Постанова № 65162280, 02.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 р. Справа № 820/3488/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Бартош Н.С. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2016р. по справі № 820/3488/16

за позовом ОСОБА_3

до Київської обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 (далі позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:

- визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 13-1705 від 18.01.2016р., № 12-1705 від 18.01.2016р. та № 92-1303 від 07.04.2016р.

Постановою Харківського адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Київської обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 13-1705 від 18.01.2016р., № 12-1705 від 18.01.2016р. та № 92-1303 від 07.04.2016р.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечувала проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, надала письмові заперечення на апеляційну скаргу .

02.03.2017р. фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, .

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, дослідивши докази по справі вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є фізичною особою підприємцем, платником єдиного податку 3 групи, видами діяльності позивача є, в тому числі, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серія Б № 427095 від 30.05.2012р. (а.с.54).

Позивач має на праві приватної власності нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-1; 2-5 в літ А-4 загальною площею 43,3 кв.м., розташовані м.Харкові по вул. Сумській, 78 та частину нежитлової будівлі загальною площею 43 кв.м., розташованої у м. Харкові по вул. Чернишевській, 44 у багатоквартирних будинках, що підтверджується записами в Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно від 04.06.2015р. та від 16.12.2014р.)

Згідно договору оренди приміщення № 1-А від 31.12.2014р. позивач передала в оренду ПТ Ломбард Вентал.Л, ТОВ Компанія Менеджмент Консалтінг і компанія нежитлові приміщення площею 43,3 кв.м. по вул. Сумській, 78 в м. Харкові, а згідно договору оренди приміщення № 56-А/Ч від 31.01.2015 р. позивач надала в оренду ТОВ Велтон.Телеком нежитлові приміщення в нежитловій будівлі по вул. Чернишевській, 44 в м. Харкові. (а.с. 55-60).

18.01.2016р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 12-1705, яким позивачці визначено зобовязання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 320,35 грн. та №13-1705 яким визначено зобовязання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 4908,96 грн.

Крім того 07.04.2016р. Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС України в Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 92-1303, яким позивачу донараховано зобовязання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 645,68 грн.

Відповідачем надано до суду розрахунок податкових повідомлень-рішень та визначення розміру податку за землю з урахуванням нормативної оцінки землі, коофіцієнту індексації, зонального коефіцієнту, площі земельної ділянки, ставки податку.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення таким, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач є підприємцем, на спрощеній системі оподаткування, належні їй на праві власності приміщення використовує в господарській діяльності, а отже відповідно до пп.4 п.297.1 ст.297 ПК України звільняється від обовязку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку за земельні ділянки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.72. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Приписи ст. 270 ПК України закріплюють, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

При цьому, положеннями п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 286.1 ст. 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У відповідності до п. 287.8 ст. 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно з п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до абз. 1 п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно частин першої-другої статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно приписів ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічні правила переходу права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, регламентовані у статті 377 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За результатами аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як встановлено судом, позивач є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-1; 2-5 в літ А-4 загальною площею 43,3 кв.м., розташованих у м.Харкові по вул. Сумській, 78 та частини нежитлової будівлі загальною площею 43 кв.м., розташованої у м. Харкові по вул. Чернишевській, 44 .

Зазначені приміщення передані позивачем в оренду іншим особам, згідно договорів оренди від 31.12.2014р. та 31.12.2015р. року, а тому, на думку суду вона не повинна сплачувати земельний податок, оскільки використовує земельну ділянку в господарській діяльності.

ОСОБА_3, колегія суддів зазначає, що надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов'язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Договорами оренди не встановлено обовязку орендарям приміщень сплачувати податок за земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Таким чином, оскільки позивач є власником нежитлових приміщень незважаючи на те, що не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належними їй на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 ст. 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 07.07.2015 року (справа №21-775а15) та від 02.12.2015 року (справа №826/3130/15).

Відповідно до абз. 2 частини першої ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Також, Верховний Суд України у своїй постанові від 24.11.2015 року (справа №826/14703/13-а) зазначив, що системний аналіз наведених норм дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Зокрема, в розумінні зазначених норм обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правомочностей, як-от набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого.

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу ХІV ПК України та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

При цьому, пунктом 269.2 ст. 269 Податкового кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу ХІV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Приписи пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України визначають, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Як наголосив Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 року (справа №826/14703/13-а), у значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 07.04.2016 року №92-1303, від 18.01.2016р. № 12-1705, № 13-1705 та наявність у податкового органу правових підстав для нарахування позивачу земельного податку з фізичних осіб.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду , прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняття нової про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2016р. по справі № 820/3488/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений 06.03.2017 р.