов'язково наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Верховний Суд України у своїй ухвалі від 22.10.2010р. по справі №6-28673св10 роз'яснив, що суд повинен з'ясувати, чи було завдано порушенням умов договору шкоди його учасникам цього договору.

Слід зазначити, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Зазначене кореспондує позиції Верховного Суду України, наведеній у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах від 18.09.2013р. у справі № 6-75цс13.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У відповідності до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не зазначено які саме дії щодо підготовки документів та переоформлення права забудовника на об'єкт незавершеного будівництва протягом одного року з моменту підписання сторонами договору повинен би був здійснити відповідач з метою належного виконання умов договору, зокрема п.5.7, та яким чином його бездіяльність порушує інтереси РВ ФДМУ по Львівській області.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що внаслідок невиконання п.ОСОБА_1 зазначених умов договору на час проведення поточної перевірки спричинено шкоду РВ ФДМУ по Львівській області як іншій стороні договору, а відтак, допущене відповідачем порушення умов договору не можна вважати істотним. Відтак, суд не вбачає підстав для розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути за актом приймання-передачі у державну власність об'єкт незавершеного будівництва - склад нафтопродуктів, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу господарських витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін, відтак, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача в повному обсязі в розмірі 2756,00грн., зважаючи на об'єднання позивачем у позовній заяві двох вимог немайнового характеру та ставки судового збору, встановлені п.п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла на час подання позовної заяви до суду. З огляду на надану ухвалою господарського суду від 30.12.2016р. відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі, зазначену суму судового збору слід стягнути в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, ст.ст.4, 6, 8 Закону України «Про судовий збір», суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м.Львів, вул. Січових Стрільців, буд.3; код ЄДРПОУ 20823070) 2756,00грн. судового збору в доход Державного бюджету України.

3. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 06.03.2017р.

Суддя Щигельська О.І.